Постанова № 28532112, 12.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/9834/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «ПАВЛОГРАДЖИТЛОСЕРВІС» Павлоградської міської ради Дніпропетровської області до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052210 від 08.08.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2012 року Комунальне підприємство «ПАВЛОГРАДЖИТЛОСЕРВІС» Павлоградської міської ради Дніпропетровської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052210 від 08.08.2012 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення № 0000052210 від 08.08. 2012 року. Крім того, в ході перевірки відповідачем були зроблені протиправні висновки щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства.

Просить суд:

- визнати протиправними дії Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо збільшення сум грошового зобов'язання та застосування фінансових (штрафних) санкцій, відповідно до Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 25.07.2012 року № 87-22/1-37085472;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052210 від 08.08.2012 року.

У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Від представника позивача та відповідача надійшли письмові заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України, суд ухвалив слухати справу в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 12.07.2012 року по 18.07.2012 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Комунального підприємства «ПАВЛОГРАДЖИТЛОСЕРВІС» Павлоградської міської ради Дніпропетровської області з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах з платниками податків Приватного підприємства «Мастер Торг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року.

Вказана перевірка була проведена на підставі наказу від 12.07.2012 року № 463 та на підставі направлень від 12.07.2012 року № 288, № 289, з урахуванням вимог пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, акту Білогірського відділення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції № 18/22/37196250 від 06.04.2012 року, акту Білогірського відділення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції № 29/22/36165567 від 06.04.2012 року. Перевірка проводилась з відома позивача та у присутності його представника.

Так, згідно вимог ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 25.07.2012 року за № 87-22/1-37085472.

Відповідно до вказаного Акту перевірки, у період, за який проводилась перевірка (період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року), відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання були: директор - ОСОБА_2 - з 20.06.2011 року по 31.10.2011 року, директор - ОСОБА_3 - з 07.11.2011 року, головний бухгалтер - ОСОБА_4 - з 07.06.2011 року по 21.09.2011 року, головний бухгалтер - ОСОБА_5 - з 03.10.2011 року.

Позивач у своєму позові наголошує на тому, що у період, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання був директор позивача - ОСОБА_2 - у період з 20.06.2011 року по 31.10.2011 року, призначений відповідно до наказу № 41-к від 20.06.2011 року. Так, для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з Приватним підприємством «Мастер Торг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй», Комунальним підприємством «Павлограджитлосервіс» було надано договір на придбання мастики Гермобутіл від 01.10.2011 року № 21, видаткова накладна від 02.06.2011 року № 75, податкова накладна від 10.06.2011 року б/н, платіжні доручення, журнали, ордери по рахункам 631; договір купівлі-продажу № 21 від 01.06.2011 року, укладений між Приватним підприємством «Мастер-Торг» в особі Мелконян М.М. та Комунальним підприємством «Павлограджитлосервіс» в особі директора Гребцова В.І., договір купівлі-продажу від 30.05.2011 року № 569/40, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» в особі директора Грушиної А.Г. та Комунальним підприємством «Павлограджитлосервіс» в особі директора Гребцова В.І. А отже позивач вказує на те, що відповідно до часу складання вказаних договорів, директором Комунального підприємства «ПАВЛОГРАДЖИТЛОСЕРВІС» Павлоградської міської ради Дніпропетровської області не міг бути ОСОБА_2 Суд погоджується із вказаними твердженнями позивача.

Відповідно даних вказаного Акту перевірки відповідачем були встановлені такі порушення вимог чинного законодавства, а саме:

- порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Комунальним підприємством «ПАВЛОГРАДЖИТЛОСЕРВІС» Павлоградської міської ради Дніпропетровської області під час придбання матеріалів, послуг у Приватного підприємства «Мастер Торг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй», зазначені правочини мають ознаки нікчемності;

- п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: за відсутності об'єктів оподаткування під час придбання матеріалів, послуг Приватним підприємством «Мастер Торг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» Комунальним підприємством «ПАВЛОГРАДЖИТЛОСЕРВІС» Павлоградської міської ради Дніпропетровської області безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 7 634, 39 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7 634, 39 грн., в тому числі за червень 2011 року - 832, 16 грн., в липні 2011 року - 6 802, 23 грн.

На підставі вказаних висновків, викладених в Акті перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012 року № 0000052210, яким збільшено позивачу податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 9 336, 00 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій. Заперечення позивача на Акт перевірки не було взято до уваги відповідачем.

Суд не погоджується із висновками відповідача, викладеними у вказаному акті перевірки та вважає дії Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо складання таких висновків протиправними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договір купівлі-продажу № 21 від 01.06.2011 року, укладений між Приватним підприємством «Мастер-Торг» в особі Мелконян М.М. та Комунальним підприємством «Павлограджитлосервіс» в особі директора Гребцова В.І., договір купівлі-продажу від 30.05.2011 року № 569/40, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» в особі директора Грушиної А.Г. та Комунальним підприємством «Павлограджитлосервіс» в особі директора Гребцова В.І., договір купівлі-продажу № 570/41 від 30.05.2011 року, договір купівлі-продажу від 30.05.2011 року № 571/39, договір купівлі-продажу від 01.06.2011 року № 42/968, договір купівлі-продажу від 01.06.2011 року № 43/967, договір купівлі-продажу від 01.06.2011 року № 44/847, договір купівлі-продажу від 07.07.2011 року № 47/848, договір купівлі-продажу від 01.06.2011 року № 48/849.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Отже, відповідач перш за все має перевіряти первинні документи для визначення реальності проведеної господарської операції.

Крім того, відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем. Останній також в своєму акті перевірки посилається на те, що на його адресу надійшов акт перевірки від Білогірського відділення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Мастер Торг» № 18/22/37196250 від 06.04.2012 року з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реально проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період 01.01.2009 року по 31.03.2012 року та акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» № 29/22/36165567 від 06.04.2012 року з тих самих підстав. Також відповідач зазначив, що відповідно до отриманої постанови слідчого-старшого слідчого з ОВС ГСУ Державної податкової служби України від 02.04.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-01, в ході досудового слідства було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) в тому числі Приватного підприємства «Мастер Торг» з метою прикриття незаконної діяльності, ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Та на підставі вказаного робить висновок про наявність сумнівних постачальників, у зв'язку із чим вважає укладені позивачем договори з контрагентами нікчемними, такими, що не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що дії Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо визнання правочинів, укладених Комунальним підприємством «ПАВЛОГРАДЖИТЛОСЕРВІС» Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, нікчемними на підставі вищевказаних даних є протиправними. Тим більш, що відповідачем не наділений законом повноваженнями щодо визнання їх такими.

Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Так, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.

А тому, у зв'язку із вищевказаними висновками щодо нікчемності укладених угод Комунальним підприємством «ПАВЛОГРАДЖИТЛОСЕРВІС» Павлоградської міської ради Дніпропетровської області відповідачем було хибно збільшено суми грошового зобов'язання та застосування фінансових (штрафних) санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000052210 від 08.08.2012 року, винесеного на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 25.07.2012 року № 87-22/1-37085472, та вказано на порушення ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «ПАВЛОГРАДЖИТЛОСЕРВІС» Павлоградської міської ради Дніпропетровської області до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052210 від 08.08.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо збільшення сум грошового зобов'язання та застосування фінансових (штрафних) санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000052210 від 08.08.2012 року, винесеного на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 25.07.2012 року № 87-22/1-37085472.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000052210 від 08.08.2012 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Суддя А. Ю. Рищенко