Ухвала суду № 28532074, 08.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

08 січня 2013 р.Справа №801/42/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Котарева Г.М., розглянувши позовну заяву

Громадська організація НТСАЮ "ЮСТИ*С" діюча в інтересах ОСОБА_1

Громадської організації НТСАЮ «ЮСТИ*С» в інтересах ОСОБА_1

до Євпаторійського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим

про визнання незаконними дій

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація НТСАЮ «ЮСТИ*С» в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Євпаторійського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про визнання незаконними дій щодо розгляду заяви позивача в порядку ст.ст. 4, 97 КПК України від 28.12.1960р. та ст.ст.214-216 КПК України від 13.04.12р.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Отже, у випадку коли можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів слідства та прокуратури прямо передбачена нормами кримінально-процесуального законодавства, то таке оскарження має бути здійснено саме в рамках порядку, передбаченого КПК України.

Як вбачається з позовної заяви, Громадська організація НТСАЮ «ЮСТИ*С» в інтересах ОСОБА_1 просить визнати незаконними дій Євпаторійського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим щодо розгляду заяви позивача про порушення кримінальної справи в порядку ст.ст. 4, 97 КПК України від 28.12.1960р. та ст.ст.214-216 КПК України від 13.04.12р.

Аналізуючи позовні вимоги, суд приходить до висновку, що зазначений спір повинен вирішуватись за нормами КПК України.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 97 КПК України від 28.12.1960р. (який втратив чинність 20.11.12р.), яка має назву обов'язковість прийняття заяв і повідомлень про злочин і порядок їх розгляду, по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Отже, розгляд заяв про злочин та порядок прийняття по ним рішень регулюються нормами КПК України, зокрема, ст. 97 КПК України від 28.12.1960р. (який втратив чинність 20.11.12р.), якою передбачена обов'язковість прийняття заяв і повідомлень про злочин і порядок їх розгляду, а тому всі скарги з приводу протиправності оскаржуваних дій, зобов'язання вчинити певні дії повинні розглядатися в порядку КПК України.

При цьому згідно до положень ст. 98 Кримінально процесуального кодексу України від 28.12.1960р. (який втратив чинність 20.11.12р.) передбачено перелік осіб, а саме прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя, які можуть прийняті постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.

У даному випадку прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя при прийнятті рішення не виконують функції суб'єкта владних повноважень, а приймають таке рішення як самостійні процесуальні особи на підставі та в порядку визначеному КПК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України від 13.04.12р. (який набрав чинності 20.11.12р.) захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, є завданням кримінального провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України від 13.04.12р. (який набрав чинності 20.11.12р.) кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 214 КПК України від 13.04.12р. (який набрав чинності 20.11.12р.) досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Частиною 4 статті 214 КПК України від 13.04.12р. (який набрав чинності 20.11.12р.) встановлено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України від 13.04.12р. (який набрав чинності 20.11.12р.) на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 306 КПК України від 13.04.12р. (який набрав чинності 20.11.12р.) скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави

Суд звертає увагу що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Суд враховує, що порядок здійснення правосуддя у даному випадку регламентується відповідним процесуальним законодавством України.

Приймаючи до уваги, що юрисдикція адміністративних суддів згідно пункту 2 частини 3 статті 17 КАС України не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, суд прийшов до висновку, що спір, який виник між позивачем та відповідачами належить розглядати у порядку кримінального судочинства.

Таким чином, у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя при розгляді ними заяв про злочин не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом заяв у відповідності до норм КПК України.

Рішенням Конституційного суду України від 14.12.11р. №19-пр/2011 встановлено, що положення частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Крім того, до юрисдикції адміністративного суду не відноситься порушення кримінальної справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву, подану Громадською організацією НТСАЮ «ЮСТИ*С» в інтересах ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись , ч. 2 ст. 21, п.1 ч.1, ч.6 ст. 109 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Громадської організації НТСАЮ «ЮСТИ*С» в інтересах ОСОБА_1 до Євпаторійського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про визнання незаконними дій.

2. Копію ухвали разом з адміністративним позовом та доданими до нього документами надіслати ОСОБА_1.

3. Роз'яснити позивачеві його право на звернення до компетентного суду в межах Кримінально-процесуального кодексу України з вимогами про визнання незаконними дій щодо розгляду заяви про порушення кримінальної справи в порядку ст.ст. 4, 97 КПК України від 28.12.1960р. та ст.ст.214-216 КПК України від 13.04.12р.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим протягом 5 днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Котарева Г.М.