Рішення № 28529336, 09.01.2013, Господарський суд Чернігівської області

09.01.13

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

09 січня 2013 року Справа № 5028/12/71/2012

Позивач: дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

Відповідач: комунальне підприємство "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради, вул. Вокзальна, 6, м. Носівка, Чернігівська область, 17100

Предмет спору: про стягнення заборгованості 188974,35 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

Представники сторін:

Від позивача: Жорова Л.М., довіреність № 260/10 від 14.12.2012 року, представник

Від відповідача: Грудін К.В., директор

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 160 000 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 12 004 грн. 80 коп. пені, 7 654 грн. 98 коп. інфляційних втрат та три відсотки річних в розмірі 9 314 грн. 57 коп., згідно договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року та додатку №1 до нього.

Представники сторін в судовому засіданні надали клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні надала письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом. Документи залучені до матеріалів справи.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклала позовні вимоги.

В судовому засіданні 09.01.2013 року судом було здійснено огляд оригіналів: договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року та додатку №1 до нього; актів передачі-приймання природного газу за жовтень, листопад, грудень 2010 року.

Представник відповідача в усних поясненнях проти суми основного боргу не заперечував.

Також представником відповідача було заявлено письмове клопотання про відстрочення виконання рішення на 1 рік з посиланням на ту обставину, що виникнення заборгованості фактично обумовлено несплатою бюджетними установами за надані послуги з теплопостачання, а також невідшкодуванням передбаченої законодавством компенсації різниці між ціною газу, закладеною в тариф на теплопостачання і ціною газу, яка фактично діє на момент надання послуг з теплопостачання.

Представник позивача щодо надання відстрочки виконання рішення на 1 рік заперечувала.

Суд прийняв до розгляду клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають суттєве значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.10.2010 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та комунальним підприємством "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради (покупець) було укладено договір № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти.

Відповідно до пункту 1.1. договору, Постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання поставити покупцю (відповідачу) імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором поставки.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 400,0 тис. куб.м. в тому числі по місяцях: жовтень -60,0 тис.куб.м.; листопад -140,0 тис.куб.м.; грудень -200,0 тис.куб.м.; разом 400,0 тис.куб.м.

Строк поставки газу, відповідно до п. 5.1. договору: з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року включно.

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'яти робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п.3 ч.2 Закону України „Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з початку опалювального періоду і діє у частині поставки газу до 31.12.2010 року включно, а у частині розрахунків -до їх повного здійснення.

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що ціна за 1000 кубічних метрів газу становить 2187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%; - податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами -234,00 грн., крім того ПДВ -20%. До сплати за 1000 куб.м.газу -2464,94 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -2957,93 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 1183172,00 грн., у тому числі ПДВ -197195,33 грн.

У відповідності до п.1.3. додатку №1 від 14.10.2010 року до договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку постачальник до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії „Об'єднане диспетчерське управління" ДК „Укртрансгаз" для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки. Плановий обсяг поставки вважається підтвердженим постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки.

Згідно п.2.2. додатку №1 від 14.10.2010 року до договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року, обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1. додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

У разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично протранспортованих обсягів газу (п.2.3. додатку).

На виконання умов договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року та додатку №1 від 14.10.2010 року до нього позивачем (постачальником) було поставлено покупцю (відповідачу) імпортований природний газ за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року в обсязі 305,282 тис.куб.м. на суму 903 002 грн. 18 коп., що підтверджується трьохсторонніми актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 31.10.2010 року на суму 202783 грн. 70 коп., від 30.11.2010 року на суму 242822 грн.23 коп., від 31.12.2010 року на суму 457396 грн.25 коп., які складені відповідно до п.2.2. додатку №1 від 14.10.2010 року до договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року, підписані сторонами та газорозподільною організацією, копії яких додані до матеріалів справи.

Пунктом 4.1. до договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року, визначено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав частково, сплативши 743 002,18 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, доданих до матеріалів справи та розрахунком боргу. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становить 160 000,00 грн.

В судовому засіданні 09.01.2013 року представник відповідача проти суми основного боргу не заперечував.

Відповідно позовні вимоги позивача щодо стягнення 160000 грн. боргу за спожитий природний газ є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 7654 грн. 98 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2011 року по квітень 2012 року та три проценти річних за період з 21.01.2011 року по 11.12.2012 року в розмірі 9314 грн. 57 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 7654 грн. 98 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2011 року по квітень 2012 року та трьох процентів річних за період з 21.01.2011 року по 11.12.2012 року в розмірі 9314 грн. 57 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 12004 грн. 80 коп. за період прострочки з 11.06.2012 року по 11.12.2012 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання, як сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України -штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 7.3.1. договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року сторони визначили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст. 223 Господарського кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

Позовні давність, згідно ст.256 Цивільного кодексу України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п. 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Частиною 2 ст. 260 Цивільного кодексу України визначено, що порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Таким чином, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та повязується законом з днем, коли зобовязання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положенням ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за поставлений імпортований природний газ повинні виконуватись покупцем (відповідачем), згідно п. 4.1. договору, а саме : перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного трьохстороннього акту передачі-приймання природного газу окремо, тому пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним актом передачі-приймання газу окремо.

Отже, прострочення платежу за кожний неоплачений місяць починається з 21 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а саме: згідно акту передачі-приймання природного газу від 31.10.2010 року, прострочка виникла з 22.11.2010 року (21.11.2010 року -вихідний); по акту передачі-приймання природного газу від 30.11.2010 року прострочка виникла з 21.12.2010 року; по акту передачі-приймання природного газу від 31.12.2010 року прострочка виникла з 21.01.2011 року.

При цьому, позивачем в позовній заяві нараховується пеня в період з 11.06.2012р. по 11.12.2012р., протягом шести місяців, що передують зверненню з позовом, з посиланням на п. 9.3. договору.

Так, в п. 9.3. договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року зазначено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 259 Цивільного кодексу України надано сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України.

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, при цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Абзацем 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, в даному випадку, виходячи із змісту договору (п.4.1.), початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 21 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня повинна обчислюватися саме з 21 числа місяця + 6 місяців, а саме: по акту передачі-приймання природного газу від 31.10.2010 року, пеня нараховується за період з 22.11.2010 року (21.11.2010 року -вихідний) по 21.05.2011 року включно; по акту передачі-приймання природного газу від 30.11.2010 року пеня нараховується за період з 21.12.2010 року по 21.06.2011 року включно; по акту передачі-приймання природного газу від 31.12.2010 року пеня нараховується за період з 21.01.2011 року по 21.07.2011 року включно, а не за період з 11.06.2012 року по 11.12.2012 року, як зазначає позивач в позовній заяві.

За таких обставин, другим реченням (неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом) пункту 9.3. договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року, сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказану умову договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Отже умови п. 9.3. договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, суперечать нормам ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України та положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, оскільки, друге речення (неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом) пункту 9.3. договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року суперечить нормам ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України та положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ця умова договору підлягає визнанню судом недійсною, згідно з ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012р. у справі № 17/034-11, від 11.12.2012 у справі №15/046-11 та від 11.12.2012 року у справі №10/065-11.

Оскільки судом визнано недійсним друге речення (неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом) пункту 9.3. договору № 06/10-995БО-39 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року, і нарахування пені по акту передачі-приймання природного газу від 31.10.2010 року, припинилось 21.05.2011 року включно; по акту передачі-приймання природного газу від 30.11.2010 року - 21.06.2011 року включно; по акту передачі-приймання природного газу від 31.12.2010 року - 21.07.2011 року включно, то позивачем безпідставно нарахована пеня в сумі 12004 грн.80 коп. за період з 11.06.2012 року по 11.12.2012 року.

За таких обставин позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 12004 грн.80 коп. за період з 11.06.2012 року по 11.12.2012 року є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за поставлений імпортований природний газ в повній сумі в установлений строк не сплатив, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 160 000,00 грн. основного боргу; 7654 грн. 98 коп. інфляційних втрат та трьох процентів річних в розмірі 9314 грн. 57 коп. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 3539 грн. 39 коп.

Подане відповідачем в судовому засіданні письмове клопотання про відстрочення виконання рішення на 1 рік задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Як вбачається з поданого клопотання про відстрочку виконання рішення суду, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на 1 рік обґрунтовуючи його тим, що виникнення заборгованості пов'язано з невідшкодуванням передбаченої законодавством компенсації різниці між ціною газу, закладеною в тариф на теплопостачання і ціною газу, яка фактично діє на момент надання послуг з теплопостачання, а також тим, що споживачі, які фінансуються за рахунок бюджету мають значну заборгованість за надані послуги з теплопостачання. Крім того, відповідач зазначає про наявність зведеного виконавчого провадження, негайне виконання якого ймовірно паралізує роботу підприємства і призведе до його банкрутства, що призведе до знищення єдлиної теплопостачальної організації в Носівському районі і залишить без роботи 68 працюючих осіб.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, зокрема, за заявою сторони або за своєю ініціативою господарський суд, розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Наведена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обстави, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка -це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна, тощо.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Норми чинного законодавства не передбачають вирішення судом питання про відстрочку виконання рішення у зв'язку з невиконанням державою взятих на себе зобов'язань по відшкодуванню різниці між вартістю газу, закладеною в тариф на теплопостачання і ціною газу, яка фактично діє на момент надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання.

Посилання відповідача на наявність зведеного виконавчого провадження, в якому підприємство відповідача виступає в якості боржника, не може бути винятковою обставиною, яка б свідчила про неможливість виконання рішення в силу якихось об'єктивних обставин, які б унеможливили б виконання рішення суду у встановлений судом спосіб у даній справі та за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення, оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України рішення суду є обов'язковими до виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Частиною 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано доказів наявності виняткових випадків для надання відстрочки виконання рішення. Не підтверджуються також і обставини, що ускладнюють або роблять його неможливим, оскільки боржником не подано доказів відсутності грошових коштів на його рахунку.

На час розгляду клопотання позивач також не надав згоди на відстрочку виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, клопотання про відстрочку виконання рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 5028/12/71/2012 терміном на 1 рік задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 202, 203, 205, 215, 217, 253, 256, 258, 259, 260, 261, 525, 526, 546, 549, 611, 625, 626, 627, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 175, 193, 223, 230, 231, 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним речення: «Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом»п.9.3. договору № 06/10-995 БО-39 від 14.10.2010р. про закупівлю природного газу за державні кошти, укладеного між дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" та комунальним підприємством „Носівські теплові мережі".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради, вул. Вокзальна, 6, м. Носівка, Чернігівська область, 17100 (р/р 2600281163 «Райффайзен Банк Аваль»м. Носівка, МФО 380805, код ЄДРПОУ 32995660 ) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116 (р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ «Південкомбанк»м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) 160000 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 9314 грн. 57 коп., 7654 грн. 98 коп. інфляційних втрат та 3539 грн. 39 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. В задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення відмовити.

Повне рішення підписано 10.01.2013 року.

СУДДЯ Л.М. Лавриненко