Рішення № 28524106, 30.11.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 р. Справа № 18/1841/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "РОССА", 61066, м. Харків, пр. Московський, 269

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський лікеро-горілчаний завод", 36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 3

про стягнення 88270,27 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерви:

від позивача: Мельник Н.О.

від відповідача: Лопатіна В.Г.

Представники після перерви:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 29.11.2012 року.

В судовому засіданні 30.11.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 88270,27 грн. заборгованості за договором поставки № 18/01/05 від 18.01.2005 року, в т.ч. 53000,00 грн. основної заборгованості, 12968,40 грн. штрафу, 17543,00 грн. інфляційних витрат та 4758,87 грн. 3% річних.

Позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом його представника в розписці про оголошення перерви від 29.11.2012 року (т. 2, а.с. 15). У попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання також не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, про що свідчить підпис його представника в розписці про оголошення перерви від 29.11.2012 року. У попередніх судових засіданнях та відзивах на позов № 300/07-10 від 12.10.2012 року та № 323/07-10 від 06.11.2012 року (т. 1, а.с. 88-94, 161) відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду з позовом, а позовна заява підписана неуповноваженою особою.

Клопотанням № 339/07-10 від 15.11.2012 року (т. 2, а.с. 4-5) відповідач просить суд застосувати позовну давність, у зв'язку з чим відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

18.01.2005 року між Акціонерним товариством "РОССА" (постачальник). правонаступником якого у відповідності до наявної в матеріалах справи копії статуту (т. 1, а.с. 50-67) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "РОССА" (позивач), та Закритим акціонерним товариством "Полтавський лікеро-горілчаний завод" (покупець), в подальшому перейменованим у Приватне акціонерне товариство "Полтавський лікеро-горілчаний завод" (відповідач), був укладений договір поставки за № 18/01/05 (т. 1, а.с. 12-15), згідно якого постачальник зобов'язався виготовити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити на умовах, визначених договором, товар - алюмінієві ковпачки РР28х18 без літографії та алюмінієві ковпачки РР28х38 з літографією в кількості 2000000 штук (п. п. 1.1., 1.3. договору).

Відповідно до п. п. 8.2., 8.2.1. договору поставки № 18/01/05 від 18.01.2005 року (далі - договір) в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2005 року (т. 1, а.с. 19) договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У випадку, якщо не менш ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявить бажання розірвати договір, цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Згідно п. п. 2.1., 2.7., 2.7.2., 2.8., 2.10. спірного договору поставка товару здійснюється партіями. Передача товару повноважному представникові покупця здійснюється на складі постачальника у м. Харкові. Приймання товару здійснюється покупцем, після чого повноважними представниками постачальника та покупця підписується накладна на відпуск товару у двох примірниках. Датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару покупцеві на складі постачальника. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару на складі постачальника.

На виконання умов вищевказаного договору поставки позивачем було поставлено відповідачеві товар, в т.ч. за видатковими накладними № 111 від 23.04.2008 року на суму 83626,75 грн. та № 154 від 10.06.2008 року на суму 46057,23 грн. (т. 1, а.с. 20, 27), який був отриманий останнім на підставі довіреностей серії НБЄ за № 511924 від 30.04.2008 року та № 512000 від 19.06.2008 року, виданих на ім'я Федосєєва Олега Володимировича (т. 1, а.с. 24-25, 31-32), а також виставлено рахунки на оплату поставленого за цими накладними товару № 124 від 23.04.2008 року на суму 83626,75 грн. та № 154 від 10.06.2008 року на суму 46057,23 грн. (т. 1, а.с. 22, 29).

Відповідно до п. 3.5. договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 10 банківських днів з моменту відвантаження постачальником кожної окремої партії товару. При цьому згідно п. 3.8.1. спірного договору при надходженні оплати від покупця грошові кошти зараховуються у відповідності до ст. 534 ЦК України. Погашення заборгованості за поставлений товар здійснюється по мірі її виникнення від більш ранньої до більш пізньої, призначення платежу, що вказане покупцем, не враховується.

Разом із тим, як зазначається у позовній заяві, відповідач в порушення своїх зобов'язання за договором оплату товару в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого позивачем на його адресу були направлені претензії № 1 від 01.09.2012 року на суму 135000,00 грн., № 2 від 22.04.2011 року на суму 80000,00 грн. та № 3 від 21.03.2012 року на суму 53000,00 грн., про що свідчать наявні у справі копії відповідних повідомлень про вручення поштових відправлень (т. 1, а.с. 38-49).

Станом на момент звернення до суду з даним позовом розмір заборгованості відповідача за товар, який був поставлений згідно видаткових накладних № 111 від 23.04.2008 року та № 154 від 10.06.2008 року, склав 53000,00 грн. При цьому, як вказується позивачем у письмових запереченнях на відзив б/н від 01.11.2012 року (т. 1, а.с. 106-108) та додаткових поясненнях б/н від 13.11.2012 року (т. 2, а.с. 1-3), поставлений за видатковою накладною № 154 від 10.06.2008 року товар відповідачем взагалі не оплачено, залишок боргу за товар, що був поставлений згідно видаткової накладної № 111 від 23.04.2008 року, складає 6942,77 грн.

Окрім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 17543,00 грн. за період з липня 2008 року по червень 2011 року, 3% річних в розмірі 4758,87 грн. за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, а також штраф за порушення строків оплати товару в розмірі 12968,40 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Слід зазначити, що спірний договір містить елементи договору підряду, оскільки передбачає обов'язок постачальника виготовити товар за кресленнями, наведеними в додатку № 1 до договору (т. 1, а.с. 16), для подальшої його передачі у власність покупця.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як було вказано вище, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду з даним позовом та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з цих підстав у повному обсязі.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно положень ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, товар, який був поставлений за видатковою накладною № 154 від 10.06.2008 року на суму 46057,23 грн., відповідач не оплатив. Жодних дій, які б свідчили про визнання свого боргу або іншого обов'язку саме за цією видатковою накладною відповідачем вчинено не було.

У відповідності до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги, що кінцевим терміном оплати товару за видатковою накладною № 154 від 10.06.2008 року вартістю 46057,23 грн. з урахуванням положень п. 3.5. договору є 24.06.2008 року, на момент звернення до суду з позовом, тобто станом на 11.09.2012 року, строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за даною видатковою накладною сплив, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Доводи позивача щодо підписання сторонами за договором акта звірки взаємних розрахунків б/н від 09.01.2009 року (т. 1, а.с. 34) не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки даний акт не містить будь-яких посилань ані на період виникнення боргу, ані на спірний договір, ані на первинні документи, за якими утворилася заборгованість. Водночас, навіть за умови визнання заборгованості за даним актом відповідачем строк позовної давності з моменту підписання ним цього акта (як дії, що свідчить про визнання боргу) станом на момент звернення до суду з позовом сплив. Акт звірки взаєморозрахунків б/н від 27.03.2012 року (т. 1, а.с. 35) відповідачем не підписано.

Доводи відповідача стосовно пред'явлення відповідачу претензій про погашення боргу, що є підставою для виконання останнім зобов'язань по оплаті поставленого товару, судом відхиляються, оскільки договором визначено конкретний строк виконання відповідачем своїх зобов'язань і саме з його спливом пов'язаний початок перебігу строку позовної давності.

Стосовно позовних вимог про стягнення боргу за товар, поставлений за видатковою накладною № 111 від 23.04.2008 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вказується позивачем у позовній заяві, письмових запереченнях на відзив та додаткових поясненнях б/н від 13.11.2012 року (т. 2, а.с. 1-3), заборгованість за видатковою накладною № 111 від 23.04.2008 року відповідачем частково погашено, залишок боргу станом на момент звернення з позовом до суду складає 6942,77 грн.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Наявними у справі копіями банківських виписок по рахунку (т. 1, а.с. 110-156) підтверджується, що відповідачем у період з 10.06.2008 року по 16.06.2011 року неодноразово перераховувалися на поточний рахунок позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором. Дані грошові кошти, як вказується позивачем, з урахуванням п. 3.8.1. договору зараховувалися в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше, і лише з 14.10.2010 року почали зараховуватися в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною № 111 від 23.04.2008 року.

Відповідач у поданому до суду клопотанні про застосування позовної давності № 339/07-10 від 15.11.2012 року факт часткового погашення вищевказаними платежами заборгованості, зокрема за видатковою накладною № 111 від 23.04.2008 року, не заперечує. Як вбачається з наведеного в даному клопотанні розрахунку, відповідач визнає факт часткового погашення боргу за цією видатковою накладною в сумі 76683,98 грн. та підтверджує, що залишок боргу складає 6942,77 грн. При цьому суд звертає увагу на те, що загальна сума останніх платежів, сплачених у період з 14.10.2010 року по 16.06.2011 року, майже співпадає із вказаною відповідачем в даному розрахунку.

Викладені обставини свідчать, що останні здійснені відповідачем платежі дійсно надходили в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною № 111 від 23.04.2008 року, що в свою чергу свідчить про визнання відповідачем боргу шляхом вчинення неодноразових дій по оплаті товару, поставленого за даною видатковою накладною. Отже, на момент звернення до суду з даним позовом, тобто станом на 11.09.2012 року, строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу за видатковою накладною № 111 від 23.04.2008 року не сплив.

За таких обставин, враховуючи, що наданими до матеріалів справи доказами підтверджуються факт наявності між сторонами правовідносин з приводу поставки товару, обсяги поставленого за договором товару, факт наявності заборгованості в сумі 6942,77 грн. за поставлений згідно договору товар та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6942,77 грн. боргу за видатковою накладною № 111 від 23.04.2008 року є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно підписання позовної заяви неуповноваженою особою судом не приймаються до уваги як належним чином не обгрунтовані.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно приписів ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 6.3. договору при недотриманні строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику за кожен випадок порушення строків штраф у розмірі 5% вартості всієї партії товару, оплата якої була здійснена несвоєчасно, якщо прострочка складає до 30 календарних днів включно. Якщо прострочка становить 31 календарний день і більше, то сума штрафу складає 10% вартості всієї партії товару, оплата якої була здійснена несвоєчасно.

Таким чином, спірним договором передбачено можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань. Водночас, у даному рішенні судом відхилено позовні вимоги про стягнення заборгованості за видатковою накладною № 154 від 10.06.2008 року внаслідок застосування позовної давності на підставі відповідної заяви відповідача. Крім того, як встановлено приписами ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). З урахуванням наведеного позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат, 3% річних та штрафу, що нараховані на заборгованість за видатковою накладною № 154 від 10.06.2008 року, також не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та штрафу, нарахованих на залишок боргу в розмірі 6942,77 грн. за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 111 від 23.04.2008 року, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи, остання дія, яка свідчить про визнання боргу і є підставою для переривання строку позовної даності (часткове погашення суми боргу за видатковою накладною № 111 від 23.04.2008 року), була вчинена відповідачем 16.06.2011 року. Отже, річний строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу, нарахованого на суму боргу за вищевказаною видатковою накладною, слід відраховувати саме від цієї дати. За таких обставин строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу, який нараховано на заборгованість за видатковою накладною № 111 від 23.04.2008 року, на момент звернення до суду з позовом, тобто станом на 11.09.2012 року, сплив, що з урахуванням поданого відповідачем клопотання про застосування позовної даності є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих на залишок заборгованості за видатковою накладною № 111 від 23.04.2008 року в розмірі 6942,77 грн. за період з липня 2008 року по червень 2011 року, за результатами здійсненого судом за допомогою ІАЦ "Ліга" перерахунку підлягають задоволенню в розмірах 1381,61 грн. та 373,20 грн. відповідно (перерахунок виконано за заявлений період через об'єднання позивачем вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість за обома видатковими накладними).

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В позовній заяві позивач також просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті даної норми судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені особі, яка відповідно до чинного законодавства України є адвокатом, стороною, якій ці послуги надавались, при цьому оплата цих послуг має бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Позивачем в якості доказів фактичного надання та оплати зазначених послуг надано до суду копії договору про надання юридичних та інформаційно-консультаційних послуг за № 24/12 від 30.08.2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "РОССА" та адвокатом Мякотою Оленою Юріївною, акта приймання-передачі виконаних робіт за цим договором б/н від 05.09.2012 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1446 від 16.05.2007 року, виданого на ім'я Мякоти Олени Юріївни, а також платіжного доручення № 1385 від 03.09.2012 року на суму 5000,00 грн. (т. 1, а.с. 79-81; т. 2, а.с. 13).

Приймаючи до уваги наведене, витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн. є належним чином обгрунтованими та підтвердженими відповідними доказами.

Разом із тим, понесені позивачем витрати на послуги адвоката як різновид судових витрат на підставі ст. 49 ГПК України так само покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на послуги адвоката лише в сумі 492,67 грн.

Приписами ч. 2 ст. 44 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ст. 2 Закону України "Про судовий збір" (№ 3674-VI від 08.07.2011 року) судовий збір за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати і не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до приписів ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з положеннями ст. 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" (№ 4282-VI від 22.12.2011 року) з 01.01.2012 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 1073,00 грн. (у місячному розмірі).

Таким чином, позивач при поданні позовної заяви до суду повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1765,41 грн. Разом із тим, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1865,41 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1404 від 05.09.2012 року (т. 1, а.с. 11). Відтак, надлишково сплачений судовий збір у розмірі 100,00 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню позивачеві.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський лікеро-горілчаний завод" (36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 3, р/р 26006275064 в АБ "Полтава-Банк", МФО 380805, код ЄДРПОУ 32174761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "РОССА" (61066, м. Харків, пр. Московський, 269, р/р 26006000132275 в філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 351618, код ЄДРПОУ 22699070) - 6942,77 грн. основного боргу, 1381,61 грн. інфляційних нарахувань, 373,20 грн. 3% річних, 173,95 грн. судового збору та 492,67 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "РОССА" (код ЄДРПОУ 22699070) з державного бюджету України надлишково сплачений платіжним дорученням № 1404 від 05.09.2012 року судовий збір у розмірі 100,00 грн. (оригінал платіжного доручення міститься в матеріалах справи № 18/1841/12).

Повне рішення складено 05.12.2012 року.

Суддя Гетя Н.Г.