Постанова № 28523887, 24.12.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.12.2012 р. справа №5006/23/93/2012(5021/477/12)

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Стойки О.В.при секретарі судового засідання за участю представників: Ісаковій А.В.від позивача:Кіріченко О.М. -довіреність від 10.09.2012 року б/нвід відповідача 1:Суханова С.В. -довіреність від 12.11.2012 року № 694-12від відповідача 2:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері», м.Донецькна рішення господарського суду Донецької області від05.10.2012 року у справі№ 5006/23/93/2012(5021/477/12) (Суддя: Забарющий М.І.)за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський машинобудівний завод», м. Сумидо відповідачів1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері», м.Донецьк; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Спецсталь», м. Київпростягнення грошових коштів в розмірі 22175 грн. 98 коп., в тому числі 21835 грн. 00 коп. -основного бору, 131 грн. 01 коп. -інфляційних нарахувань, 209 грн. 97 коп. -3% річних

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумський машинобудівний завод»звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері», грошових коштів в розмірі 22175 грн. 98 коп., в тому числі: 21835 грн. 00 коп. -основного боргу, 131 грн. 01 коп. -інфляційних нарахувань, 209 грн. 97 коп. -3% річних.

Ухвалою Господарського суду Сумської області 19.04.2012 року по справі №5006/23/93/2012(5021/477/12) залучено другого відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Спецсталь».

Ухвалою господарського суду Сумської області від 07.05.2012 року матеріали справи спрямовані за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.

05.10.2012 року Господарським судом Донецької області по даній справи прийнято рішення, резолютивна частина якого викладена в наступній редакції: «Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" (м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 12/а, р/р 26000098018711 у ДФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 335593, ЄДРПОУ 31738765) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" (м. Суми, вул. Машинобудівників, 4, р/р 26002750136901 у СФ АКБ УкрСоцБанку м. Суми, МФО 337018, ЄДРПОУ 34933255) - 21 835 грн. коштів у зв'язку з нестачею вантажу та 1 584 грн. 75 коп. витрат на сплату судового збору.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Спецсталь" (м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 44, офіс 77-а) штраф в розмірі 1700 грн. 00 коп. у доход Державного бюджету України».

Дане рішення суду мотивоване частковою обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2012 року у справі № 5006/23/93/2012(5021/477/12) перший відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері»подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги перший відповідач вказує те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, перший відповідач зазначає, що вимоги позивача, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»суму боргу в загальному розмірі 22175 грн. 98коп. є безпідставними та документально непідтвердженими, оскільки, в порушення умов п. п. 4.1 договору на транспортно-експедиторські послуги від 20.01.2010 року №СУ-60 Вантажовідправником недотримані вимоги Правил транспортного експедирування вантажів та діючого законодавства, регламентуючого перевезення та експедирування вантажів автотранспортом. Зауважує на тому, що дані квитанції приймання вантажу від 25.11.2011 року № КЗ-З-11278, рахунку -фактури від 07.11.2011 року № СФ-0001817, видаткової накладної від 17.11.2011 року №РН-1711/02 (за договором від 20.0.12010 року № СУ-60) про найменування, вагу та вартість вантажу не відповідають фактичним показникам вантажу, первинні документи Експедитору при заборі вантажу на транспортування не надані, а тому законних підстав для сплати такої суми боргу у Експедитора немає.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2012 року № 04-08/8190/11 сформована колегія суддів у складі: Головуючий суддя-доповідач Зубченко І.В., судді: Марченко ОА., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2012 року порушене провадження по справі № 5006/23/93/2012(5021/477/2012).

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року № 63, у зв'язку з хворобою судді Зубченко І.В., яка автоматизованою системою призначена суддею-доповідачем по справі № 5006/23/93/2012(5021/477/2012), проведений повторний автоматичний розподіл справи.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 року № 04-08/9385/12 сформована нова колегія суддів у складі: головуючий суддя-доповідач: Бойченко К.І., судді: Діброва Г.І., Стойка О.В.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2012 року надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області - залишити без змін.

Представник першого відповідача у судовому засіданні 19.12.2012 року підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції -скасувати.

Представник другого відповідача в судове засідання 19.12.2012 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумський машинобудівний завод», як Замовник (Вантажовідправник або Вантажоодержувач)- позивач у справі та Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері», як Експедитор -відповідач у справі, 20.01.2010 року уклали договір № СУ-60 на транспорно-експедиторські послуги (далі - договір) (а.с. 8).

За умовами п. 1.1 договору Замовник надає для перевезення вантаж (багаж), приймає доставлений на його адресу вантаж (багаж), а Експедитор організовує та забезпечує перевезення та супроводження вантажів (багажу).

Експедитор за заявкою Вантажовідправника організовує перевезення вантажів (багажу) транспортом і маршрутом, затвердженим Експедитором, забезпечує супроводження вантажів при перевезенні та перебуванні на складі Експедитора.

Відповідно до п. 1.2 договору Експедитор за заявою Вантажовідправника організовує перевезення вантажів (багажу) транспортом і маршрутом затвердженим Експедитором, забезпечує супроводження вантажів при перевезенні та перебуванні на складі Експедитора.

Згідно п.1.3. договору Експедитор приймає вантаж (багаж) до перевезення згідно заявки Вантажовідправника, якому надає квитанцію (додаток 1) про прийняття вантажу до перевезення, що є єдиним документом, підтверджуючим прийняття вантажу до транспортування. Заявка та транспортне експедирування вантажу залишається у Експедитора. Вантажовідправник під час надання заявки зазначає Замовника перевезення вантажу (багажу) (сплачує вартість послуг Експедитора), що вноситься до заявки та квитанції.

Відповідно до п. 2.1. договору Вантажовідправник повинен надати Експедитору інформацію щодо ваги, об'єму, типу та вартості вантажу, кінцевого пункту призначення доставки вантажу, найменування Вантажоодержувача, платника вартості з транспортного експедирування. Після отримання квитанції про прийняття квитанції про прийняття вантажу до перевезення, Вантажовідправник повинен перевірити вірність відомостей та вартість послуг з транспортного експедирування вказаних у квитанції.

Згідно 2.4.1. договору Замовник зобов'язаний надати вантаж до транспортного експедирування, який супроводжується документами, підтверджуючими кількість та вартість багажу.

Згідно п. 2.4.3. договору Замовник зобов'язаний упаковувати, опломбовувати та промарковувати вантаж (багаж) відповідно до вимог Правил транспортного експедирування вантажу (багажу). У разі порушення вантажовідправником вимог, передбачених Правилами транспортного експедирування вантажу (багажу), Експедитор не несе відповідальності за збереження та цілісність наданого до транспортного експедирування вантажу.

Відповідно до п.4.1 договору Експедитор несе відповідальність за цілісність та якість прийнятого до транспортного експедирування вантажу за умови дотримання Вантажовідправником та Вантажоодержувачем вимог Правил транспортного експедирування вантажів (багажу), дійсного договору та діючого законодавства, регламентуючого перевезення та експедирування вантажів автотранспортом.

Згідно п. 4.2 Експедитор не несе відповідальності за цілісність та якість вантажу після передачі його Вантажоодержувачу. Експедитор також не несе відповідальності за цілісність вантажу у випадках, коли вантаж (багаж) надано до експедирування з порушенням Правил транспортного експедирування вантажів (багажу).При видачі вантажу Вантажоодержувачу протягом 2-х діб від дня виявлення ушкодження чи втрати, складає акт приймання вантажу за кількістю та якістю. Експедитор протягом 30 діб від дня складання такого акту повинен відшкодувати вартість ушкодженого, зіпсованого чи втраченого вантажу або мотивовано відмовити Замовнику у такому відшкодуванні.

Пунктом 4.4 договору визначено, що Експедитор не несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування його при транспортуванні у розмірі фактичної шкоди, окрім випадків, передбачених законодавством України. Розмір шкоди встановлюється виходячи із задекларованої вартості вантажу, але не може перевищувати його фактичної вартості. Якщо Вантажовідправник не задекларував вартість вантажу, вона вважається такою, що дорівнює 50 гривень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що:

- Експедитор -Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері»

за документами на отримання товару одержав від Вантажовідправника -Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Спецсталь»560 кг. стального круга ф250си марки 12х18/110Т, оплаченого Замовником -Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський машинобудівний завод», для його доставки;

- при здійснені прийомки, доставленого на склад відповідача багажу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумський машинобудівний завод»виявлена нестача багажу в кількості 397 кг, вартістю 21835 грн. 00 коп., про що 29.11.2012 року складений акт приймання вантажу по кількості і якості № 4941;

- на підставі акту від 29.11.2012 року № 4941 Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері»не відшкодувало позивачу понесені збитки, у зв'язку з чим, позивач на підставі приписів статті 625 Цивільного Кодексу України звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення боргу в розмірі 21835 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 131 грн. 01 коп., 3% річних в розмірі 209 грн. 97 коп.

Судова колегія звертає вагу на нижчевикладене.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 43 Господарського процесуального Кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 1 пункту 1 статті 929 Цивільного Кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ч.2 п.1 ст. 929 Цивільного Кодексу України договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

За приписами статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»квитанція про приймання вантажу від 25.11.2011 року № Кз-З-11278 є єдиним документом, що підтверджує прийняття вантажу до транспортування Експедитором -Товариством з обмеженою відповідальністю «Делівері».

Згідно ст.12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним Кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідач стверджує, що він не отримував від другого відповідача спірну продукцію для подальшого перевезення її на адресу позивача.

Також, перший відповідач (ТОВ «Делівері») зазначає, що за вказаною квитанцією про приймання вантажу від 25.11.2011 року № КЗ-З-11278 він перевіз вантаж за такою кількістю за якою отримав від другого відповідача (ТОВ «Захід-Спецсталь»).

У згаданій квитанції (а.с. 9) вказано про найменування вантажу: «Інструменти», кількість продукції -1 місце, вага -560 кг., вартість вантажу не зазначена.

Дана квитанція не підписана з боку першого відповідача (ТОВ «Делівері»).

Згідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автотранспортом, затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.2997 року № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Позивачем до матеріалів справи додана видаткова накладна № ЗР-1711/02 від 17.11.2011 року, в якій зазначено про постачальника, вантажоотримувача, найменування продукції, кількість та її вартість, зокрема, Постачальник - ТОВ «Захід-Спецсталь», Отримувач -ТОВ «Сумський машинобудівний завод», найменування -круг ф. 250 ст.12х18Н10Т, кількість -559 кг., вартість -30745 грн. 00 коп. (а.с. 114).

Дана накладна підписана лише другим відповідачем та скріплена його печаткою, у графі «Отримав» - відсутній підпис з боку позивача, тобто, відсутні докази отримання вказаної продукції позивачем.

Позивачем до матеріалів справи також надані два за однією датою та номером рахунка-фактури, а саме, від 07.11.2011 року № СФ-0001817 (а.с. 15,107), але з суперечливим найменуванням продукції, що підлягає сплаті.

Так, в одному випадку (а.с. 15) вказано «Круг ф. 240 ст. 12х18Н10Т (L=1,5м),», а в другому (а.с. 107) -«Круг ф. 250 ст. 12х18Н10Т».

В матеріалах справи (а.с. 16) міститься платіжне доручення від 10.11.2011 року №4202, яке не містить доказів перерахування позивачем на користь ТОВ «Захід-Спецсталь»грошових коштів в сумі 30745 грн. 00 коп. з призначенням платежу: «Оплата за матеріали згідно рахунку № СЧ-1817 від 07.11.2011 року».

За змістом п.4 ч.1 т. 611 Цивільного Кодексу України правові наслідки у вигляді відшкодування збитків, встановлені договором або законом, настають у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 22, 263 Цивільного Кодексу України, ч. 1 ст. 224 Господарського Кодексу України відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського Кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 623 Цивільного Кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитки; вина правопорушника.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів необхідності стягнення з першого відповідача (ТОВ «Делівері») спірної суми вартості втраченого останнім, за доводами позивача, вантажу.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки не встановлений обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»сплатити на користь позивача спірної суми втраченого, є необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»сум інфляційних нарахувань в розмірі 131 грн. 01 коп., 3% річних в розмірі 209 грн. 97коп.

Судова колегія відзначає, що місцевим господарським судом не вирішено спір по суті відносно другого відповідача (ТОВ «Захід-Спецсталь»).

Оскільки другий відповідач не є зобов'язаною стороною за договором, на підставі якого заявлений позов, то відносно нього позовні вимоги до задоволення також не підлягають.

Згідно п. 5 ст. 83 господарського процесуального Кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного Бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Місцевим господарським судом за оскаржуваним рішенням з другого відповідача, з застосуванням наведеної норми процесуального права стягнуто штраф в сумі 1700 грн. 00коп.

В обґрунтування цих заходів суд зазначив, що другий відповідач не виконав вимог суду щодо надання документів та не забезпечив явку у судове засідання свої представників.

З матеріалів справи слідує, що ухвалою від 25.09.2012 року суд визнав явку представника другого відповідача у судове засідання 25.09.2012 року обов'язковою, а ухвалою від 05.10.2012 року зобов'язав позивача та другого відповідача надати суду оригінал (для огляду) і копію накладної від 17.11.2011 року №РН-1711/02 та визнав також явку їх представників у судове засідання 05.10.2012 року обов'язковою.

Оригінал вказаної видаткової накладної від 17.11.2011 року №РН-1711/02, як свідчать матеріали справи, наданий першим відповідачем (а.с. 114).

Судом не надано обґрунтувань, яким чином не з'явлення представників другого відповідача у судові засідання вплинуло на вирішення спору по суті.

За таких обставин колегія суддів не вбачає наявності підстав для застосування щодо другого відповідача приписів ч. 5 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі відносно як першого так і другого відповідача.

Судові витрати за позовом та за апеляційною скаргою покладаються на позивача відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» на рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2012 року по справі №5006/23/93/2012(5021/477/12) - задовольнити.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2012 року по справі №5006/23/93/2012(5021/477/12) - скасувати.

3) В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський машинобудівний завод»про стягнення грошових коштів в розмірі 22175 грн. 98коп., в тому числі 21835 грн. -основного бору, 131 грн. 01 коп. -інфляційних нарахувань та 209грн. 97 коп. -3% річних відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Спецсталь»- відмовити.

4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський машинобудівний завод»(ЄДРПОУ 34933255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»(м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 12/а, р/р 26000098018711 у ДФ ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593, ЄДРПОЄУ 31738765) 804 грн. 75 коп.- витрати зі сплати судового збору.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

О.В. Стойка