Рішення № 28523590, 10.12.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа № 5016/2105/2012(3/92)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Сокар Україна»

04080, м. Київ, вул. Юрківська, 28, оф. 3

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ»

54010, м. Миколаїв, вул. 7-а Поперечна, 3/4

про стягнення заборгованості в сумі 1 441 867,94 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Ткаченко В.С., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 08.10.2012 р. звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача основний борг за договором поставки нафтопродуктів № 67-2-10/МО від 07.12.2010 р. у розмірі 1 354 999,48 грн., суму пені 72 390,38 грн. та 3% річних в розмірі 14 478,08 грн., що разом складає 1 441 867,94 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки нафтопродуктів № 67-2-10/МП від 07.12.2010 року; актів приймання-передачі нафтопродуктів (в кількості 7 штук, в період з 06.04.12 р. по 20.04.12 р.) на загальну суму 1813877,50 грн.; акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2012 р.; рахунків на оплату нафтопродуктів; банківських виписок в підтвердження часткових оплат на загальну суму 374 644,00 грн.; товаро-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів; норм ст. ст. 526, 692, 625 Цивільного кодексу України, ст. 343 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що на дату пред'явлення позову борг по оплаті за поставлені нафтопродукти відповідач не сплатив.

Відповідач в судове засідання жодного разу свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії на зворотніх сторонах судових ухвал та поштові повідомлення.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

10.12.2012 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

07 грудня 2010 року між сторонами був укладений договір поставки № 67-2010/МП згідно з предметом якого позивач, як продавець, зобов'язався поставляти згідно замовлень, в об'ємах та по цінам вказаним в додатках та передавати у власність покупця нафтопродукти (далі - товар), а відповідач, як покупець, взяв на себе зобов'язання приймати цей товар та своєчасно оплачувати його на умовах цього договору.

Відповідно до умов пунктів 4.1, 4.4, 5.3 та 5.5 договору поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця. Замовлення товару встановленої форми та змісту, згідно додатку № 1 до даного договору, надається в робочі дні. У випадку повного або часткового підтвердження замовника, продавець виписує покупцю відповідний рахунок на товар, вказаний в замовленні, а у випадку відмови від поставки вказаного в замовленні товару в цілому -йому достатньо сповістити покупця про це про факсу, електронній почті та іншим доступним способом. Прийом-передачі товару по кількості та якості здійснюється сторонами в порядку, передбаченому діючому законодавству, та оформлюється актами прийому-передачі. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару уповноваженій особі покупця. Передача товару оформлюється товаро-транспортними накладними. Товар здійснюється у день виписки ТТН, на наступний день ТТН вважається недійсною. Датою поставки буде вважатися дата, вказана у товаро-транспортній накладній.

Строк дії даного договору складає 1 рік з дати його підписання,а в частині взаєморозрахунків -до повного їх проведення. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 рік, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення кожного однорічного періоду дії даного договору про намір припинити його дію (п. 8.2 договору).

Спірні правовідносини які склалися між сторонами регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно правил ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № 67-2010/МП позивач поставив та передав відповідачу у власність, а останній прийняв товар -нафтопродукти протягом квітня 2012 року на загальну суму 1813877,50 грн. Цей факт підтверджують наступні докази:

-акти приймання-передачі:

№ ОБ-ТД 002357 від 06.04.12 р. на 364 046,00 грн.;

№ ОБ-ТД 010532 від 18.04.12 р. на суму 48 581,00 грн.;

№ ОБ-ТД 010534 від 18.04.12 р. на суму 140 552,50 грн.;

№ ОБ-ТД 010535 від 18.04.12 р. на суму 238 212,50 грн.;

№ ОБ-ТД 010536 від 18.04.12 р. на суму 45 362,50 грн.;

№ ОБ-ТД 010537 від 18.04.12 р. на суму 76 760,00 грн.;

№ ОБ-ТД 010623 від 20.04.12 р. на суму 900 363,00 грн.

- товаро-транспорні накладні на відпуск нафтопродуктів:

№ 181 від 20.04.12 р., № 177 від 20.04.12 р.,№ 179 від 20.04.12 р., № 176 від 20.04.12 р.,№ 158 від 18.04.12 р., № 157 від 18.04.12 р.,№ 159 від 18.04.12 р., № 156 від 18.04.12 р., № 124 від 06.04.12 р.

- довіреності на отримання товару:

№ 316582 від 20.04.12 р.; № 316550 від 06.04.12 р.; № 316570 від 18.04.12 р.

- акт звіряння взаємних розрахунків, складений та підписаний обома сторонами станом на 30.04.2012року.

Відповідно до розділу 7 договору сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється в безготівковій формі на поточний рахунок продавця згідно з банківськими реквізитами, вказаними у договорі. Покупець зобов'язався сплатити продавцю вартість товару, вказану в рахунку та/або в додатку до даного договору, в повному обсязі, не пізніше дати, якою датований рахунок та/або додаток продавця, але не пізніше дня відвантаження товару. Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця. Звірка взаєморозрахунків за поставлений товар здійснюється сторонами не пізніше 10 числа кожного календарного місяця наступного за відповідним періодом поставки з одночасним оформленням сторонами відповідного акту звірки взаєморозрахунків. У випадку не перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно виставлених рахунків покупця протягом 1-го банківського дня з дати, якою датований рахунок продавця, продавець має право скасувати замовлення покупця в повному обсязі.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що згідно вищенаведених первинних документів та рахунків на оплату: № 6580 від 06.04.2012 р., № 6766 від 18.04.2012 р., № 6770 від 18.04.2012 р., № 6823 від 20.04.2012 р. виставлених позивачем відповідачу на загальну суму 1 813 877,50 грн., а також, згідно банківських виписок, відповідач здійснив часткову оплату позивачу за поставлений товар, зазначаючи реквізити рахунків в виписках, на загальну суму 904 566,00 грн.

Отже, борг відповідача перед позивачем фактично за спірний період (квітень 2012 р.) за розрахунком суду складає в розмірі 909 311,50 грн. (1 813 877,50-904 566,00), а не 1 354 999,48 грн. як зазначає в своїй позовній заяві позивач.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не довів суду обставин, які спростовують вимоги позивача, взагалі не висловив заперечень на позов, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Умовами п. 9.4 договору передбачено, що сплата будь-якої неустойки, штрафів, пені, відсотків передбачених законодавством України та/або даним договором, за порушення будь-якого зобов'язання, яке випливає з даного договору, не звільняє сторону від виконання такого зобов'язання в натурі, а також від відшкодування збитків, які спричиненні порушенням такого зобов'язання, в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст.ст. 546, 547 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі вищенаведених норм та обставин, суд перевірив нарахування позивачем розмір 3 % річних та пені, у відповідності з фактичним боргом, і дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача за період прострочення з 21.04.2012 р. по 30.08.2012 р. пені в розмірі саме 48 819,60 грн. та 3% річних в сумі 9763,92 грн.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, та з урахуванням вищенаведеного -задоволенню їх частково.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ»(54010, м. Миколаїв, вул. 7-а Поперечна, 3/4, код ЄДРПОУ 13863642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна»(04080, м. Київ, вул. Юрківська, 28, оф. 3, код ЄДРПОУ 37037544) -909 311,50 грн. основного боргу, 48 819,60 грн. -пені, 9 763,92 грн. -3% річних та 19 357,90 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 13 грудня 2012 року.

Суддя О.Г. Смородінова