Постанова № 28517561, 21.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.12.12 Справа №2а-2711/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Куімова М.В.;

при секретарі - Асташевої М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Большой сосед" до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Большой сосед» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 10.09.2012 року по 05.10.2012 року ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС було проведено виїзну перевірку ТОВ «Большой сосед» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року. За результатами вказаної перевірки було складено акт №2185/10/22-0103/36499188 від 12.10.2012 року та прийняті податкові повідомлення - рішення №0000620171 від 26.10.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 124.740,77 грн.; №0000670220 від 26.10.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55.184,00 грн.; №0000660220 від 26.10.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 219.919,00грн.; №0000680220 від 26.10.2012 року про застосування штрафних санкцій у сумі 678.349,00 грн.. За думкою позивача, вказані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач вважає їх протиправними.

У судове засідання представник позивача Дубовіс О.Б. не з'явився, надіславши клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. У судовому засіданні від 12.12.2012 року позовні вимоги також підтримав.

Представник відповідача Мачехін Є.О. у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що з 10.09.2012 року по 05.10.2012 року ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС було проведено виїзну перевірку ТОВ «Большой сосед» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року. За результатами вказаної перевірки було складено акт №2185/10/22-0103/36499188 від 12.10.2012 року та прийняті податкові повідомлення - рішення №0000620171 від 26.10.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 124.740,77 грн.; №0000670220 від 26.10.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55.184,00 грн.; №0000660220 від 26.10.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 219.919,00грн.; №0000680220 від 26.10.2012 року про застосування штрафних санкцій у сумі 678.349,00 грн..

Згідно п.3.1.4 вказаного акту перевірки (зі змінами, внесеними після розгляду заперечень на акт перевірки) перевіркою повноти визначення належного до сплати до бюджету податку на прибуток за період з 01.04.2010 по 30.06.2012 встановлено його заниження всього в сумі 219.032, 7 грн..

Висновок про заниження податку на прибуток, заснований на виводах п.3.1.2 акту перевірки (зі змінами, внесеними після розгляду заперечень на акт перевірки) про те, що у порушення вимог п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», ТОВ «Большой сосед» завищені валові витрати в загальній сумі 896.781 грн.

ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС зазначено, що авансові звіти і товарні чеки, представлені в якості підтвердження витрат з придбання товарів живлення у постачальників - фізичних осіб-підприємців, не є розрахунковими документами, на підставі яких можливо включити відповідні суми до складу валових витрат.

Посилаючись на положення ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», відповідачем вказано в акті перевірки, що підприємець-фізична особа для підтвердження факту продажу товарів (надання послуг) і відповідного отримання коштів в готівковій формі повинен надавати споживачам розрахункові документи, форма і зміст яких встановлені Положенням №614 від 01.12.2000 року «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».

При цьому, ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС не прийнята до уваги позиція ДПА України, викладена в листі №7966/6/23-7015/515 від 27.04.2011 року «Про штрафні санкції у разі пред'явлення підзвітною особою товарного чека».

Відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», товарний чек є розрахунковим документом, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим в установленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» встановлено, що підприємці, що сплачують єдиний податок, при здійсненні готівкових розрахунків не застосовують РРО і розрахункові квитанції встановленого зразка.

Тобто, законодавством України визначені випадки звільнення продавця від обов'язкового надання покупцеві оформлених по встановленій формі касових чеків, надрукованих реєстратором розрахункових операцій, або розрахункових квитанцій, заповнених вручну.

Пунктом 15 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» передбачено, що чеки, накладні і інші письмові документи, які підтверджують перехід права власності на товари (послуги) від продавця до покупця, повинні видаватися покупцеві таких товарів (послуг) на його вимогу. Тобто такі документи видаються на вимогу покупця.

Таким чином, ДПА України вказала, що оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків у випадках, передбачених Законом, є правомірним.

В той же час, якщо форма і зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцеві яких є обов'язковим, визначена пп.3.2 п.3 наказу ДПА України від 01.12.2000 р. №614 «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», то форма і зміст товарного чека законодавчо не визначені.

Отже, суб'єкти господарювання мають право видавати товарні чеки довільної форми.

В той же час, виходячи зі змісту терміну «розрахункові документи», до яких відносяться товарні чеки, ДПА України вважає, що товарний чек для визначення його як розрахункового документу повинен відповідати вимогам пп.3.2 п.3 наказу №614.

Отже, ДПА України було роз'яснено, що товарний чек є розрахунковим документом, у зв'язку з чим такий документ може відбиватися у бухгалтерському і податковому обліку.

Згідно п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) впродовж звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пп. 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, признаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, і інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку і нарахування податку.

Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті перевірки про завищення валових витрат шляхом включення до їх складу сум витрат на підставі авансових звітів підзвітних осіб і товарних чеків, є необґрунтованими.

Необґрунтованим є також висновок про завищення валових витрат сум за послуги по компенсації витрат за спожиту електроенергію за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 року.

ТОВ «Купи Сам» та ПАТ «ЕК Севастопольэнерго» був укладений договір на постачання електричної енергії №5046 від 15.11.2005 року на об'єкти торгівлі. Вказані об'єкти торгівлі використовувалися ТОВ «Большой сосед» для здійснення господарської діяльності на підставі договорів оренди між ТОВ «Купи Сам» і ТОВ «Большой сосед». Також, між ТОВ «Большой сосед» і ТОВ «Купи Сам» укладений договір оренди устаткування №1-10 від 04.01.2010 року, пп.2.2. якого передбачена необхідність компенсувати витрати по споживаній електроенергії на підставі виставлених рахунків.

ТОВ «Большой сосед» до перевірки були представлені вказані договори, а також рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт.

Таким чином, вказані витрати безпосередньо пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача і підтверджені відповідними документами, що відповідає вимогам пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України.

Отже, для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000620220 від 15.10.2012 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 219.919,00 грн. (219.032,00 - основний платіж; 887,00 - штрафні (фінансові) санкції) законні підстави відсутні.

Такими ж доводами був обґрунтований висновок ДПІ в Нахімовському районі м.Севастополя ДПС про заниження податку на додану вартість.

На думку відповідача, у порушення вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на позбавлену вартість», ТОВ «Большой сосед» у відповідних періодах завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 48.673 грн..

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими заставами або митними деклараціями (іншими документами згідно пп.7.2.6 злого пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної заставної служби суми податку, заздалегідь включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими вказаними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену сказаними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені заставними накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) або не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС визнано необґрунтованим включення до складу податкового кредиту у відповідні періоди сум на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Купи Сам» по послугах з компенсації витрат спожитої електроенергії, і податкових накладних, виписаних фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Проте, вказані податкові накладні оформлені відповідно до вимог законодавства,а саме: виписані належними особами і містять усі необхідні реквізити.

Виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту є неправомірним з тих самих підстав, з яких необґрунтованими є твердження про завищення сум валових витрат.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що не є обґрунтованими аргументи відповідача про те, що товарні чеки, видані фізичною особою-підприємцем, не є розрахунковим документом.

У акті перевірки не вказано, яким саме вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України не відповідають податкові накладні, виписані від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та від ТОВ «Купи Сам».

На твердженнях про те, що товарний чек не є розрахунковим документом засновані також висновки акту перевірки про порушення вимог касової дисципліни і заниженні податку з доходів фізичних осіб.

Проте, усі ці висновки спростовуються правовою позицією ДПА України, викладеною в листі №7966/6/23-7015/515 від 27.04.2011 року «Про штрафні санкції у разі пред'явлення підзвітним обличчям товарного чека». Товарні чеки, прикладені до авансових звітів, необхідно враховувати як розрахунковий документ, у зв'язку з чим грошові кошти отримані підзвітною особою для розрахунку з фізичними особами-підприємцями, не можуть вважатися надмірно витраченими і не збільшують місячний оподатковуваний доход підзвітних осіб.

Таким чином, необґрунтованим є посилання відповідача на ч. 1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, Наказ ДПА України від 01.12.2000 року №614 «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», пп.4.2.15, п.4.2 ст.4, пп. «е» п.6.3, пп.6.5.1 ст.6.5 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також висновки про заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 54.591,27 грн. і 55.137,56 грн.

Також, з позицією ДПА України, викладеної у листі №7966/6/23-7015/515від 27.04.2011 року «Про штрафні санкції у разі пред'явлення підзвітною особою товарного чеку», співпадають доводи позивача про неправомірність застосування штрафних санкцій, передбачених п.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.2995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з обігу готівки», оскільки вказана норма передбачає, що у разі проведення готівкових розрахунків без надання отримувачем платіжного документу (товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового ордеру, іншого письмового документа, який би підтвердив сплату покупцем готівкових коштів) до суб'єктів господарювання застосовуються штрафні (фінансові) санкції у розмірі сплачених коштів.

ТОВ «Большой сосед» до перевірки були надані товарні чеки, надані до авансових звітів підзвітних осіб, що свідчить про відсутність порушень законодавства України при веденні касових операцій.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення відповідача №0000620171, №0000670220, №0000660220 та №680220 від 26 жовтня 2012 року - визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 2.236 гривень.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 94, 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби №0000620171, №0000670220, №0000660220 та №680220 від 26 жовтня 2012 року, - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Большой сосед» витрати зі сплати судового збору в сумі 2.236 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги.

Суддя підпис М.В. Куімов

Суддя М.В. Куімов