Постанова № 28513069, 01.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-9483/11/0170/20

01.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Бром"- Дерев'янко Олександр Михайлович, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Краснопрекопським МРВГУ МВС України в Криму, 19.04.1997 , довіреність № б/н від 03.01.12,

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М.) від 30.01.12 у справі № 2а-9483/11/0170/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, 1, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Північна, 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Бром" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим, - задоволено частково. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 21.07.2011 року № 0001002304 в частині нарахування грошового зобов'язання за основним платежем на суму 29819,00 грн. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення- рішення до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 21.07.2011 року № 000099230. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Бром"з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн. (арк.с. 192-195).

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк.с. 201-205).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 01.10.2012 представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, однак просив постанову суду першої інстанції скасувати чи змінити в зв'язку з допущеним судом першої інстанції невірним тлумаченням правовідносин з ДП "Фокстрот" ТОВ "Фокстрот" на 270,17 грн які використовуються в господарській діяльності згідно з вимогами статті 66 Кодексу законів про працю України. Представник відповідача в судове засідання не з'явився про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с. 218)

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "'Бром'' зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.08.1996, за адресою АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1, про що видано свідоцтво (арк.с. 22).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності формування суми від'ємного значення з ПДВ та нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за квітень 2011 року, за результатами якої 12.07.2011 складено Акт № 816/23-04/05444552 (арк.с. 56-72).

Зазначеним актом зафіксовано, що в порушення Податкового кодексу України (далі ПК України) позивачем завищено суму від'ємного значення та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за квітень 2011 року.

21.07.2011 на підставі зазначеного Акту прийняті податкові повідомлення - рішення № 00010022304, згідно якому позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2011 року на 31858,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн. і № 0000992304, згідно якому позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на 18448,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн. (арк.с. 13-14).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, однак постанова підлягає зміні, виходячи з наступного.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення Конституції України, Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником додатку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 ПК України, встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).

Таким чином, згідно з ПК України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. Умовою включення до податкового кредиту є настання першої події у взаємовідносинах сторін та отримання покупцем податкової накладної. У наступному податковому періоді ця сума від'ємного значення підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку, за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги).

Приймаючи рішення про зменшення позивачу суми від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2011 року на 31858,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн. відповідач врахував взаємовідносини позивача з контрагентами ТОВ "Золотий екватор" - 1421,33 грн., ТОВ "Континент Нафто Трейд" - 316,67 грн., СП ТОВ "Кершер" - 30,83 грн., ТОВ "Універсал-Транзит-Ойл" - 38,96 грн., ДП "Фокстрот" ТОВ "Фокстрот" - 270,17 грн. і ТОВ "Дніпрохімальянс" - 29780,00 грн. та визнав протиправним включення документів до податкового кредиту, внаслідок чого завищене від'ємне значення.

Зокрема, по взаємовідносинам з ТОВ "Золотий екватор" на суму 1421,33 грн. та ТОВ "Континент Нафто Трейд" на суму 316,67 грн. позивач визнав завищення податкового кредиту.

По взаємовідносинам з СП ТОВ "Кершер" на суму 30,83 грн. в акті перевірки встановлено, що до податкового кредиту за квітень 2011 року позивачем включено касовий чек постачальника - СП ТОВ "Кершер" датований 04.04.2008, номер 0565, на дизельне паливо, з визначеною в ньому сумою ПДВ у розмірі 30,83 грн. чим порушено пункт 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до якого, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних (інших подібних документів згідно з пунктом 201.11 ст. 201), таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

З оглянутого в судовому засіданні чеку, копію якого долучено до матеріалів справи (арк.с.39), зміст якого нечітко читається, в нижній частині (посередині), під номером касового чеку, стоїть дата 04.04.08. Позивач же вважає, що ця дата не є датою операції, а дата операції - це рік з цифрою 11, значиться в одному рядку з номером касового чеку.

Такі доводи є необґрунтованими, оскільки у Положенні про форму та зміст розрахункових документів, затвердженому наказом ДПАУ №614 від 01.12.2000, визначено, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції (пункт 3.2).

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Будь-яких доказів щодо прийняття заходів для відновлення документу (зокрема, листування з СП ТОВ "Кершер") позивачем не надано.

Таким чином, висновок податкового органу в акті перевірки №816/23-04/05444552 від 12.07.2011 щодо завищення податкового кредиту позивачем за квітень 2011 року в розмірі 30,83 грн. є обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині не обґрунтовані.

Стосовно ТОВ "Універсал-Транзит-Ойл" 38,96 грн. актом перевірки встановлено, що до податкового кредиту за квітень 2011 року позивачем включено касовий чек 14.04.2011, номер 7034, на дизельне паливо, з визначеною в ньому сумою ПДВ у розмірі 38,96 грн. чим порушено пункт 201.1. "д" статті 201 ПК України, оскільки за місцезнаходженням (Київська обл., Бориспільський р-н, с.Щасливе, вул.Л.Українки, 15) ТОВ "Універсал-Транзит-Ойл" відсутнє.

Пункт 201.1."д" статті 201 ПК України, не підлягає застосуванню до обставин, оскільки регулює зміст податкової накладної, тоді як підставою для нарахування позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 38,96 грн. є касовий чек, що відповідає вимогам пункту 201.11 "б" статті 201 ПК України.

Відповідно до пункту 184.5 статті 184 ПК України, особа позбавляється права на виписку податкових накладних, а по аналогії закону і касових чеків, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, однією з підстав для чого п.п. 184.1."ж" ПК України передбачає наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання). П. 183.13 ПК України зобов'язує центральний орган державної податкової служби для інформування платників податку щодекадно оприлюднювати на своєму веб-сайті дані з реєстру платників ПДВ, інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ.

Позивачем надано роздруківку з веб-сайту Державної податкової адміністраціі України станом на момент звернення з позовом 27.01.2011, згідно якій ТОВ "Універсал-Транзит-Ойл" зареєстровано платником ПДВ 16.08.2010, реєстрація не анульовувалась, є дійсною.

Отже, за наявності зауважень у відповідача до місцезнаходження ТОВ "Універсал-Транзит-Ойл", передбачені законодавством дії по анульовуванню реєстрації як платника податку з подальшим інформуванням про це інших платників податків податковими органами не вчинені.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ "Дніпрохімальянс" актом перевірки встановлено, що сума 29780,00 грн., яка включена позивачем до податкового кредиту за квітень 2011 року, з порушенням підпункту "д" пункту 201.1. статті 201 ПК України, оскільки за вказаним в податковій накладній місцезнаходженням (м.Дніпродзержинськ, вул.Димитрова, 6А, кв.83) ТОВ "Дніпрохімальянс" відсутнє. Доказом відсутності за місцезнаходженням використаний акт відділу податкової міліції відповідача від 11.07.2011, складений на підставі акту відділу податкової міліції відповідача від 09.08.2010.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, надання покупцю заповненої податкової накладної є обов'язком продавця. В податкових накладних № 3 від 12.04.2011 та № 8 від 22.04.2011 місцезнаходження ТОВ "Дніпрохімальянс" не проігноровано, а зазначено м.Дніпродзержинськ, вул.Димитрова, 6А, кв.83.

Отже, за наявності зауважень у відповідача до місцезнаходження ТОВ "Дніпрохімальянс", передбачені законодавством дії по анульовуванню реєстрації як платника податку з подальшим інформуванням про це інших платників податків податковими органами не вчинені.

.

Приймаючи рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на 18448,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн. відповідач врахував залишок від'ємного значення більш ранніх податкових періодів 14377,00 грн. та взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ "Бренд Строй" 4071,00 грн.

Залишок від'ємного значення більш ранніх податкових періодів становить 14377,00 грн. за серпень 2008 року. Позивач подав декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, яка містить додаток 2 з деталізацією суми бюджетного відшкодування та залишку від'ємного значення по періодам виникнення. Під час перевірки відповідач, залишивши незмінним в цілому розмір частини залишку від'ємного значення, сплаченого постачальникам, змінив деталізацію по місяцям відносно суми 327883,00 грн., у тому числі і по розглядаємому серпню 2008 року (акт перевірки від 18.06.2010 № 655/23-4/05444552/72, тобто відповідач здійснив перерозподіл по податковим періодам, залишивши незмінними підсумкові показники.

На вимогу відповідача позивач провів вказане коригування, надаючи в подальших податкових періодах додаток 2 до декларації з його врахуванням.

В додатку 2 до декларації за квітень 2011 року залишок від'ємного значення розподілений по періодам, частина яких співпадає з періодами вищевикладеного коригування відповідача. Зокрема, визначений відповідачем залишок за серпень 2008 року з врахуванням вже частково здійсненого його відшкодування по попереднім деклараціям зменшився з 192721,00 до 14377,00 грн.

Таким чином, позивач в декларації за квітень 2011 року розподіл залишку від'ємного значення здійснив у відповідності з вимогою відповідача в акті перевірки від 18.06.2010 № 655/23-4/05444552/72.

По ТОВ "Бренд Строй" 4071,00 грн. становить податкова накладна № 2553 від 23.12.2010, яка включена позивачем до податкового кредиту грудня 2010 року. Обставина порушення аналогічна вищерозглянутому ТОВ "Дніпрохімальянс" - відсутність ТОВ "Бренд Строй" за місцезнаходженням.

Як і у випадку з ТОВ "Дніпрохімальянс", станом на момент звернення з позовом 27.07.2011 на сайті Державної податкової адміністрації України відображена інформація, згідно якої ТОВ "Бренд Строй" зареєстровано платником ПДВ 03.11.2008, реєстрація не анульовувалась, є дійсною.

26.03.2012 набрало законної сили судове рішення по адміністративній справі № 2а-9458/11/0170/12 за участю тих самих сторін, яким включення позивачем 4071,00 грн. до податкового кредиту грудня 2010 року визнано правомірним.

Актом перевірки встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту квітня 2011 року по податковим накладним № 152/001 від 18.04.2011 та № 28/001 від 29.04.2011, які виписано ДП "Фокстрот" ТОВ "Фокстрот" необоротні матеріальні активи, які в подальшому не використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, чим порушено пункту 198.3 статті 198 ПК України і призвело до завищення податкового кредиту вказаного періоду на суму 270,17 грн.

Як вбачається з матеріалів справи податкові накладні № 152/001 від 18.04.2011 та № 28/001 від 29.04.2011 (арк.с. 98, 103), які виписано на адресу позивача ДП "Фокстрот" ТОВ "Фокстрот", продавцем поставлено покупцю три мікрохвильові печі та електрочайник. Сума ПДВ за товар складає 163,00 грн. та 107,17 грн. Податкові накладні виписані та сплачені позивачем платіжними дорученнями № 577 від 18.04.2011 та № 729 від 29.04.2011 (арк.с. 97, 102,).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд першої інстанції дійшов не вірного висновку, що витрати на вказану побутову техніку, якою обладнано місця для прийому їжі робітниками на підприємстві, в розумінні наведеної норми ПК України, не є тими витратами, що підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Ці висновки спростовуються наступним: стаття 66 Кодексу законів про працю України передбачає, що на тих роботах, де через умови виробництва перерву для відпочинку і приймання їжі з відлученням з місця роботи встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Згідно СНіПу 2.09.04-87, затвердженому постановою Державного будівельного комітету СРСР № 313 від 30.12.1987, кімната прийому їжі має бути обладнана стаціонарним кип'ятильником, електричною плитою. Три мікрохвильові печі встановлені в окремій кімнаті воєнізованої охорони, диспетчерській та здравпункті, а електрочайник також в здравпункті, які мають цілодобовий режим роботи з перервою для відпочинку і приймання їжі без відлучення з місця роботи.

Таким чином, в існуючих обставинах обладнання кімнат прийому їжі мікрохвильовими печами та електрочайником є виконанням вимог закону, в зв'язку з чим вказані витрати відносяться до використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Висновок суду першої інстанції, про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, шляхом завищення показників від'ємного значення з податку на додану вартість, в частині 270,00 грн. не відповідає дійсним обставинам справи, є помилковим, що є підставою для зміни судового рішення.

Судом не встановлена обізнаність позивача про протиправний характер діяльності його контрагентів при здійсненні господарської діяльності, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже реальність здійснення господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ квітень 2011 року ".

При цьому відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування обставин, що свідчать про незаконність операцій, на підставі яких виникло право на бюджетне відшкодування, покладається на податкові органи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу відбулось відповідачем на тих підставах, що суми податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування не можливо підтвердити.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальниками товару.

Отже, розмір відємного значення суми ПДВ є правомірно визначеним позивачем, за винятком суми 1769,00 грн. так як це здійснено на підставі належним чином сформованого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №816/23-04/05444552 від 12.07.2011 про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, шляхом завищення показників від'ємного значення з податку на додану вартість, в частині 29819,00 грн. не відповідають дійсним обставинам справи, в частині 1769,00 грн. відповідають дійсним обставинам справи.

За таких обставин, судова колегія, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Крім того, частково скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 21.07.2011 №0001002304 суд першої інстанції зазначив скасування в частині нарахування грошового зобов'язання за основним платежем, в той час як таке нарахування в податковому повідомленні-рішенні відсутнє, відповідні позовні вимоги не заявлялись.

Отже, судова колегія, керуючись частиною першою статті 195 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду в частині абзацу другого резолютивної частини, виклавши її в наступній редакції: "Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 21.07.2011 року № 0001002304 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 30089,00 грн."

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - зміні.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2012 у справі № 2а-9483/11/0170/20 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.12 у справі № 2а-9483/11/0170/20 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

"Визнати противоправним та скасовати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 21.07.2011 року № 0001002304 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 30089,00 грн.".

3. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.12 у справі № 2а-9483/11/0170/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08.10.2012 року.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна