Постанова № 28507121, 24.12.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року 15:56 Справа № 0870/10404/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.

за участю:

представників

позивача: Шайтанова А.С., Бордюг Г.П.

відповідача: Соколової О.А., Шалдирван Н.В.

спеціаліста: ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства

«Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»

до: Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення

Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності

про: часткове визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про часткове визнання протиправним та скасування рішення № 338 від 29.08.2012 в частині повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій у розмірі 4143,99 грн.

Відповідно до позовної заяви, Виконавчою дирекцією Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено планову перевірку дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення страхових коштів у Публічному акціонерному товаристві «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року.

Перевіряючими встановлено порушення п. 20 Постанови КМУ «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 №, а саме - допомога по тимчасовій непрацездатності призначена та виплачена застрахованим особам понад встановленої норми кількості днів (годин), затвердженої графіком. Сума переплати складає 2762,66 грн. (6 листків непрацездатності).

До відповідного висновку відповідач прийшов у зв'язку з тим, що у перевіряємому періоді, відповідно до наказів ПАТ «ЗАЛК» «Про затвердження акту простою» у ПАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат» оформлено простій. На думку перевіряючих, підприємством неправильно було розраховано допомогу по тимчасовій непрацездатності, так як виплати під час простою підприємства не з вини працівника не повинні бути включеними у розрахунок.

Позивач не згодний з таким висновком, та зазначає, що незалежно від того, чи тимчасова непрацездатність працівника настала до початку простою, чи у період простою та продовжується після його закінчення, оплата тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної нещасним випадком на виробництві, здійснюється на загальних підставах і надається порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-ІІІ від 18.01.2001.

Вважає рішення № 338 від 29.08.2012 в частині повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій у розмірі 4143,99 грн. частково протиправним та просить його скасувати.

Позивач в судовому засідання підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві та відповідних письмових поясненнях.

Представник відповідача, проти задоволення адміністративного позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив , що відповідно до наказів позивача «Про затвердження акту простою» від 17.06.2011 № ЗАЖ-ПР-2011-01-199 та від 23.06.2011 №ЗАЛК-ПР-2011-01- 209 було визначено певний термін неробочих днів (працівникам яким оголошено про простій дозволено не виходити на роботу в період з 07-00 год. 18.06.2011 до 07-00 год 20.06.2011, з 15-00 год. 24.06.2011 до 07.-00 21.07.2011), які припадають на період простою не з вини працівника (з причини відсутності роботи).

Отже, у період простою у працівників були відсутні робочі дні та їм не нараховувалася заробітна плата, як винагорода за виконану роботу, а вони отримували оплату за час простою відповідно до статті 113 КЗпП у розмірах, встановлених колективним договором.

Враховуючи вищевикладене, позивач при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам в період простою порушив положення ч. 1 ст. 35 Закону №2240 та п. 20 порядку №1266.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

В період з 13.08.2012 по 17.08.2012 на підставі направлення №06/308-р від 13.08.2012, виданого Виконавчою дирекцією Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу Соколовою О.А. було проведено планову перевірку дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення страхових коштів у Публічному акціонерному товаристві «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої було складено акт №506 від 17.08.2012.

Позивач не погодився з окремими висновками акту та підписав із запереченнями. Письмові заперечення до акту перевірки було надано відповідачу (вих.№011-663 від 21.08.2012).

Відповідач листом №06-25-2036 від 28.08.2012 заперечення ПАТ «ЗАлК» залишив без задоволення.

29.08.2012 на підставі висновків перевірки відповідачем прийнято рішення №338 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, згідно якого: неправомірно витрачена сума страхових коштів та неправомірна вартість наданих соціальних послуг -11599,60 грн., штраф у розмірі 50% суми неправомірно витрачених страхових коштів - 5799,80 грн., всього - 17399,40 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням №338 від 29.08.2012 ПАТ «ЗАлК» в порядку досудового вирішення спору (п.7.1. Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження) звернулося до відповідача із скаргою (вих.№011-693 від 07.09.2012), в який позивач просив частково скасувати прийняте рішення в сумі 4 143,99грн.

Рішенням відповідача №06-15-3176 від 19.09.2012 у задоволенні скарги ПАТ «ЗАлК» відмовлено.

28.09.2012 ПАТ «ЗАлК» звернулося до вищестоящого органу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності із повторною скаргою (вих.№011-741).

Рішенням Виконавчої дирекції ФСС з ТВП (м. Київ) №05-31-2667 від 19.10.2012, яке отримано підприємством 25.10.2012, у задоволенні повторної скарги ПАТ «ЗАлК» відмовлено.

В результаті перевірки відповідачем встановлено порушення п. 20 Постанови КМУ «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 № 1266, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності призначена та виплачена застрахованим особам понад встановленої норми кількості днів (годин), затвердженої графіком. Сума переплати складає 2762,66 грн. (6 листків непрацездатності).

До відповідного висновку відповідач прийшов у зв'язку з тим, що у перевіряємому періоді, відповідно до наказів позивача «Про затвердження акту простою» від 17.06.2011 № ЗАЖ-ПР-2011-01-199 та від 23.06.2011 №ЗАЛК-ПР-2011-01- 209 було визначено певний термін неробочих днів (працівникам яким оголошено про простій дозволено не виходити на роботу в період з 07-00 год. 18.06.2011 до 07-00 год 20.06.2011, з 15-00 год. 24.06.2011 до 07.-00 21.07.2011), які припадають на період простою не з вини працівника (з причини відсутності роботи).

На думку перевіряючих, підприємством неправильно було розраховано допомогу по тимчасовій непрацездатності, так як виплати під час простою підприємства не з вини працівника не повинні бути включеними у розрахунок.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Таким чином, простій як призупинення роботи, є підставою для тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, та може бути викликаний будь-якою причиною об'єктивного та суб'єктивного характеру.

Як слідує з ст. 113 КЗпП України, якою визначено порядок оплати часу простою, як простій можуть бути кваліфіковані тільки ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює із за причин відсутності матеріально - технічного забезпечення виробництва, матеріально - технічної документації, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або людей які його оточують, і навколишнього середовища не з вини працівника. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не може вимагати оплати відповідно часу.

Разом з тим, якщо власник усупереч законодавству про працю надає працівникам на час призупинення робіт відпуску без збереження заробітної плати, підлягає до застосування частина перша ст. 113 КЗпП України за аналогією, а саме - час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці N 41 від 1 вересня 1992 року Міністерства праці України, працездатність - здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи ("фізіологічною ціною" роботи).

Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров'я, професійні знання, вміння, досвід).

Таким чином, непрацездатність - це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.

Під тимчасовою втратою працездатності розуміють неспроможність особи виконувати свою трудові обов'язки внаслідок короткотривалих обставин об'єктивного характеру. Тимчасова непрацездатність може бути спричинена: фізичною нездатністю особи здійснювати трудову діяльність (хвороба, травма, вагітність та пологи); неможливістю працювати у зв'язку із необхідністю здійснювати догляд за іншим членом сім'ї (хворою дитиною; хворим членом сім'ї; за дитиною до трьох років; за дитиною до досягнення трьох річного віку або дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною); неможливістю працювати у зв'язку із настанням обставин, спричинених діями державних органів (карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби).

Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Перелік та порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність затверджений Інструкцією про порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001р. № 455, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 р. за N 1005/6196.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд звертає увагу на те, що відповідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними та Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності визначені та закріплені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-ІІІ)

Відповідно до ст. 4 Закону № 2240-ІІІ право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно частини 1 ст. 6 Закону № 2240-ІІІ, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають в тому числі особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб.

Відповідно до ст. 35 Закону № 2240-ІІІ, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності, незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розрахунок середньої заробітної плати провадиться відповідно до п. 14 або п. 16 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266, шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) згідно з графіком роботи підприємства (працівника) у розрахунковому періоді.

Згідно із п. 20 Порядку сума допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації, структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи працівника.

Таким чином, право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, що полягає в тому числі і у виплаті сум допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначено законами України та гарантоване Конституцію України, а отже не можуть бути обмежене чи скасоване.

Крім того, слід відмітити, що згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 р. N 1266, право надавати роз'яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок) надано Міністерству соціальної політики України.

Відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України (листи N 108/18/99-10 від 16.04.2010 р., N 201/18/99-10 від 08.07.2010 р.), незалежно від того, чи тимчасова непрацездатність працівника настала до початку простою, чи у період простою та продовжується після його закінчення, оплата днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється на загальних підставах і надається у порядку та розмірах, встановлених Законом України №2240.

Таким чином, не оплата листків є порушенням трудових прав працівників, їх соціального захисту у разі тимчасової непрацездатності та унеможливлює здійснення розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, передбаченого Законом № 2240 та Порядком, оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності згідно зі ст. 35 Закону № 2240 надається застрахованій особі як компенсація втраченого заробітку.

Враховуючи зазначене, рішення Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №338 від 29.08.2012 в частині повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій у розмірі 4143, 99 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про часткове визнання протиправним та скасування рішення №338 від 29.08.2012 в частині повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій у розмірі 4143, 99 грн. задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №338 від 29.08.2012 в частині повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій у розмірі 4143,99 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (ідентифікаційний номер - 00194122) 107 грн. 30 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз