Ухвала суду № 28507035, 20.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р.Справа № 2-а-3916/11/2170

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Меблеві технології»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Меблеві технології»звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати незаконними дії ДПІ у м. Херсоні по проведенню позапланової виїзної перевірки та визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 03.02.2011 року №0000302301, яким Товариству зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ на 1 009 517 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 252 379 грн., та № 0000312301, яким збільшено суму бюджетного відшкодування на 650 252 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про безпідставне формування Товариством податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Арс-Юг»є помилковими, адже всі передбачені законом вимоги для формування податкового кредиту та для отримання бюджетного відшкодування підприємством виконано, тому у податкового органу відсутні правові підстави для зменшення належної для бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. Неможливість підтвердження сплати до бюджету сум ПДВ постачальником товарів не можуть бути підставою для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в задоволенні решти вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Обгрунтовуючи свої доводи, апелянт, з посиланням на положення ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначив, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України контрагент позивача -ТОВ «Арс-Юг»у періоді, о перевірявся, формував свій податковий кредит за рахунок постачальників, які декларували відсутність оподатковуваних операцій у відповідних звітних періодах, у деклараціях з ПДВ не декларували будь-які фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ з «Арс-Юг». Безпосередньо у ТОВ «Арс-Юг»відсутні складські, торгівельні, виробничі та інші приміщення, необхідні для ведення господарської діяльності, у зазначеного Товариства відсутні основні засоби та нематеріальні активи, а також працюючі особи. За даними декларації з податку на прибуток Товариством у відповідних звітних періодах не придбавалися, не продавалися товарно-матеріальні цінності, їх залишки на підприємстві відсутні. В ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі, інших документів, які засвідчують транспортування, зберігання та безпосередньо факт отримання продукції.

Зазначені обставини, на думку апелянта, свідчать про нікчемність укладених позивачем правочинів з вказаним контрагентом, що в свою чергу дає підстави для висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ прийняті відповідачем за результатами виїзної позапланової перевірки ТОВ «Меблеві технології»з підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ «АРС-ЮГ»за період з 01.01.07 року по 01.12.10 року, висновки якої відображені в акті перевірки від 20.01.2011 року № 90/23-4/34458354.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог ст.ст.203,215,228.662,655.656 ЦК України в частині недодержання вимог закону під час вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у січні та березні 2009 року на 1 009 517 грн. та занижено бюджетне відшкодування за квітень 2009 року на суму 650 252 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, складені у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", містять всі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікували контрагента позивача. До матеріалів перевірки позивачем надано всі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, як то товарно-транспортні накладні, , договори оренди складських приміщень, товар використано у господарській діяльності позивача -реалізовано іншим суб'єктам господарювання. Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником товару не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до відшкодування від'ємного значення. Визнання банкрутом та припинення у подальшому юридичної особи ТОВ «АРС-ЮГ»після складання ним податкової накладної не може бути підставою для зменшення податкового кредиту та заявленої суми бюджетного відшкодування.

Колегія судів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними, з огляду на наступне.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Визначаючи позивачеві податкові зобов'язання податковий орган виходив з того, що завищення бюджетного відшкодування у січні та березні 2009 року, а також заниження бюджетного відшкодування у квітні 2009 року сталося внаслідок формування податкового кредиту за господарськими операціями позивача з ТОВ «АРС-ЮГ», вчиненими на виконання договорів №5 від 01.12.2008 року та № б/н від 05.01.2009 року, відповідно до яких останній поставляє та передає у власність позивача товар, визначений замовленням.

Разом, з тим, як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, факт придбання та оплати позивачем отриманого товару підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

А тому, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до вимог чинного законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, є підставою для формування податкового кредиту, а правомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання належним чином не доведено.

При цьому помилковим є висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім агентом.

Факт реальності господарських операцій вчинених позивачем з ТОВ «АРС-ЮГ»підтверджується первинними документами та доказами, які підтверджують наступну реалізацію послуг, що спростовує висновок податкового органу про фіктивність будь-яких правочинів, укладених з позивачем.

Позиція податкового органу про те, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит залежить від правомірності дій його контрагентів, також не відповідає чинному законодавству, оскільки факт несплати податків однією із сторін договору свідчить про порушення податкового законодавства, а не про наявність умислу та мети, що завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, ТОВ «Меблеві технології»мало усі підстави для відображення спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту за відповідний період. Викладені в акті перевірки висновки щодо неправомірного віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту є такими, що засвідчують довільне тлумачення податковим органом норм чинного законодавства та не можуть вважатися обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1. ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Меблеві технології»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень -рішень -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Суддя І.О. Турецька

Суддя Л.В.Стас.