Постанова № 28506919, 20.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р.Справа № 2-а-4651/11/1470

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Ранг»до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Ранг»звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 01.06.2011 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 845 000 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про безпідставне віднесення товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Віктрейд ЛТД»не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи, оскільки в ході перевірки Товариством повною мірою підтверджено факт реального здійснення господарських операцій з цим контрагентом. В свою чергу ДПІ, зазначаючи в акті перевірки про нікчемність договору постачання нафтопродуктів, ніяким чином не спростувала фактичне здійснення господарської операції, обмежившись припущеннями щодо їх нереальності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Обгрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності. Оскільки контрагент позивача - ТОВ «Віктрейд ЛТД»не включив в податкову декларацію податкове зобов'язання за господарською операцією з позивачем та не сплатив належну суму ПДВ до Державного бюджету України, укладена між цими суб'єктами господарювання угода є нікчемною, а відтак позивач безпідставно сформував податковий кредит.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ранг»з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з ТОВ «Віктрейд ЛТД»за лютий 2011року, висновки якої відображені в акті перевірки від 16.05.2011 року № 592/38/13863642.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем ст.198 Податкового кодексу України, ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України. При цьому, податковий орган виходив з того, що заниження податку на додану вартість сталося внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за податковими накладними, виданими ТОВ «Віктрейд ЛТД» з огляду на відсутність первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження факту вчинення господарських операцій, а також, що контрагент позивача - ТОВ «Віктрейд ЛТД»не включив в податкову декларацію податкове зобов'язання за господарською операцією з позивачем та не сплатив належну суму ПДВ до Державного бюджету України. Податковим органом по зазначеному підприємству вбачаються ознаки фіктивності та встановлено факт нікчемності правочинів, укладених між цим Товариством та позивачем.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент формування податкового кредиту позивачем, не ставив право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум ПДВ до державного бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки позивачем надано всі необхідні документи, які повною мірою підтверджують реальність господарських операцій, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, Товариство правомірно сформувало податковий кредит у лютому 2011 року.

Проте колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим, при цьому зазначає наступне.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, з огляду на наведені законодавчі приписи юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Як вже зазначалося вище, вимога щодо підтвердження суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР як неодмінної умови включення цієї суми до податкового кредиту встановлена абзацом першим підпункту 7.4.5 цієї статті.

Абзацами першим і третім підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Визначення податкової накладної як розрахункового документу означає визнання за нею статусу первинного документу, а тому для податкової накладної обовязкові вимоги, встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для первинного документу.

Зокрема, зазначеною нормою визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Підприємствам дозволено ці бланки виготовляти самостійно за умови, що ці форми не є бланками суворої звітності та будуть містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Частиною 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Колегія суддів зазначає, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Також суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні»від 25.02.2009 р. № 207 (далі - Постанова №207) затверджено вичерпний перелік документів, які повинні бути у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця при здійсненні перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Так, згідно з вимогами Постанови № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, такими документами є: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; документи на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При цьому водію юридичної особи необхідно мати також дорожній лист з відмітками про проведення перед рейсових медичного огляду та огляду технічного стану транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів, не вбачається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ «Віктрейд ЛТД»на адресу ТОВ «Ранг», що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із пунктом 9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Позивачем до суду не було надано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно-заготівельних витрат у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Віктрейд ЛТД».

Також, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством.

До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість, найменування, марку і вид (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, факт перевірки наявності і цілісності пломб в автоцистернах, технічний стан автоцистерн, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН.

Посилання позивача на той факт, що придбаний у ТОВ «Віктрейд ЛТД»товар був використаний у власній діяльності, суд оцінює критично, оскільки жодних доказів, які б свідчили, що саме придбаний у даного суб'єкта господарювання товар було в послідуючому використано у власній господарській діяльності позивачем надано не було, та матеріали справи не містять.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вищезазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ТОВ «Ранг»та його контрагентом - ТОВ «Віктрейд ЛТД», так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів/послуг від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - ТОВ «Віктрейд ЛТД», та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне переміщення товару від постачальника («Віктрейд ЛТД»).

За наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність господарських операцій з поставки товару неналежним чином оформлені товарні та податкові накладні не можуть бути підставою для для включення до податкового кредиту вартості товару та сум ПДВ.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ»до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

З огляду на порушення судом першої інстанції підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що призвело до неправильних висновків щодо прав і обовязків сторін у справі, ухвалене у справі судове рішення відповідно до статті 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст.195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби -задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Ранг»до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення -рішення -скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ «Ранг» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту

.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Суддя І.О. Турецька

Суддя Л.В.Стас.