Рішення № 28501807, 24.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-52/17669-2012 24.12.12Суддя господарського суду міста Києва Чебикіна С.О., розглянувши справу за первісним позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві до Міністерства внутрішніх справ України про визнання недійсним договору та за зустрічним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві про визнання права власності на нерухоме майно, третя особа - Фонд державного майна України, за участю представників позивача -Терещенко В.М., довіреність від 15.06.2012 року, відповідача -Шевчук О.М., довіреність від 07.11.2011 року, третьої особи - Горбася Д.В., довіреність від 09.11.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним договору на надання послуг охорони майна № 389 ю, який укладено 26.11.2012 року між Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві та Міністерством внутрішніх справ України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Міністерства внутрішніх справ України до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684) на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: вулиця Курська, 4-б, місто Київ, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 1251,0 кв.м. (літера „Б" за Технічним паспортом), складське приміщення загальною площею 135,3кв.м. (літера „В" за Технічним паспортом), приміщення КПП загальною площею 18,0 кв.м. (літера „Г" за Технічним паспортом), інвентарний номер 103168, реєстрований номер в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності 00032684.1.

Ухвалою суду від 19.12.2012 року залучено Фонд державного майна України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 24.12.2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Предметом спору первісного позову є вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсним договору на надання послуг охорони майна № 389 ю, який укладено 26.11.2012 року між Уору правлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві та Міністерством внутрішніх справ України, оскільки замовник (відповідач), станом на момент укладення договору не мав повноважень володіння, користування та розпорядження цим майном.

Як на підставу для визнання даного договору недійсним позивач за первісним позовом посилається на порушення вимог статей 317, 319, 978 Цивільного кодексу України при укладенні договору.

З метою перевірки інформації про наявність у відповідача повноважень на володіння, користування та розпорядження спірним майном позивач звернувся листом від 27.11.2012 № 24/14-5885/Др до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Листом від 28.11.2012 №44339 (И-2012) Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна повідомило позивача за первісним позовом про те, що право власності або інші речові права на спірне майно не зареєстровано за жодним суб'єктом правовідносин, в тому числі за відповідачем.

Судом встановлено, що 26.11.2012 року між Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві (виконавець) та Міністерством внутрішніх справ України (замовник) було укладено договір на надання послуг охорони майна № 389 ю, відповідно до умов якого за цим договором замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати охорону майна замовника на об'єкті замовника, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Курська 4 - Б, а саме: приміщення триповерхової адміністративно-виробнича будівля з підвалом; приміщення одноповерхової будівля контрольно-пропускного пункту; приміщення одноповерхової будівля складських приміщень та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті. За цим договором виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним.

Відповідно до розділу 1 договору «Терміни , що застосовуються в даному договорі»під майном замовника розуміється - гроші, цінні попери та речі матеріального світу, що є власністю замовника або пердані йому у володіння та користування на підставі цивільно-правових договорів.

Предметом спірного договору є надання послуг з охорони майна, визначеного відповідно до розділу 1 договору, яке знаходиться на об'єкті замовника, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Курська 4 -Б.

Таким чином, умовами договору сторони не визначили даний об'єкт майном, яке передається під охорону в розумінні р.1 договору. Сторони зазначають в умовах договору об'єкт як місцезнаходження майна (п.2.1).

Тому зміст спірного договору не суперечить вищенаведеним нормам закону, на які позивач за первісним позовом посилається в обґрунтування заявлених вимог.

Згідно з вимогами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позивачем за первісним позовом за заявленими вимогами та їх правовими підставами не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.

За таких обставин, правові підстави для задоволення первісного позову відсутні, у тому в позові слід відмовити.

Предметом спору за зустрічною позовною заявою є вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684) на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: вулиця Курська, 4-б, місто Київ, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 1251,0 кв.м. (літера „Б" за Технічним паспортом), складське приміщення загальною площею 135,3кв.м. (літера „В" за Технічним паспортом), приміщення КПП загальною площею 18,0 кв.м. (літера „Г" за Технічним паспортом), інвентарний номер 103168, реєстрований номер в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності 00032684.1.

Судом встановлено, що згідно з даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності, що формується Фондом державного майна України, об'єкт нерухомого майна, розташований в Солом'янському районі міста Києва по вулиці Курська, 4-б, є державною власністю, що перебуває в сфері управління МВС України, яке є балансоутримувачем даного майна.

За даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності вказаний об'єкт має реєстрований номер 00032684.1 і включає в себе 3-поверхову нежитлову будівлю (реєстровий номер 00032684.1.ЮЖТКФР097), КПП (реєстровий номер 30032684.1.ЮЖТКФР098), складське приміщення (реєстровий номер 0032684.1.ЮЖТКФР099). Первісна вартість даного майна становить 45,8 тис.грн., залишкова вартість 16,97 тис. грн. Інвентарний номер даного нерухомого майна 103168.

Зазначена інформація підтверджується Довідкою Фонду державного майна України за формою № 2 б (д).

Відповідно до Технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення), виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, за адресою вулиця Курська, 4-б, в Солом'янському районі міста Києва дійсно розташовується об'єкт нерухомого майна, що складається з нежитлової будівлі загальною площею 1251,0 м2 (літера „Б" за Технічним паспортом), складського приміщення загальною площею 135,3 м2 (літера „В" за Технічним паспортом), приміщення КПП загальною площею 18,0 м2 (літера „Г" за Технічним паспортом).

Інвентарною карткою обліку основних засобів в бюджетних установах №10368 підтверджується факт перебування на балансі МВС України об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Курська, 4-б, в Солом'янському районі міста Києва, загальною площею 1404,3 м2, балансова вартість якого становить 45 800, 00 грн.

Згідно з ст. 4 ЦК УРСР, який продовжував діяти на момент проголошення незалежності України до 1 січня 2004 року, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування.

Аналогічні положення закріплені в Цивільному кодексі України. Так, згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на гівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні ттава та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває ттаво власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до ЗУ «Про управління об'єктами права державної власності»та Положення про Міністерство внутрішніх справ України МВС України виконує у межах повноважень функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Таким чином, відповідно до приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16, 392 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Приймаючи до уваги, що відповідно до листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 44339 від 28.11.2012р. право власності позивача на майно, стосовно якого позивачем заявлено вимоги про визнання права власності, не визнається та оспорюється відповідачем, суд дійшов висновку, що Міністерство внутрішніх справ України мало право на звернення до суду з даним позовом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірне майно є власністю держави Україна, знаходиться в господарському віданні Міністерства внутрішніх справ України, який є його уповноваженим органом управління, внаслідок чого позовні вимоги Міністерства внутрішніх справ України є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом, а за зустрічним позовом покладаються на відповідача за цим позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

В первісному позові відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за державою Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10; код ЄДРПОУ 00032684) право власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: вулиця Курська, 4-б, місто Київ, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 1251,0 кв.м. (літера „Б" за Технічним паспортом), складське приміщення загальною площею 135,3кв.м. (літера „В" за Технічним паспортом), приміщення КПП загальною площею 18,0 кв.м. (літера „Г" за Технічним паспортом), інвентарний номер 103168, реєстрований номер в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності 00032684.1.

Стягнути з Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 9;

код 08596920) на користь Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10; код ЄДРПОУ 00032684) 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Повне рішення складено 28.12.2012р.

Суддя С.О. Чебикіна