Ухвала суду № 2850142, 11.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-28957/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Пилипчук Н. Г.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі № 2-28/1283-2006А

за позовом Закритого акціонерного товариства “Кримакціонер”

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної республіки Крим

про визнання недійсним рішення,

встановив:

      Закритим акціонерним товариством “Кримакціонер”, з урахуванням послідуючих зміни та уточнення,подано позов про визнання частково недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної республіки Крим від 30.09.2005р. № 0013942301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9930 грн.

      Постановою Господарського суду Автономної республіки Крим від 28.04.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі № 2-28/1283-2006А позов задоволено.

      Судові рішення мотивовані тим, що позивачем уточнено раніше узгоджені податкові зобов’язання по земельному податку; станом на 11.10.2004р. в позивача відсутній податковий борг.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. 1, п. 5.1., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” п. 2.12. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

      Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення про застосування штрафних санкцій став акт від 22.09.2005р. № 840/23-3/01038631про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004р. по 01.04.2005р. в якому зазначено, зокрема, про наявність в позивача за період з 11 по 20.10.2004р. заборгованості по земельному податку та здійснення ним 11.10.2004р. виплат на загальну суму 9930 грн., пов’язаних з оплатою праці, з готівкової виручки та інших касових надходжень за наявності податкової заборгованості.

      Відповідно до п. 1.2) ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим законом або іншими законами України.

      Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абз. 1, 2 п. 5.1. ст. 5 вказаного закону).

      Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього закону для подання податкової декларації. узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (пп. 5.3.1. п. 5.3., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 цього закону).

      Судами попередніх інстанцій, з посиланням на відповідні матеріали справи, обґрунтовано встановлено наявність в позивача станом на 08.10.2004р. переплати з податку на землю, помилкове нарахування ним 11.10.2004р. цього податку та подальше його коригування, у зв’язку з чим станом на момент здійснення виплат, пов’язаних з оплатою праці на загальну суму 9930 грн. в позивача податковий борг був відсутній.

      Отже, порушення позивачем вимог п. 2.12. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за № 237/5428 (чинного на момент здійснення виплат) відсутнє, а нарахування штрафних санкцій відповідно ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” є безпідставним.

      За вказаних обставин,зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про залишення без змін постанови суду першої інстанції, якою позов зі зміною та уточненням задоволений, є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.     

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної республіки Крим відхилити, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі № 2-28/1283-2006А залишити без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                               Пилипчук Н. Г.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.