Постанова № 28500384, 24.12.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/6243/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2012 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПольового О.Л. при секретарі Гук В.В. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Зв'язок" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, в якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте відносно нього податкове повідомлення-рішення № 0000822304/2980 від 10.09.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Зв'язок" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "БК"Київбудмонтаж" за березень 2011 року та червень 2011 року, про що складено Акт перевірки № 4851/22-3/33232876 від 27.08.2012 року. На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000822304/2980 від 10.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 1058119,00 гривень, з яких: 1058118,00 грн.- сума грошового зобов'язання за основним платежем та 1,00 грн.- за штрафними санкціями.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення - рішення таким, що суперечить нормам чинного законодавства та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000822304/2980 від 10.09.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, надали письмове заперечення, яке підтвердили в суді та зазначили, що складення акту перевірки № 4851/22-3/33232876 від 27.08.2012 року та прийняття на його основі оскаржуваного податкового повідомлення -рішення було здійснено відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Зв'язок" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "БК"Київбудмонтаж" за березень 2011 року та червень 2011 року, про що складено Акт перевірки № 4851/22-3/33232876 від 27.08.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, ТОВ "МС Зв'язок" занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками березня 2011 року, червня 2011 року на загальну суму ПДВ 1058118 грн, в тому числі по періодах: березень 2011 року на суму ПДВ 200337 грн., червень 2011 року на суму ПДВ 857781 грн. На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000822304/2980 від 10.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 1058119,00 гривень, з яких: 1058118,00 грн.- сума грошового зобов'язання за основним платежем та 1,00 грн.- за штрафними санкціями.

Підставою для таких висновків відповідача є те, що товариство з обмеженою відповідальністю "МС-Зв'язок" завищило суму податкового кредиту на 1058118 грн. за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по операціях з товариством з обмеженою відповідальністю "БК"Київбудмонтаж", що фактично не здійснювались.

Відповідно до п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд не приймає до уваги висновки відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ "БК"Київбудмонтаж", оскільки на підтвердження реальності таких господарських операцій позивачем суду надано ряд належним чином завірених копій первинних бухгалтерських документів, а саме: договора, субпідрядні угоди, додаткові угоди до договору з генерального підряду на будівництво об'єктів № 30902 від 02.02.2010 року до Генерального договору № 30902/30903/30904 від 02.02.2010 року, акти здачі-приймання виконаних робіт, акти здачі-приймання матеріалів обладнання, товаро - транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, шляхові листи.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Первинні документи, що підтверджують факт реального здійснення господарських правовідносин позивача з ТзОВ "БК"Київбудмонтаж" оформлені належним чином, з дотриманням вимог, визначених чинним законодавством України, що звідчить про правомірність формування податкового кредиту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В процесі судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту спірних договорів, вимогам ЦК України, не надано рішення суду про визнання цих договорів недійсними на підставі ст.228 ЦК України.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на одну з підстав нереальності договорів, відсутність у ТзОВ "БК"Київбудмонтаж" достатньої кількості працівників, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України.

Суд не приймає до уваги наданий відповідачем протокол допиту директора ТзОВ "БК"Київбудмонтаж" ОСОБА_3 від 26.07.2012 року, оскільки належним доказом вчинення злочину згідно ст. 62 Конституції України може бути лише вирок суду, що набрав законної сили, а такого у справі немає.

Також відповідачем на підтвердження своїх доводів надано суду Висновок експерта № 1298/12-21 про встановлення виконання підпису від імені керівника ТзОВ "БК"Київбудмонтаж" ОСОБА_3

Суд не бере до уваги вищезазначений Висновок експерта та вважає, що він не стосується даної справи, оскільки еспертизою досліджувалось виконання підпису керівником ТзОВ "БК"Київбудмонтаж" ОСОБА_3 на документах, які не відносяться до первинних документів по здійсненню господарських операцій між ТзОВ "БК"Київбудмонтаж" та позивачем.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача про визнання його протиправним та скасування підлягають до задоволення.

Керуючись Податковим кодексом України ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0000822304/2980 від 10.09.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28 грудня 2012 року

Суддя/підпис/О. Л. Польовий"Згідно з оригіналом" Суддя О. Л. Польовий