Постанова № 28500318, 25.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2012 року № 2а-15725/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

За позовом

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»

до

Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м.Харкова

про

визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» (надалі –позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м.Харкова (надалі –відповідач) про визнання дій протиправними.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, оскаржуване рішення прийнято в супереч чинного законодавства, а відтак, ним порушені його законні права та інтереси. Позов просив задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, проте надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Також відповідач в зазначеному клопотанні зазначив, що проти позову заперечує, проте належного обґрунтування своїх заперечень суду не надав.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку із наведеним, судом у судовому засіданні 18.12.12р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач супровідним листом № 7312/03-33 від 17.09.2012 р. направив позивачу повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на загальну суму 223 907,84 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачену Конституцією та законами України.

Як вбачається зі змісту цього повідомлення, відповідач визначив позивачу заборгованість з різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, в розмірі 223 907,84 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»№1977-ХИ від 13.12.1991 р. різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи врегульований Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 372, (надалі Порядок № 372).

П. 5 Порядку № 372 передбачено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної минулому та поточному роках.

За змістом положень Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»та Порядку № 372 правом на направлення повідомлень та відшкодування з підприємства різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, надано лише органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства.

Закон не передбачає фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, відокремленими підрозділами цього підприємства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 62 ГК України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 274088 від 24.03.2010 р. місцезнаходженням позивача є м. Київ. Шевченківський район. вул. Кудрявська, 26/28.

Таким чином, відповідач не є органом Пенсійного фонду за місцезнаходженням позивача, тому у підприємства в будь-якому випадку не може виникнути перед відповідачем, якій знаходиться не за місцезнаходження позивача, заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, а тому дії відповідача з направлення позивачу вищевказаних повідомлень суперечать ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»встановлює перелік видів збору, які здійснюються підприємством саме Пенсійному фонду. До складу страхових внесків не віднесені кошти, які складають різницю в пенсіях наукових працівників.

Права Пенсійного фонду та його територіальних органів встановлені ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». До повноважень територіальних органів Пенсійного фонду України не віднесені повноваження зі стягнення коштів на відшкодування різниці між: сумою пенсії, призначеної та виплаченою на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Пенсійний фонд України відповідно до повноважень, наданих п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 372, листом № 9180/03-20 від 02.08.2005 р. роз'яснив, що різниця між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III -IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Порядок фінансування зазначеної різниці визначено постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372.

З наведеного вбачається, що ані Закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про наукову та науково-технічну діяльність», ані Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 372, не наділяють відповідача, в якому зареєстрований відокремлений підрозділ позивача як платник страхових внесків, функціями з направлення позивачу повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, та по збиранню коштів, які не віднесені до страхових внесків.

Форма повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 372, та має свої реквізити: складається на рік, має 11-ть граф, підписується керівником і головним бухгалтером органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства та скріплюється його печаткою.

Повідомлення, що направлено позивачу відповідачем супровідним листом № 7312/03-33 від 17.09.2012р., не відповідають за формою Порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 372, оскільки надіслані повідомлення оформлені на відокремлений підрозділ позивача, складені на місяць або кілька місяців, деякі підписані лише керівником органу Пенсійного фонду або не уповноваженою особою, мають додаткові графи.

Таким чином, суд приходить до висновку, про те, що дії відповідача з направлення позивачу супровідним листом № 7312/03-33 від 17.09.2012 р. повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на загальну суму 223 907,84 грн. здійснені з порушенням закріпленого в ч. 2 ст. 19 Конституції України принципу, відповідно до якого орган державної влади зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством, порушують Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність»та Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 372, а тому такі дії є протиправними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11,69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова з направлення Дочірній компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»супровідним листом № 7312/03-33 від 17.09.2012 р. повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на загальну суму 223 907,84 грн.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 32,19 грн., на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»(ідентифікаційний код 30019775), за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харков за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій