Постанова № 28499814, 20.12.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року 12:10 Справа № 0870/11030/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.

за участю представників:

позивача: Мачулян О.М., Бутіної Л.В., Черкас Ю.Є.

відповідача: Калініченко В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт»

до: Бердянської об'єднаної державною податкової інспекції

Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» до Бердянської об'єднаної державною податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000752211 від 11.10.2012.

Відповідно до позовної заяви, за результатами перевірки відповідачем виявлені розбіжності з декларування податку на додану вартість ПП «Торговий Центр», ТОВ «Бімар», тому фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та вказаними контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Порушення вищезазначених норм обґрунтовується на підставі зустрічних актів перевірки ПП «Торговий Центр», ТОВ «Бімар», якими встановлено фіктивну діяльність зазначених підприємств.

Також відповідачем в акті перевірки зазначено про кількість працівників ПП «Торговий Центр», ТОВ «Бімар», недостатньої для реального вчиненні цих господарських операцій та відсутність складських приміщень для зберігання товару на складі, що дало змогу відповідачу ставити під сумнів факт здійснення позивачем задекларованого основного виду діяльності.

Досліджувані під час перевірки відповідачем господарські операції підтверджуються з боку позивача всіма первинними бухгалтерськими документами, товарно-транспортними накладними, документами складського обліку та документами, які підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару. Вказане вище свідчить про реальний (товарний) характер угод між Приватним акціонерним товариством «Приазовкурорт» та ПП «Торговий Центр», ТОВ «Бімар».

Позивач з зазначеними порушеннями не згодний, вважає винесене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в свої запереченнях зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.4 п.201.6 п.201.7 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42567грн..

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, з підстав зазначених в запереченнях, просив відмовити в задоволенні адміністративному позові в повному об'ємі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, свідка розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Надаючи правову оцінку рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Приазовкурорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012.

За підсумками вказаної перевірки відповідачем складено Акт від 26.09.2012 №072/2211/02647763 «Про результати планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» (код ЄДРПОУ 02647763) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, який був отриманий позивачем 26 вересня 2012 року.

Позивачем було направлене до відповідача заперечення до Акту від 02.10.2012 вих.№05/1791, за результатами розгляду якого відповідачем направлено відповідь від 08.10.2012 №13339/10/2211 з відмовою у вимогах заперечення.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 11 жовтня 2012року №0000752211, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42567грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.4 п.201.6 п.201.7 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42567грн..

ДПІ виявлені розбіжності з декларування податку на додану вартість ПП «Торговий Центр», ТОВ «Бімар», тому фінансово-господарські взаємовідносини між ПАТ «Приазовкурорт» та ПП «Торговий Центр», ТОВ «Бімар» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

В ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За приписами п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, чинного на час правовідносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту акті перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу не виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями.

Крім того, позивачем доведено реальність операцій щодо придбання продуктів та хімікатів, які підтверджують їх транспортування, оприбуткування та облік були надані представником позивача в судовому засіданні та містяться в матеріалах справи.

Приватним акціонерним товариством «Приазовкурорт» було надані всі податкові накладні щодо придбання у ПП «Торговий Центр», ТОВ «Бімар» товарів, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як було встановлено матеріалами справи безпосередні контрагенти позивача, а саме ПП «Торговий Центр», ТОВ «Бімар» на час здійснення відповідних господарських операцій були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платник ПДВ.

Доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Торговий Центр», ТОВ «Бімар» податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» до Бердянської об'єднаної державною податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000752211 від 11.10.2012 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бердянської об'єднаної державною податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби № 0000752211 від 11.10.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» (ідентифікаційний номер - 02647763) 532 грн. 09 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз