Рішення № 28491620, 17.12.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 р. Справа № 5024/1446/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Херсонського міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго",

м. Херсон

до: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

про стягнення 279465 грн. 72 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - Тайльмайєр А.М., представник, довіреність № 2525-15 від 01.11.2011р., Гурська О.А. -довереність №3020-15 від 19.10.2012 р.;

від відповідача - Кривцун В.А., юрисконсульт за довіреністю № 01-4/50 від 30.10.2012 р.

Міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго»(позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (відповідач) про стягнення 253280,66 грн. боргу, 7345,14 грн. пені, 506,56 грн. інфляційних, 603,71 грн. 3% річних, 17729,65 грн. штрафу та судових витрат.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Розгляд справи відбувався з оголошенням перерви в судових засіданнях 22.10.2012 р., 01.11.2012 р., 03.12.2012 р.

Ухвалою суду від 03.12.2012 р. за клопотанням відповідача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

З метою забезпечення належного утримання та сталої роботи в опалювальний період теплових мереж та центральних теплових пунктів, рішенням Херсонської міської ради №431 від 25.11.2011 року було надано згоду на розірвання з 01.12.2011 року договору управління комунальним майном від 25.06.2007 р. №30у, укладеного між Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонтепломережі», - та передано до господарського відання міському комунальному підприємству «Херсонтеплоенерго»об'єкти згідно з актом інвентаризації та акта приймання-передачі теплотрас, які знаходились в управлінні ТОВ «Херсонтепломережі».

Під час розгляду справи судом встановлено, що з 1 січня 2012 року експлуатацію теплових мереж та теплових пунктів для транспортування теплової енергії до житлових будинків споживачів в опалювальний період 2012 року здійснював позивач.

Судом також встановлено, що між позивачем та відповідачем відповідний договір на транспортування теплової енергії не укладено, оскільки не врегульовано питання транспортування теплової енергії тепломережами комунальної власності міста та проведення торгів на закупівлю послуг з транспортування теплової енергії за легітимно встановленим тарифом. Окремого тарифу на транспортування теплової енергії, затвердженого НКРЕ, немає, тому позивач запропонував відповідачу транспортувати теплову енергію за тарифом, затвердженим Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 27.12.2010 р. №7363 для ТОВ «Херсонтепломережі», в розмірі економічно обгрунтованих витрат на транспортування теплової енергії виробництва ПАТ «Херсонська ТЕЦ» споживачам по мережах комунальної власності та забезпечення їх сталого функціонування. Таким чином, судом встановлено, що з метою недопущення зриву опалювального сезону 2011-2012 року позивач транспортував теплову енергію із забезпеченням опалення споживачів міста (населення та закладів соціальної сфери міста) без укладеного договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 174 і ч. 1 ст. 181 ГК України склалися господарські правовідносини з надання послуг.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги із транспортування теплової енергії в січні 2012 року на суму 253280,66 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт № 1599 від 27.01.2012 р., калькуляцією фактичної вартості послуг із транспортування теплової енергії виробництва ПАТ «Херсонська ТЕЦ»та відповідним рахунком на оплату.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за надані послуги не розрахувався.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 903 ЦК України встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Наведена норма встановлює обов'язок замовника оплатити вже надану послугу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, письмових договорів, в яких були б обумовлені тарифи, строки оплати наданих послуг, - сторони не укладали. Тобто строки оплати наданих послуг сторонами не обумовлені. За таких обставин сторони повинні керуватись ст.530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.02.2012 р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу (а.с.11).

Однак, вищевказану вимогу відповідач залишив без відповіді та реагування .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 253280,66 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 506,56 грн. та 3 % річних в сумі 603,71 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем зроблено невірний розрахунок. Враховуючи отримання відповідачем 16.02.2012 року (а.с.11) вимоги про сплату боргу та його обов'язок в семиденний строк оплатити заборгованість, - період нарахування річних та інфляційних суд вважає обґрунтованим з 23.02.2012 р. Позивачем в розрахунку (а.с.25) 29 лютого 2012 року визначено кінцевим строком нарахування процентів та інфляційних. Таким чином, задоволенню підлягають 3% річних за період з 23.02.2012 р. по 29.02.2012 р. в сумі 124,91 грн.; інфляційні втрати, обраховані судом згідно калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»), за період з 23.02.2012 р. по 29.02.2012 р. відсутні.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків. При цьому, відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Частиною 2 статті 551 ЦК України також визначено, що предметом неустойки є грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, при укладенні договору сторонами в письмовій формі узгоджується розмір та порядок сплати неустойки (штрафу, пені). Оскільки судом встановлено, що договір сторонами не укладався, відповідно розмір неустойки сторонами не встановлено, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені в сумі 7345,14 грн. та штрафу в сумі 17729,65 грн.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст.49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевказаних норм права та керуючись ст. ст.49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (73036, м. Херсон, Бориславське шосе, 1, р/р невідомий, код ЄДРПОУ 00131771) на користь Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»(73000, м. Херсон, Острівське шосе, 1, р/р 26009310040 ХФ «Південний», МФО 352640, код ЄДРПОУ 31653320) 253280,66 грн. боргу, 124,91 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 5068,11 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.12.2012 р.

Суддя В.В.Людоговська