Постанова № 28491514, 08.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р. Справа№ 5011-62/14269-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Пешков О. О. - представник за довіреністю № 1 від 19.11.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012

у справі № 5011-62/14269-2012 (суддя Любченко М. О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

про стягнення 20 660,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 20 660,68 грн., яке позивачем як страховою організацією виплачено за збитки, завдані пошкодженням автомобіля «Ніссан Альмера», державний номерний знак АА 1461 КХ, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», внаслідок ДПТ, що сталася з вини Клиженка Сергія Вікторовича - водія автомобіля «Шкода», державний номерний знак АА 9946 НС, який належить ТОВ «Ілта», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2012, повний текст якого підписаний 26.11.2012, у справі № 5011-62/14269-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в частині виплати збитку в порядку регресу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 по справі №5011-62/14269-2012 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішення спору не прийнято до уваги те, що позивач при зверненні до відповідача з заявою про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу не надав відповідачу вичерпний пакет документів для прийняття законного та обґрунтованого рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, що унеможливило розгляд вказаного питання, внаслідок чого у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, відповідач зазначив про те, що врахування судом першої інстанції правової позиції Верхового суду України, викладеної в постанові від 28.08.2012 у справі № 23/379, за змістом якої позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність з вимогою виплати матеріального відшкодування, а право вимоги може бути реалізовано позивачем безпосередньо шляхом подачі позову до суду, є недопустимим, оскільки на момент звернення позивача до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування дані норми не використовувались, а тому не можуть бути застосовані.

Позивач в судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

30.04.2008 позивач як Страховик та Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» як Страхувальник уклали генеральний договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів, №28-0107-0001-ЛИЗ, предметом якого є страхування транспортних засобів, що належать ТОВ «Євро Лізинг», цивільної відповідальності власників транспортних засобів та страхування від нещасних випадків водія та пасажира.

Відповідно до п.п.1.2 генерального договору №28-0107-0001-ЛИЗ, в рамках та на умовах цього договору за окремими додатками (додатком) ТОВ «Євро Лізинг» передає, а позивач приймає на страхування ризики:

- пошкодження / знищення / викрадення застрахованих транспортних засобів;

- пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяній майну, життю, здоров'ю та працездатності третіх осіб під час експлуатації застрахованого транспортного засобу;

- нещасного випадку з водієм та пасажирами транспортного засобу.

Відповідно до п. 3.1 генерального договору №28-0107-0001-ЛИЗ, об'єктами страхування є майнові інтереси ТОВ «Євро Лізинг», що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом та додатковим обладнанням, відшкодуванням ТОВ «Євро Лізинг» та/або експлуатантом заподіяної ним шкоди потерпілим або їх майну внаслідок експлуатації транспортних засобів, що зазначені в додатку, та життям, здоров'ям і працездатністю застрахованих осіб.

Згідно з п. 2.3 генерального договору №28-0107-0001-ЛИЗ прийняття транспортного засобу на страхування підтверджується підписанням сторонами додатку, в якому зазначається: марка, модель транспортного засобу, номер кузову, рік випуску, об'єм двигуна, дійсна вартість транспортного засобу, страхова сума по транспортному засобу, ліміт відповідальності по добровільному страхуванню цивільної відповідальності, страховий тариф, територія дії додатку, строк сплати страхового платежу, франшизи.

23.11.2011 позивач та ТОВ «Євро Лізинг» уклали додаток № 28-0107-0001лиз\8323 до генерального договору №28-0107-0001-ЛИЗ (далі Договір), згідно з яким ТОВ «Євро Лізинг» передає, а позивач приймає на страхування транспортний засіб (майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом) - автомобілем «Ніссан Альмера», державний номерний знак АА 1461 КХ (далі Автомобіль).

Пунктом 3.1 Договору до страхового випадку сторонами віднесено, зокрема, дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно з п. 12 Договору він набирає чинності з 00 год. 00 хв. 24.11.2011 та діє до 24 год. 00 хв. 23.11.2012.

15.03.2012 о 17 годині 20 хвилин в місті Харкові (перехрестя пр. Московського з вул. Роганською) сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Аніцеборенко Р. Ю., автомобіля « Шкода», державний номерний знак АА 9946 НС, яким керував Клиженко Сергію Вікторович (далі Автомобіль 1), тролейбуса «Рокар», б.н 3021, яким керував Клепач Володимир Григорович, автомобіля ВАЗ 21053, державний номерний знак АХ 7427 ВТ, яким керував Трифонов Максим Олександрович.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

За замовленням позивача, Фізичною особою-підприємцем Мороз Сергієм Миколайовичем (кваліфікаційний сертифікат МФ №3266, виданий Фондом державного майна України від 19.02.2005) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якого 21.05.2012 Фізичною особою-підприємцем Мороз С. М. складено Звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 63/03/12 (далі Звіт) (а.с. 14-35), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 25 396,69 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № ППССК-1145 від 22.05.2012, з урахуванням розрахунку суми страхового відшкодування (а.ч. 37-38), до виплати в якості страхового відшкодування призначено 20 660,68 грн. (розмір матеріального збитку 22 258,44 грн. за мінусом франшизи 1 597,76 грн.).

Як слідує з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення № 5557 від 23.05.2012 (а.с. 39), позивачем страхове відшкодування в сумі 20 660,68 грн. виплачено ТОВ «Євро Лізинг».

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування» (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнаний Клиженко С. В., що підтверджується постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.04.2012 у справі № 2020/3692/2012 (а.с. 9) та довідкою № Д/11/3 від 30.03.2012, виданою Управлінням Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (а.с. 10).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З наданої відповідачем копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3845414 (а.с. 73) слідує, що станом на 15.03.2012 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність ТОВ «Ілта» як власника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3845414, є саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності власника Автомобіля 1 - ТОВ «Ілта»

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з полісом № АС/3845414, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, дорівнює 50 000 грн., франшиза - 0 грн.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

З урахуванням вказаних правових норм та того, що ліміт відповідальності відповідача за полісом № АС/3845414 становить 50 000 грн., а франшиза - 0 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати потерпілій стороні збитки у розмірі 20 660,68 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 20 660,68 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач при зверненні до відповідача з заявою про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу не надав відповідачу вичерпний пакет документів для прийняття законного та обґрунтованого рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, що унеможливило розгляд вказаного питання, внаслідок чого у задоволенні позову слід відмовити, слід зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 1861/1101УСГ від 23.08.2012 (а.с. 40), в якій просив сплатити суму в розмірі 20 660,68 грн.

На вказану заяву відповідач відповів листом № 685/0/3-12 від 29.08.2012 (а.с. 41), в якому повідомив про те, що при розгляді отриманих від позивача документів по спірному страховому випадку відповідачем виявлено те, що позивачем на додано калькуляції №ПССКА-1145 від 21.05.2012. Крім того, відповідач повідомив позивача про те, що в постанові суду невірно вказано прізвище водія Автомобіля 1 (замість прізвище Анціборенко вказано Анциборенко) та про те, що для розгляду відповідачем питання щодо виплати позивачу страхового відшкодування в порядку регресу відповідач просить позивача надати документи, оформлені належним чином.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, а отже, відповідно до зазначених вище норм, він може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду, що ним і було зроблено.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012, в той час як частиною 3 ст. 82 ГПК України встановлено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Право вимоги стягнення страхового відшкодування може бути реалізовано позивачем безпосередньо шляхом подачі позову до суду.

Водночас колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що на момент звернення позивача до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, норми, згідно з якими позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, були чинні.

Також, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що наявність у постанові Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.04.2012 по справі №2020/3692/2012 помилки у прізвищі водія Автомобіля (Анциборенко замість вірного Анціборенко) жодним чином не впливає на вирішення по суті цієї справи, оскільки предметом дослідження у справі №2020/3692/2012 було встановлення вини Клиженка Сергія Вікторовича у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а наявність вказаної помилки не впливає на кваліфікацію дій особи, під керуванням якої перебував транспортний засіб, застрахований відповідачем.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 у справі № 5011-62/14269-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова».

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 20 660,68 грн.

Рішенням від 21.11.2012 у справі № 5011-62/14269-2012 позов задоволено повністю.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», він мав сплатити судовий збір в розмірі 804,75 грн.

Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 838,50 грн. (платіжне доручення № 8074 від 27.11.2012), що на 33,75 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 33,75 грн. (838,5-804,75) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 у справі №5011-62/14269-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 у справі №5011-62/14269-2012 залишити без змін.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Нова» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) судовий збір в сумі 33 (тридцять три) грн. 75 коп., перехований платіжним дорученням № 8074 від 27.11.2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи №5011-62/14269-2012.

Повний текст постанови складено: 09.01.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.