Рішення № 28490005, 08.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/14834-2012 08.01.13За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 4 783,36 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Васютін А. Г. -представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" шкоди в порядку регресу в розмірі 4 783,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору № 7295243 від 22.06.2009 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки Тойота д/н АА3830СХ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ21154 д/н АА6527НВ, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/5314237), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/14834-2012, розгляд справи призначено на 03.12.2012 та направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

28.11.2012 від відповідача по справі через канцелярію суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач зазначає, що: позивач не звертався до відповідача з вимогою про відшкодування виплаченої страхової суми, а тому у позивача немає достатніх правових підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу; позивачем не додано до позовної заяви постанову про притягнення до адміністративної відповідальності Бережного А. П., первинну довідку ДАІ та протоколу про адміністративне правопорушення, а тому твердження позивача, що винним у ДТП, яка сталася 20.11.2011, був Бережний А. П. є безпідставним; позивач до позовної заяви не додав первинну довідку ДАІ, що не дає можливості відповідачу порівняти пошкодження транспортного засобу Тойота д/н АА3830СХ; позивачем не надано доказів, що звіт № 129/11/09 проведено уповноваженою на те особою; позивачем не було викликано представника відповідача для участю у огляді пошкодженого автомобіля, а отже відповідач був позбавлений можливості самостійно перевірити наявність пошкоджень; розмір страхового відшкодування повинен бути зменшений на вартість мийки автомобіля, оскільки надання таких послуг не відноситься до відновлювального ремонту автомобіля.

У відповідності до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 03.12.2012 оголошено перерву до 17.12.2012. Також 17.12.2012 направлено судовий запит до Дніпровського районного суду м. Києва для надання матеріалів адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності Бережного А.П. з приводу ДТП, яка сталася 20.11.2009.

Ухвалою суду від 17.12.2012 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 08.01.2013.

24.12.2012 від Дніпровського районного суду м. Києва надійшла копія адміністративного матеріалу відносно Бережного А. П.

Представник позивача в судове засідання 08.01.2013 не з'явився, про причини неявки суду невідомо.

Представник відповідача в судове засідання з'явився та заперечив проти позову.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.01.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

22.06.2009 між ЗАТ «УАСК АСКА» (змінило назву на ПАТ «УАСК АСКА») та Осипчук Л. В. укладено Договір № 7295243 страхування транспортного засобу (надалі -Договір), за яким був застрахований автомобіль Тойота д/н АА3830СХ.

20.11.2009 року о 16 годині 40 хвилин водій Бережний А. П. керуючи автомобілем ВАЗ д/н АА6527НВ по вул. Курнатовського, 7, в м. Києві не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Тойота д/н АА3830СХ, під керуванням водія Сагун Б. Б.

Згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.12.2009 у справі № 3-6373/1/09р. Бережного А. П. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту № 129/11/09 від 01.12.2009 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Тойота д/н АА3830СХ складає 5833,36 грн.

Відповідно до норм чинного законодавства та враховуючи умови договору страхування позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що склав страховий акт № 8217 від 09.12.2009 на суму в розмірі 4783,36 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування в розмірі 4783,36 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 4004 від 10.12.2009.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 4783,36 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ д/н АА6527НВ, встановлена у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб, які експлуатують автомобіль ВАЗ д/н АА6527НВ на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) ВС/5314237 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1). Вказаним договором (полісом № ВС/5314237) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500,00 грн. та встановлена франшиза в розмірі 0,00 грн.

Отже, відповідач є особою на яку полісом № ВС/5314237 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Заперечення відповідача, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про відшкодування виплаченої страхової суми, а тому у позивача відсутні правові підстави для відшкодування шкоди в порядку регресу, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 28 серпня 2012 року № 23/279.

Щодо заперечень відповідача, що позивачем не було викликано представника відповідача для участю у огляді пошкодженого автомобіля, а отже відповідач був позбавлений можливості самостійно перевірити наявність пошкоджень, що є підставою для відмови у виплаті стразового відшкодування, суд зазначає наступне.

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страховики, згідно з підпунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", це страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».

Відповідно до статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані (п.п.33.1): терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України (33.1.1); вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди (п.п.33.1.2). Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально; проінформувати один одного про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси (п.п.33.1.3); вжити всіх можливих заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди (п.п. 33.1.4). Учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт (п.п. 33.2).

Відповідальною за завдані збитки в межах договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності є відповідача, при цьому норма підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не містить підстав для відмови у задоволенні вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування, згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 26 вересня 2012 року № 4/17-3520-2011.

Також необхідно зазначити, що перелік робіт, які визначені у звіті № 129/11/09 від 01.12.2009 проведення яких необхідно для відновлення пошкодженого автомобіля та визначення завданих власнику автомобіля збитків відповідає пошкодженим деталям зазначеним у Доповненні до протоколу АА № 126491 про порушення правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в сумі 4783,36 грн.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача (стаття 49 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 1 статті 13 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Таким чином, з даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1,5% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, тобто 1609,50 грн. Решта судового збору вважається зайво сплаченим і підлягає поверненню платнику згідно чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11; ідентифікаційний код 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5; ідентифікаційний код 13490997) суму страхового відшкодування у розмірі 4783,36 (чотири тисячі сімсот вісімдесят три гривні 36 коп.) та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.)

3. Видати наказ.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5; ідентифікаційний код 13490997) 31 (тридцять одна гривня 50 коп.) зайво сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 09.01.2013

Суддя О.А.Грєхова