Постанова № 28489466, 20.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13913/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріМакаревич К.В. за участю: представника позивача представника відповідача Решетнік Ю.М. Сидорук І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Абонент ХХІ» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012 р. №0001310220 та №0001300220, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Абонент-ХХІ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012 року №0001310220 та №0001300220.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням норм законодавства, оскільки між позивачем та його контрагентом було укладено договори спрямовані на реальне настання правових наслідків та здійснення господарської діяльності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що податкове повідомлення-рішення винесене правомірно, надав суду письмові заперечення від 18.12.2012 року, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Абонент-ХХІ» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради 05.12.2003 року та знаходиться на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області, як платник податків.

Дніпродзержинською об'єднаною державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі направлень №686, №690 від 08.10.2012 року, керуючись пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу №1024 від 05.10.2012 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Абонент-ХХІ» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові взаємовідносини з платником податків з ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» та відображення у податковому обліку за період з 01 січня по 31 грудня 2011 року та з 01 січня по 01 вересня 2012 року.

За результатами перевірки складений Акт № 3616/176/22-608/32697856 від 25.10.2012 року, яким встановлено порушення пп.14.1.191, 14.1.202. п.14.1 ст. 14, п. 185.1, ст.185, пп.196.1.12, ст.196, п. 198.4 ст.198, пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 140391 гривень, у тому числі за травень 2011 року на суму 24925 гривень, за червень 2011 року на суму 26777 гривень, за серпень 2011 року на суму 17819 гривень, листопад 2011 року на суму 12367 гривень, грудень 2011 року на суму 15335 гривень, лютий 2012 року на суму 5358 гривень, квітень 2012 року на суму 33230 гривень, червень 2012 року, пп.14.1.13, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2, пп.135.5.4 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 п.138.4 п.138.8.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток 343064 гривні, у тому числі за 2-й квартал 2011 року на суму 114287 гривень, 3-й квартал 2011 року на суму 72089 гривень, 4-й квартал 2011 року на суму 33831 гривень, 1-й квартал 2012 року на суму 21728 гривень, 2-й квартал 2012 року на суму 101129 гривень.

Позивачем 31.10.2012 року наданні заперечення на акт позапланової виїзної перевірки, відповідно до статті 86 Податкового кодексу України, на які отримана відповідь від 25.10.2012 року за №3616/176/22-608/32697856.

На підставі даного Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2012 року за №0001310220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 343064,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 30715,00 гривень та №0001300220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 140391,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції 22176,00 гривень.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки наданні первинні документи, а саме: договори поставки оптової парті товарів від 20.05.2011 року №201105 з ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» та №201204 від 01.02.2012 року, згідно із якими позивач придбав у ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» товари розкислюючу суміш марки СП-2 ТУ У 27.42 - 25523590-001:2006 та марки СП-2 ТУ У 27.3 - 25523590-006:2006 на загальну суму 955048,09 гривень в т.ч. податок на додану вартість 159174,68 гривень, податкові та видаткові накладні, транспортування продукції здійснювалось автомобільним та залізничним транспортом постачальника, розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі та заборгованість відсутня. Суми податку на додану вартість по податковим накладним включено до податкового кредиту за травень, червень, серпень, листопад 2011 року та лютий, квітень, червень 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ.

В подальшому позивач придбаний товар у ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» було реалізовано на експорт. відповідно було укладено договори комісії від 20.05.2011 року №201104 та №2012005 від 01.02.2012 року. на виконання умов договорів комісії ТОВ «Абонент ХХІ» отримано у ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» комісійні послуги та отримано податкові накладні. Суми податку на додану вартість по податковим накладним включено до податкового кредиту за травень, червень, серпень, листопад 2011 року та лютий, квітень, червень 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ. На виконання цих договорів комісії ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» у 2011-2012 роках реалізував по зовнішньому договору товар та до перевірки були наданні первинні документи.

Однак перевіряючими зроблено висновок, що ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» фактично не мав змоги постачати на адресу ТОВ «Абонент-ХХІ» екзотермічну суміш марки СЕТ ТУ У 27.42-25523590-001:2006, марки СП-2 ТУ У 27.3 - 25523590-006:2006, оскільки власником таких ТУ є інші підприємства, до перевірки не надано сертифікатів якості продукції, специфікацій, виявлені розбіжності у коді та номенклатурі товару при реалізації товару, враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності в розумінні ст.3 Господарського кодексу України та маються ознаки, що така діяльність не є господарською в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, таким чином проведенні підприємствами операції мають ознаки нереальності.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що передбачено ст.61 Конституції України.

Відповідно до статуту видами діяльності позивача, зокрема є зовнішньоекономічна діяльність.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, на думку суду, по операціях з поставки товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є видаткова накладна або акт приймання-передачі товару, а не сертифікат якості товару. Перелік видаткових накладних, за якими здійснювалося придбання товару, а також податкових накладних, за якими суми сплаченого ПДВ включалися до складу податкового кредиту, наведено безпосередньо в акті перевірки. Зауваження до форми і змісту видаткових накладних та податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Із аналізу положень підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Перевіркою не встановлена невідповідність первинних документів, а саме податкових та видаткових накладних вимогам законодавства, саме тих з якими законодавець пов'язує поставку товару та право на податковий кредит та не встановлено порушення позивачем правил бухгалтерського та податкового обліку. Виявлені розбіжності у коді та номенклатурі товару за даними вантажно-митних декларацій при продажу товару не є наслідком протиправних дій позивача, оскільки вантажно-митні декларації та залізо-дорожні накладні ним не заповнювались. В тому числі посилання на службову записку від 05.10.2012 року №1316/07/50 не є належним доказом нереальності договорів оскільки в ній досліджується питання взаємовідносин між ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» та ТОВ «Прайм КТМ», а судовим розглядом досліджуються взаємовідносини лише між контрагентами, а саме ТОВ «Абонент-ХХІ» та ТОВ «ПКФ «Нонвесттех». Стосовно посилання відповідача на лист від 22.08.2012 року №18640/10/07-05, в якому зазначено, що ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» не є влаником ТУ У 27.3 - 25523590-006:2006 та ТУ У 27.4 - 25523590-006:2006, то це не є підставою для визнання договору нереальним, оскільки позивач на час отримання такого товару, не мав технічної можливості та зобов'язання встановлювати власників ТУ.

Лише в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для встановлення нереальності договору. Таких доказів відповідачем до суду не надано.

У ході розгляду справи також відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, доказів протиправної поведінки обох сторін договору.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення ним зазначених господарських операцій було одержання податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі). Необхідність придбання товарно-матеріальних цінностей за вказаними господарськими операціями пояснюється сутністю та характером здійснюваної ним господарської діяльності. Тобто, висновок податкового органу ґрунтується лише на припущеннях щодо нереальності угоди між позивачем та «ПКФ «Нонвесттех», оскільки не доведений належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012 року 0001310220 та №0001300220 та відповідно і застосування штрафних (фінансових) санкцій належними та допустимими доказами, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2146 гривень 00 копійок підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Абонент-ХХІ» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012 року №0001310220 та №0001300220 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001310220 від 06 листопада 2012 року винесене Дніпродзержинською ОДПІ Дніпропетровської області про визначення ТОВ «Абонент ХХІ» суми податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 373779 гривень.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001300220 від 06 листопада 2012 року винесене Дніпродзержинською ОДПІ Дніпропетровської області про визначення ТОВ «Абонент ХХІ» суми податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 162567 гривень.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абонент-ХХІ» судові витрати у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24.12.2012 року.

Суддя Н.В. Боженко