Постанова № 28485, 04.07.2006, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2006 р.

Справа № 2/100-64А.

за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захистуінвалідів, м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю “СМП”

про стягнення 47388,90 грн.

Суддя Черняк Л. О.

При секретарі Андрусенко О. О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Ліщук А. В. – провідний спеціаліст (довіреність у справі)

від відповідача: Купира З. С. – начальник юрвідділу (довіреність у справі)

Представникам сторін у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАСУ.

Відповідно до ст.160 КАС України в засіданні суду 04.07.2006р. було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить стягнути з відповідача - ТзОВ «СМП» 47388,90 грн. штрафної санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів.

В обґрунтування пред’явлених до відповідача позовних вимог щодо стягнення 47388,90 грн. штрафної санкції позивач посилається на те, що відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” (надалі –Закон) передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих. Згідно поданого позивачем звіту, середньооблікова чисельність працюючих у ТзОВ «СМП» в 2005 році складала 243 чоловік. З урахуванням вимог Закону товариство повинно було працевлаштувати 10 інвалідів, однак робочі місця відповідачем створені лише для 5 інвалідів (позивач виходив з того, що 9 інвалідів з 12-ти, які були працевлаштовані, працювали на підприємстві не повний рік). Згідно розрахунку, сума штрафної санкції за непрацевлаштування відповідачем у 2005 р. 1-го інваліда складає 47388,90 грн.

В засіданні суду представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у поясненні на позовну заяві від 21.06.2006 р. та в засіданні суду проти позовних вимог заперечив, зазначивши при цьому, що позовна заява Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не підлягає до задоволення з тих підстав, що підприємством працевлаштовано усіх інвалідів, які звертались за працевлаштуванням; на товаристві працює 12 інвалідів; органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інваліди для працевлаштування не направлялись.

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 243 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році повинен був становити - 10 інвалідів, а фактично у звітному періоді на підприємстві працевлаштовано 5 інвалідів.

Частиною першою статті 18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до п. 14 Положення „Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ № 314 від 03.05.1995р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" (з наступними змінами та доповненнями), підприємства (об'єднання), установи і організації в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст.19 вищевказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Порядком сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (надалі Порядок) встановлено, що суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п. 5) і виплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним (п. 4). Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11).

Таким чином, відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач зобов’язаний був до 15 квітня 2006 року перерахувати 47388,90 грн. штрафної санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, але цей обов’язок не виконав.

Згідно п. 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів штрафні санкції сплачуються підприємствами, організаціями самостійно у визначені законодавством строки. Таким чином, сам господарюючий суб’єкт доводить відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій, яку він планує сплатити.

Розрахунок відділення Фонду свідчить про те, що відповідачеві за невиконання нормативу належить сплатити 47388,90 грн. штрафної санкції.

Оскільки відповідачем штрафна санкція у добровільному порядку не сплачена, робочі місця для інвалідів не створені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відділення ФСЗІ про стягнення 47388,90 грн. підставні і підлягають до задоволення.

Заперечення відповідача спростовуються нормами чинного законодавства та матеріалами справи.

Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст.69,71,79,86,158-160 КАС України, господарський суд

постановив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СМП” (м. Нововолинськ, вул. Луцька, 3, код ЄДРПОУ 31401373) на користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Луцьк, вул. Писаревського,3А) та зарахувати в доход державного бюджету м. Нововолинська, 50070000, р/р 31213230600005, ід. код 21740497 банк УДК у Волинській області, МФО 803014) 47388,90 грн. штрафної санкції.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Л. О. Черняк

Дата виготовлення повного тексту постанови 07.07.2006 р.