Рішення № 28484076, 08.01.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Cправа № - 812/6184/12

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2012 р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боровікової А.І., при секретарі Мамедові І.Р.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний центр поводження з небезпечними відходами»про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

16.07.2012 р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що з 26.10. 2010 р. він знаходився в трудових відносинах з відповідачем, обіймав посаду директора філії «Запорізький регіональний центр поводження з небезпечними відходами». Починаючи з лютого 2012 року йому не виплачувалася заробітна плата, тому 21.05.2012 р. він звільнився за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), проте в день звільнення остаточний розрахунок з ним не був проведений. Також позивачеві не було надано на його вимогу довідку про середній заробіток та копію наказу про звільнення, внаслідок чого він позбавлений можливості отримати статус безробітного та отримувати допомогу по безробіттю, адже такий статус набувається після реєстрації на підставі зазначених документів. У випадку затримання остаточного розрахунку відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час прострочення.. Згідно штатного розкладу його заробітна плата становила 2372 грн. на місяць. За період з 01.01.2012р. по 16.07.2012р. заборгованість відповідача по заробітній платі становить 15 482 грн. 20 коп.; розмір грошової компенсації за невикористану відпустку становить 3 755 грн. 67 коп.; загальна заборгованість відповідача становить - 19 238 грн. 87 коп., яку позивач просить суд стягнути з позивача на його користь. Крім того, позивач вважає, що протиправними діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях з приводу нехтування позивачем приписами трудового законодавства України, крім того, внаслідок невиплати заробітної плати та неможливості отримати статус безробітного, він не може прогодувати свою родину. Спричинену йому моральну шкоду оцінює у 15 482 грн. 20 коп., що складає розмір заборгованості відповідача по заробітній платі. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 15 482 грн. 20 коп., грошову компенсацію за невикористану відпустку у сумі 3 755 грн. 67 коп. та моральну шкоду у сумі 15 482 грн. 20 коп.

Під час судового розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, надавши суду відповідну позовну заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі на час розгляду справи -04.12.2012р. у сумі 26 724,53 грн., в іншій частині позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача до судового засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, тому суд, керуючись ст. 169 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та, за згодою позивача, на підставі ст. 224 ЦПК України, ухвалити заочне рішення.

При цьому, відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, вказавши, що відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що позивач, як керівник відокремленого підрозділу відповідача, начебто сам повинен був забезпечити виплату собі заробітної плати та проведення із собою остаточного розрахунку при звільненні; також відповідач заперечує проти стягнення на користь позивача моральної шкоди за недоведеністю.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові заперечення відповідача та інші матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяті календарних днів.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно до ст. 238 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці право на звернення до суду з позовом про стягнення належного працівнику заробітку не обмежується будь-яким строком.

Відповідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, ступені вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено:

Позивач ОСОБА_1 з 26.10.2010р. по 21.05.2012р. знаходився в трудових відносинах з ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами»- обіймав посаду директора Запорізької філії ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами», що підтверджується копією трудової книжки на ім'я позивача ОСОБА_1

Наказом № 173-0 від 21.05. 2012р. директора Національного центру поводження з небезпечними відходами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, ОСОБА_1, директора філії Запорізького регіонального центру поводження з небезпечними відходами, з 21.05.2012 р. звільнено за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України

Згідно штатного розпису працівників філії «Національний центр поводження з небезпечними відходами -«Запорізький регіональний центр поводження з небезпечними відходами»затверджений 06.05.2011р., наданого позивачем до матеріалів справи до матеріалів справи, заробітна плата позивача (директора) складала 2372 грн. на місяць. За період з 01.01.2012 по 04.12.2012 заборгованість із заробітної плати, згідно наданого позивачем розрахунку, правильність якого перевірена судом, становить 26 724 грн. 53 коп.

Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку, яку позивач за його твердженням, взагалі не використовував, становить - 3 795 грн. 36 коп.

Як вбачається з пояснень позивача у судовому засіданні, неправомірними діями відповідача, які полягають у невиплаті йому заробітної плати, йому спричинено моральну шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях з приводу нехтування відповідачем приписами чинного законодавства України про працю. Внаслідок неможливості отримати від відповідача копії наказу про звільнення та довідки про середню заробітну плату, він не має можливості отримати статус безробітного, внаслідок чого не може прогодувати свою родину. Спричинену йому моральну шкоду оцінює в 15482 грн., виходячи при цьому з розрахунку заборгованості із заробітної плати станом на момент пред'явлення позову.

Дослідивши вищенаведені докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку у зв'язку з порушенням термінів їх виплати підлягають задоволенню за період з 01.01.2012р. 04.12.2012 р. у вищезазначеному позивачем розмірі.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову (викладене письмово) з тих підстав, що позивач, як керівник відокремленого підрозділу відповідача, начебто сам повинен був забезпечити виплату собі заробітної плати та проведення із собою остаточного розрахунку при звільненні, оскільки чинне законодавство України про працю покладає відповідальність за порушення строків розрахунку із працівником при звільненні саме на підприємство. Відповідач є підприємством із державною формою власності, тобто його власником є держава. Згідно постанови від 28.06.1997 Кабінету Міністрів України № 647, якою створений Національний центр поводження з небезпечними відходами, останній переданий до сфери управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (на цей час це Міністерство екології та природних ресурсів України), якому зазначеною Постановою доручено затвердження Статуту відповідача, тобто опосередковане делегування створюваному підприємству частини відповідних владних та господарчих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами, отже уповноваженою особою в розумінні ст. 117 КЗпП є керівник юридичної особи -Державного підприємства Національний центр поводження з небезпечними відходами. Питання організації внутрішнього документообігу та власної дисциплінарної практики відповідача, про які йдеться в його запереченнях, не є предметом судового розгляду і не можуть бути прийняті судом до уваги.

Невиконання відповідачем вимоги суду про надання довідки про заробітну плату позивача, яку суд витребував з власної ініціативи, суд розцінює, як зловживання відповідачем своїми процесуальними правами і невиконання ним процесуальних обов'язків. Посилання відповідача на відсутність в нього бухгалтерської документації філії не можуть бути прийняті судом до уваги через відсутність відповідних доказів. Тим більше, що відповідач є власником особистої інформації, яка зазвичай міститься у його відповідній обов'язковій податковій звітності.

Крім того, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та нервових переживаннях позивача через невиплату йому заробітної плати, яку позивач оцінює у 15 482 грн. При цьому суд не приймає до уваги ствердження позивача, що за вищезазначених обставин з вини відповідача, він не може отримати статус безробітного, оскільки отримання статусу безробітного є правом, а не обов'язком позивача. Оскільки позивач внаслідок протиправної бездіяльності відповідача не втратив працездатності і можливості подальшого працевлаштування, суд оцінює розмір спричиненої йому відповідачем моральної шкоди з урахуванням вимог розумності та справедливості, виходячи з розміру його середнього заробітку, тобто 2 372 грн. .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національний центр поводження з небезпечними відходами»(03113, м. Київ, вул. Дехтярівська, 39, код ЄДРПОУ 34620853, п/р: 26005020100795 в ПАТ «Д-М Банк» м. Київ, МФО 380689) на користь ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1) заборгованість із заробітної плати в сумі 26 724,53 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі

3795,36 грн., моральну шкоду у сумі 2372 грн., а усього стягнути 32 891грн. 89 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів після отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.І. Боровікова