Ухвала суду № 28479657, 21.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14137/11/0170/16

21.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Яковенко С.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 21.02.12 у справі № 2а-14137/11/0170/16

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" (вул. Мірошниченка, 11 А,Білогірськ,Автономна Республіка Крим,97600)

до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим (вул. Луначарського 58,Білогірськ,Автономна Республіка Крим,97600)

заявник апеляційної скарги Сімферопольська міжрайонна Державна податкова інспекція в АР Крим Державної податкової служби ( вул. Белова,2, с. Мирне,АР Крим Сімферопольський район, 97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.12 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим №0000231502 від 07.10.2011р в частині зобов'язання Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" сплатити штраф у розмірі 28263,49грн.

Не погодившись з постановою суду, представник Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Білогірському районі АР Крим проведена камеральна перевірка податкової звітності з ПДВ.

За результатами проведення вказаної перевірки складений Акт № 1834/15-02/03332518 від 06.10.2011 року (а.с .14-16), яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1. п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Також відповідачем зазначено про порушення позивачем терміну сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 07.10.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000231502, яким до позивача, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку на 485 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% - 40793,68 гривень (а.с. 51).

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення -рішення, судова колегія зазначає наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з п.п. 1.2. ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 вказаного закону встановлено, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов'язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 п. 4.1. яким визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю -протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5. п. 4.1. ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону, контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а"- "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", встановлено, що Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.п.5.4.1. п.5.4. ст.5 вказаного Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Матеріалами справи встановлено та підтверджується, що позивачем на сплату податкового зобов'язання були здійснені, зокрема, таки платежі:

- квитанцією №ОCBT47555 від 27.08.2010 року на суму 6210,00 грн., призначення платежу -ПДВ за серпень 2010 р., даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 3012,62 грн.;

- квитанцією №ОСВТ 5295 від 21.09.2010 року на суму 7540,00 грн. призначення платежу -ПДВ за вересень 2010 р. , даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 3656,70 грн.;

- платіжним дорученням №437 від 27.08.2010 року на суму 2000,00грн. призначення платежу -ПДВ за серпень 2010 р., даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 969,13 грн.;

- платіжним дорученням №443 від 31.08.2010 року на суму 3000,00 грн. за серпень 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 1455,70 грн.;

- платіжним дорученням №511 від 30.09.2010 року на суму 5000,00 грн. за вересень 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 2419,07грн.;

- квитанцією №ОСВТ 56226 від 22.10.2010 року на суму 4270,00 грн. за жовтень 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 2067,42 грн.;

- платіжним дорученням №557 від 28.10.2010 року на суму 5730,00 грн. за жовтень 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000342980 від 14.07.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 2771,09 грн.;

- квитанцією №ОСВТ 55729 від 24.11.2010 року на суму 3560,00 грн. за листопад2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000877064 від 19.08.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 1724,13 грн.;

- платіжним дорученням №638 від 26.11.2010 року на суму 11000,00 грн. за листопад 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №900877064 від 19.08.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 5324,17 грн.;

- квитанцією №ОСВТ55489 від 24.12.2010 року на суму 3660,00 грн. за грудень 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №9000877064 від 19.08.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 1769,80 грн.;

- платіжним дорученням №731 від 29.12.2010 року на суму 6400,00 грн. за грудень 2010 року, даний платіж віднесено на погашення суми декларації №900877064 від 19.08.2009 року, донараховані штрафні санкції в розмірі 3092,76 грн. -усього на суму 28263,49 грн.

Вказані платежі враховані відповідачем в рахунок погашення заборгованості зі сплати ПДВ за червень та липень 2009 року.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що сплата позивачем податкового зобов'язання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача щодо несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів, згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач мав право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Судова колегія не погоджується з думкою податкового органу про те, що, згідно п 7.7. статті 7 Закону № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, оскільки ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України "Про державну податкову службу в Україні", не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 21.02.12 у справі № 2а-14137/11/0170/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва