Ухвала суду № 28479539, 17.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12953/09/2/0170

17.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз"- Шоломович Оксана Миколаївна, довіреність № 616 від 28.12.11

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 17.05.12 у справі № 2а-12953/09/2/0170

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42-а,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС (вул. Мате Залкі, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.12 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0013952301 від 04.11.2009 р.

Не погодившись з постановою суду, представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 17.10.12 представник позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз".

За результатами проведення перевірки 26.10.2009 р. складено акт перевірки № 10364/23-2/03348117, у висновках якого зазначено, зокрема, встановлення порушення платником податків п.п.4.1.1, п.п. 4.1.5, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1. ст.5, п.п. 5.2.7 п. 5.2 , п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 , п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в наслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 2008 р. у сумі 18382367 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 04.11.2009 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013952301/0 , відповідно до якого, згідно з п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", позивачу нараховані штрафні санкції у сумі 444080 грн.

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, щодо прийняття податкового повідомлення - рішення, судова колегія зазначає наступне.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На спірні правовідносини розповсюджувались норми законів, а саме: Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»які були чинні на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на час проведення перевірки позивача та прийняття податкового повідомлення-рішення, господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3).

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлювала, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону, до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких була передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року мав від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягала включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснювався з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ст. 1 закону визначала, що податковим боргом (недоїмкою) було податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання, а податковим зобов'язанням було зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

Відповідно до п.п.4.2.1. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховувалась контролюючим органом, платник податків не ніс відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте ніс відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та мав право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з підпунктом "б" п. п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган був зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчили про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначала порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладались на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством (п.17.1 ст. 17 цього Закону).

П.п. 17.1.3. п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлював, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховував суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків був зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За результатами розгляду матеріалів планової виїзної перевірки позивача, викладених у акті перевірки № 10364/23-2/03348117 від 26.10.2009 р., податковим органом 04.11.2009 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013952301/0, відповідно до якого платнику податків нараховані штрафні санкції по податку на прибуток у сумі 444080 грн.

При цьому слід зазначити, що податковий орган не визначав, відповідно до ст.4 вказаного Закону, будь-яке податкове зобов'язання по податку на прибуток.

На підтвердження позовних вимог позивачем до суду надані документи, яки свідчать про правильність визначення ним витрат, вірного формування податкової звітності по податку на прибуток.

Судова колегія зауважує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів застосування штрафних санкцій, не надані докази невірного формування платником податків податкової звітності по податку на прибуток за період часу, що перевірявся.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від від 25.01.2012 №631/23-4/33848871 про порушення платником податків вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 04.11.2009р. № 0013952301/0.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 17.05.12 у справі № 2а-12953/09/2/0170 - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва