Постанова № 28474779, 03.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-4182/11/2770

03.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Меджидова Т.М.

за участю сторін:

представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія-Сервіс"- Кульбачний Андрій Іванович, довіреність № 1-12 від 23.03.12.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 18.04.12 у справі № 2а-4182/11/2770

за позовом Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія-Сервіс" (пр-т. Перемоги, 17,Севастополь,99046)

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 18.04.12 у задоволенні позову - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 18.04.12, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 03.10.12 представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Представник позивача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс»зареєстровано як юридична особа 29 лютого 1996 року Нахімовською районною державною адміністрацією у місті Севастополі та знаходиться на обліку в органах державної податкової служби з 12 березня 1996 року.

16 вересня 2009 року співробітниками ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя проведена невиїзна документальна перевірка достовірності, повноти нарахування і сплати єдиного податку ТОВ "Гільдія-Сервіс", що сплачує податок по ставці 10%, за період з 3 кварталу 2006 року по 1 півріччя 2009 року, за результатами якої складений акт № 1672/10/15-1/23201310.

Перевіркою встановлено, що відповідачем, відповідно до підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", надані податкові розрахунки резидента, що виплачує (нараховує) дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб. Загальна сума сплачених (нарахованих) дивідендів за період з 3 кварталу 2006 року по 1 півріччя 2009 року складає 470988,48 грн.

При цьому, в порушення пункту 7 Порядку складання Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2003 року № 98, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 року за № 221/7542, ТОВ "Гільдія-Сервіс"не відображало у рядку 6 Розрахунку за період з 3 кварталу 2006 року по 1 півріччя 2009 року суму внесків, нарахованих на суму дивідендів.

На підставі акту перевірки ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2009 року № 0001341510/0 про встановлення ТОВ "Гільдія-Сервіс" податкового зобов'язання з єдиного податку у розмірі 353 241 грн. 36 коп., з яких: 117 747,12 грн. -основний платіж, 235 494,24 грн. -штрафна санкція.

Позивач просить стягнути суму податкового боргу з єдиного податку у сумі 353241,36 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що у податкового органу не виникло права на стягнення податкового боргу, оскільки ним не надано доказів направлення платнику податкової вимоги на зазначену суму податкового боргу, як то передбачено приписами п.59.3 ст.59, п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вони ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Пп.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України та п.3.6 розділу III Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1037, визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право в тому числі стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, тобто з урахуванням змісту поняття "податковий борг", встановленому п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків на суму податкового боргу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення згідно з п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України.

Згідно ст.59 Податкового кодексу України, позивачем було вжито заходів щодо стягнення податкового боргу з відповідача, направлена податкова вимога від 05.04.2011 №172 на суму 35846,94 грн., яка отримана відповідачем 12.05.2011 .

Підтвердженням збільшення податкового боргу відповідача після надсилання ( вручення) податкової вимоги від 05.04.2011 № 172 є повідомлення про наявність податкової заборгованості від 08.12.2011 № 10139/10/19-0 та облікова картка платника податків, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність направлення відповідачу нової вимоги про сплату боргу саме на суму, що заявлена до стягнення, оскільки судом не враховані положення п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, які в даному випадку підлягають застосуванню.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій:

- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Позивачем дотримано вказані умови, платнику податків надсилалась податкова вимога на відповідний податковий борг, сума якого збільшилась. Отже у податкового органу виникло право на стягнення податкового боргу, що виник після надіслання податкової вимоги відповідачу.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, допущення порушень норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 18.04.2012 у справі № 2а-4182/11/2770 - скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія -Сервіс»податковий борг з єдиного податку у сумі 353241 грн. 36 коп. до місцевого бюджету Нахімовського району м. Севастополя на р/р 34212378700008, МФО 824509, код ОКПО 24035606, код платежу 18050100, банк одержувача УДК у м. Севастополі з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія -Сервіс».

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва