Постанова № 28474245, 03.01.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7506/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Гадяцького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування коштів, -

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2012 року Гадяцький районний центр зайнятості звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про повернення коштів в сумі 5 345,31 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем було порушено вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а саме, не дотримано обов'язку безробітного своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Зазначав, що в період перебування на обліку в Гадяцькому районному центрі зайнятості відповідач одночасно працював по цивільно-правовими угодами, чим порушив вимоги ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Позивач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надавши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив, що 22.04.2010 громадянка ОСОБА_1 звернулася за сприянням у працевлаштуванні до Гадяцького районного центру зайнятості, де і була зареєстрована як шукаюча роботу з відкриттям персональної картки 160201410041500001.

22.04.2010 відповідач подав заяву з проханням до вирішенні питання про його працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", в якій також зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

22.04.2010 ОСОБА_1 отримала статус безробітної та у відповідності до вимог пп. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" їй була призначена виплата допомоги по безробіттю.

Фактично відповідач отримав допомогу по безробіттю з квітня 2010 року по травень 2011 року в сумі 5495,31 грн.

На запит Гадяцького районного центру зайнятості, 02.12.2011 надійшла відповідь Полтавської дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно якої гр. ОСОБА_1 виконувала роботи з прибирання приміщення за договорам підряду № 10/22-50/21/03 від 09.03.2010, чим порушила умови перебування на обліку в службі зайнятості як безробітного та незаконно отримала допомогу по безробіттю.

07.09.2012 Гадяцьким районним центром зайнятості прийнято наказ № 125 про повернення допомоги по безробіттю в сумі 5 495,31 грн, виплаченої ОСОБА_1

У зв'язку із тим, що вказані кошти були сплачені відповідачем частково, Гадяцький районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення коштів в розмірі 5 345,31 грн.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють, та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до підпункту "б" пункту 3 статті 1 Закону № 803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219 для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає до центру зайнятості в день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, визначеними частиною третьою статті 1 України "Про зайнятість населення" (тобто не належить до зайнятого населення), і не отримує пенсії на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Частиною третьою статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно пункту 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62 (далі - Порядок №60/62) перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості, зокрема шляхом звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 60/62 у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 36 Закону № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач під час перебування на обліку у центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю не повідомив позивача про перебування у трудових відносинах з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" чим порушив вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Дане порушення вплинуло на порушення порядку отримання ним грошової допомоги по безробіттю.

Отже, на момент перебування на обліку у центрі зайнятості, ОСОБА_1 відносилася до зайнятого населення, що в свою чергу, виключає можливість вважати таку особу - безробітною.

Відповідач заперечень проти позову, а також доказів в спростування вищевикладеного чи сплати боргу суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, сума отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 5 345,31 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Гадяцького районного центру зайнятості (вул. Шевченка, 1-а, м. Гадяч, р/р 26006110006102, код ЄДРПОУ 01528571 МФО 331605 в ПОФ АППБ "Аваль") заборгованість в сумі 5 345,31 (п'ять тисяч триста сорок п'ять гривень 31 копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.С. Бойко