Постанова № 28473531, 04.01.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2013 р. Справа № 809/14/13-а

11 год. 20 хв.

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Кузишин Р.М.

за участю:

представника позива Ковтун Н.О.,

представника відповідача Джуса О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку ст.183-3 КАС України адміністративну справу

за поданням: Державної податкової інспекціяї у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області ДПС

до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод"

про стягнення заборгованості за податковим боргом в сумі 102191,73 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 року о 15 год. 46 хв. Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби звернулась в суд із поданням до ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про стягнення податкового боргу в сумі 102191,73 грн.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за поданням податкового органу та призначено до судового розгляд в порядку особливого провадження на 04.01.2013 р. о 09:00 год.

Подання обґрунтоване тим, що відповідачем не сплачено податковий борг в розмірі 102191,73 грн. з податку на додану вартість, який виник в результаті несплати сум податкових зобов'язань, самостійно задекларованих відповідачем в податковій декларації №9080318090 від 19.12.2012 року за листопад 2012 року та розрахунку по земельному податку № 9006891951 від 17.02.2012 року на суму 88412,73 грн., в зв'язку з невиконанням податкової вимоги. У зв'язку з несплатою податкового боргу, на підставі пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України податковий орган звернувся до суду з поданням про стягнення податкового боргу.

У судовому засіданні представник заявника подання підтримав, просив його задоволити, стягнувши з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 102191,73 грн. відповідно до вимог пункту 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Представник ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" проти адміністративного позову заперечив, пояснив, що відповідач самостійно задекларував такі зобов'язання. Однак, дані суми зобов'язань не є узгодженим податковим боргом, оскільки податковим органом не виносились нові податкові вимоги, а податковий борг по податковим вимогам від 2009 року підлягав списанню в 2012 році.

Заслухавши пояснення представників заявника та відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів подання, податковий борг виник в результаті несплати відповідачем самостійно узгоджених ним грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно поданої податкової декларації № 9080318090 від 19.12.2012 року за листопад 2012 року та розрахунком по земельному податку № 9006891951 від 17.02.2012 року на суму 88412,73 грн.

Згідно з пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 57.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до ст. 14 Конституції України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно відповідач, повинен керуватись Земельним кодексом України і Законами України "Про плату за землю" та "Про оренду землі".

Статтею 14 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

У відповідності до ст. 17 вказаного Закону податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Також, відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2 статті 286 цього Кодексу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" зобов'язане було сплатити податкове зобов'язання, зазначене в податковій декларації № 9080318090 від 19.12.2012 року за листопад 2012 року та розрахунку по земельному податку № 9006891951 від 17.02.2012 року до 30.12.2012 року.

Однак як вбачається з поданої позивачем копії зворотнього боку облікової картки платника податку з ПДВ та земельному податку відповідачем вказане податкове зобов'язання в сумі 102191,73 грн. у строки, передбачені вищенаведеними нормами Податкового кодексу України виконано не було, а тому відповідно до п.п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу є податковим боргом, який на день звернення до суду є непогашеним. Доказів протилежного відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суду не подано.

Відповідно до вимоги статті 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що кореспондується із порядком надіслання податкової вимоги, визначеним пунктом 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена перша та друга податкові вимоги. Зокрема, як вбачається з копій корінців першої податкової вимоги форми "Ю1" № 1/2129/24175/20/24-150/6291 від 02.09.2009 року на суму 83274,44 грн. та другої податкової вимоги форми "Ю2" № 2/2418/27095/20/24-150/6960 від 08.10.2009 року на суму 166197,76 грн., отриманих відповідачем, а, отже, в силу п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", норми якого були чинними на день отримання вказаних податкових вимог, податкові зобов'язання є узгодженими.

Судом встановлено, що вищевказані податкові вимоги не відкликались, оскільки податковий борг вказаного боржника не переривався.

Оскільки відповідачем відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України не подано суду доказів виконання вищевказаних податкових вимог в повному обсязі та відсутності в нього податкового боргу з моменту виставлення йому вказаних податкових вимог та до дня звернення з даним поданням, вищевказана друга податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1). Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2). Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац 1 п. 95.3).

Згідно з частиною другою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, право на стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 13799,00 грн. та по земельному податку в сумі 88412,73 грн., виникло у податкового органу 31.12.2012 року, що припало на святковий день. Оскільки строки визначені ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, не включають добові години, що припадають на вихідні та святкові дні, право на стягнення коштів та продаж майна платника податків, а отже і право на звернення до суду щодо стягнення даного боргу виникло у заявника о 00.01 год. 02.01.2013 року. Водночас Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську звернулася до суду 02.01.2013 року о 15 год. 46 хв, тобто в межах двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставини, що дає право на звернення до суду.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що судом встановлено наявність у відповідача податкового боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість подання, відповідно вимоги заявника підлягають задоволенню, а податковий борг стягненню з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Подання задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (ідентифікаційний код 07552205, місцезнаходження: 76002, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Хриплинська, будинок 11) на користь бюджету кошти в розмірі суми податкового боргу за платежем податок на додану вартість та земельному податку за листопад 2012 року, який становить 102191 (сто дві тисячі сто дев'яносто одну) гривню 73 копійки, з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують платника.

Відповідно до частини 7 статті 183-3 КАС України, звернути постанову до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.