Рішення № 28472967, 08.05.2012, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа 0312/982/2012

Провадження 2/0312/321/2012

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року м. Нововолинськ

08 травня 2012 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Галушки О.Г.,

при секретарі Дячук С.Л.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ЯТЕСС" про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

06 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЯТЕСС" про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому були потрібні терміново гроші. Побачивши рекламу ТзОВ «ЯТЕСС», в якій пропонувалися вигідні умови позики грошей, він звернувся до цієї компанії з метою швидкого отримання кредиту. Від відповідача він розраховував отримати кредит протягом 10-ти днів з моменту підписання угоди. Про це його також запевнили працівники компанії. Консультант пояснив йому умови, які були необхідні для отримання грошей, а саме він повинен був оплатити на банківський рахунок відповідача грошову суму в розмірі 7500 гривень та приблизно в термін від трьох до десяти днів отримати грошові кошти у якості позики на умовах 5% річних. 14 березня 2012 року між ним та ТзОВ «ЯТЕСС»укладено угоду № 010039. В наступні 10 днів грошей він не отримав. Звернувшись після зазначеного терміну до представника ТзОВ «ЯТЕСС»з метою з'ясування причин ненадання кредитних коштів, він отримав пояснення про відсутність у відповідача грошей для надання кредиту. Крім того, йому було запропоновано продовжувати сплачувати щомісячні платежі для того, щоб гарантовано отримати обіцяний кредит. Звернувшись після зазначеного терміну до представника ТзОВ «ЯТЕСС»з метою з'ясування причин ненадання кредитних коштів, він отримав пояснення про відсутність у відповідача грошей для надання кредиту. Причини називалися різні: неполадки з офісною технікою та мережею Інтернет, дуже великою кількістю бажаючих отримати гроші, які сплатили початковий внесок набагато більше ніж він. Йому запропонували сплачувати місячні платежі, які становили 2500 грн. для того, щоб гарантовано отримати передбачену договором суму грошей. Коли він почав телефонувати до головного офісу у м.Харків, йому у грубій неетичній формі сказали, що грошей не отримає і надалі, якщо не буде сплачувати поточних платежів згідно підписаного договору. Вважає, що дана угода була укладена під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики. Зокрема вважає, що він отримав нечітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваної угоди, дії консультанта відповідача є забороненими та підпадають під дію ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача: забороняється експлуатація та розвиток пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначає, що при умові належного роз'яснення йому усіх умов та наслідків даної угоди, він не погодився б на її укладення. Крім того, вважає, що відповідач завдав йому моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з вчиненням даного правочину. Відповідач, використовуючи нечесну підприємницьку діяльність, що вводить в оману, з метою спонукання його до підписання угоди на невигідних умовах, маючи умисел не надавати обіцяний кредит, лише скористався для власних потреб його початковим внеском. Просить стягнути з відповідача в його користь 7500 грн., сплачених за договором №010039 від 14 березня 2012 року, 15000 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити.

Відповідач ТзОВ «ЯТЕСС»в судове засідання не зґявився без поважних причин, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи належним чином, причину неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в зв'язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що 14 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «ЯТЕСС»укладено договір № 010039 з метою отримання кредиту (а.с.7).

Відповідно до п.1.1. предметом даного договору є вчинення відповідачем від імені та за рахунок позивача певних юридичних дій, спрямованих на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатку № 4 (а.с.5) до даного Договору, на умовах діяльності програми «Ренесанс»(Додаток №2 до даного Договору (а.с.8-9), які є невід'ємними частинами договору.

На виконання п.2.1.1. зазначеного договору ОСОБА_1 сплатив відповідачу грошову суму в розмірі 7500 гривень в якості вступного платежу, що підтверджується квитанцією №1897.379.1 від 14 березня 2012 року, з метою протягом десяти днів отримати кредит в розмірі 150000 гривень під 5% річних (а.с. 10).

Суд вважає, що вказана умова договору є несправедливою стосовно позивача, як споживача, оскільки кошти, сплачені ним на користь відповідача в якості декларативної умови, яка не має під собою реального виконання відповідачем будь-яких обов'язків, забезпечених цією оплатою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року № 1023XII з наступними змінами у взаємозвязку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року № 1023XII (зі змінами та доповненнями) виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно з ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнано недійсним в цілому.

З умов договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності. Так, як вбачається з реклами послуг відповідача, які розміщені в друкованих засобах масової інформації вона спонукає клієнта звертатися за дешевою позикою. Так, з одного боку з умов оспорюваного договору випливає, що згідно із програмою «Ренесанс»предметом договору є безвідсоткова позика. Однак з аналізу інших умов договору слідує, що відповідач не надає позик, а організовує Захід з розподілу Фонду Учасників, які за рахунок власних платежів формують Фонд Учасників. Після цього проводиться Захід з розподілу Фонду Учасників.

Таким чином, відповідно до ст. 4 договору Товариство організовує Захід з розподілу Фонду Учасників за рахунок сплати Загальних платежів Учасниками, тобто за кошти Учасників самої програми. Згідно п.5.1. ст.5 Додатку № 2 до договору Товариство надає безвідсоткову позику у безготівковій формі на розрахунковий рахунок, наданий учасником, який отримав Рішення про надання безвідсоткової позики, протягом 30 банківських днів після того, як Учасником будуть виконані всі вимоги. П.5.2. до ст.5 Додатку № 2 до договору передбачено, що для отримання безвідсоткової позики учасник зобов'язується сплатити запропоновані Загальні платежі в строк, не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання Рішення про надання безвідсоткової позики. Рішення про надання безвідсоткової позики надаються у кількості, встановленої Товариством, із врахуванням Фонду Учасників, сформованого не пізніше 3 (трьох) днів до дати проведення Заходу. Крім того, перевагу у отриманні рішення про надання безвідсоткової позики має той з Учасників, який здійснив найбільшу кількість Загальних платежів. Отже, розподіл Фонду учасників проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п. 7 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує позику іншому учаснику програми. При цьому надання права на одержання кредиту учасником програми є компенсацією за рахунок коштів інших учасників програми, залучених до програми «Ренесанс».

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 вказаного Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В судовому засіданні на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що договір № 010039 від 14 березня 2012 року укладений між позивачем ОСОБА_1 та ТзОВ «ЯТЕСС»є нікчемним правочином, а його нікчемність визначена ч. 5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06 листопада 2009 року №9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що сплачена позивачем за договором грошова сума в розмірі 7500 гривень, що підтверджується наданою позивачем квитанцією, підлягає стягненню з ТзОВ «ЯТЕСС»на користь позивача.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про те, що умови договору не передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди. Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя, здоров'я продукцією. У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 гривень задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, що відповідає положенням ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.10, 60, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 3, 23, 215, 216, 1212, 1213 ЦК України, , на підставі ст. 55 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), ст.ст. 4, 18, 19, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023XII (зі змінами та доповненнями), суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС»(код ЄДРПОУ 37189568, м. Харків, пр. Московський, 247) на користь ОСОБА_1 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., сплачених за договором №010039 від 14 березня 2012 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС»(код ЄДРПОУ 37189568, м. Харків, пр. Московський, 247) на користь держави 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок судового збору.

В решті заявлених вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом десяти днів з дня отримання його копій.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Г. Галушка