Постанова № 28472910, 08.01.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р. Справа № 2а-4908/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Дунаєва М.І.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне спеціалізоване монтажно-налагоджувальне підприємство "Газкотлоспецмонтажналадка" (далі - позивач, ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012 р. № 0008022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75339 грн., у тому числі за основним платежем на 60271 грн., за штрафними санкціями на 15068 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем безпідставно збільшено грошові зобов"язання з податку на додану вартість у зв"язку з визнанням нікчемним правочину з ПП "Галекс", оскільки реальність здійснення будівельних робіт повністю підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вказавши на те, що збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами перевірки та за спірним податковим повідомленням-рішенням проведено у зв'язку з визнанням нікчемним правочину, укладеного з ПП "Галекс" у грудні 2011 року на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень під офіс з влаштуванням опалювальної. Відповідно до Податкового кодексу України підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг, робіт) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг, робіт) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Виконання будівельних робіт ПП "Галекс" підтверджується договором № 60 від 21.02.2011 р., податковою накладною № 19 від 29.12.2011 р., актами виконаних робіт № 1/60/1 від 30.12.2011 р., № 1/60/2 від 30.12.2011 р., № 1/60/3 від 30.12.2011 р., довідкою про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за грудень 2011 року, договірною ціною на реконструкцію нежитлових приміщень під офіс з влаштуванням опалювальної, копією платіжного доручення. Тому позивач правомірно включив ПДВ по відносинам з ПП "Галекс" до податкового кредиту грудня 2011 року.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, так як позивачу правомірно зменшено податковий кредит, сформований за наслідками господарських відносин з ПП "Галекс" у грудні 2011 року. Під час перевірки використано акт перевірки ПП "Галекс" від 02.04.2012 р. № 318/22-4/31918281 з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ПП "Палітра+" у грудні 2011 року, в якому зазначено, що згідно пояснень директора ПП "Палітра+" Міхеєва Р.В. він заперечує будь-які господарські взаємовідносини з ПП "Галекс". Таким чином, при складанні акту перевірки від 02.04.2012 р. № 318/22-4/31918281 встановлено факт невідповідності задекларованих платником податків ПП "Галекс" наслідків господарських операцій по взаємовідносинах з ПП "Палітра+" у податковому обліку фактичним обставинам. У зв"язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ПП "Галекс" відсутні об"єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям за грудень 2011 року, в тому числі ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" на суму ПДВ 60729,12 грн. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" є юридичною особою, платником податків та перебуває на обліку у ДПІ у м.Херсоні.

В період з 18.10.2012 р. по 22.10.2012 р. посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ПП "Галекс" та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП "Галекс" у грудні 2011 року, за результатами якої складено акт від 29.10.2012 р. № 2322/22-4/22741547.

У висновку акту перевірки ДПІ у м.Херсоні зазначено про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у грудні 2011 року, яка підлягає до сплати в бюджет на загальну суму ПДВ 60270,45 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012 р. № 0008022200 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75339 грн., у тому числі за основним платежем на 60271 грн., за штрафними санкціями на 15068 грн.

З матеріалів справи слідує, що підставою визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій стало здійснення, на думку відповідача, ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" "безтоварних" операцій з ПП "Галекс" у грудні 2011 року. ДПІ у м.Херсоні в акті перевірки вказує на те, що в ході перевірки не підтверджено надання послуг від вказаного контрагента-постачальника за грудень 2011 року, що свідчить про те, що задекларовані ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" правочини з вказаним суб"єктом господарювання не мали мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з їх недійсністю.

Таким чином, у зв"язку з не підтвердженням податкового кредиту та витрат ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" у грудні 2011 року, послуги та товари, отримані від невстановлених джерел, нібито здійснені ПП "Галекс", були використані підприємством у здійсненні господарської діяльності, у зв"язку з чим реально були отримані, проте встановити джерела надання вищевказаних послуг неможливо. Так як податковий кредит та витрати, сформовані ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" від ПП "Галекс" не підтверджуються документами, отже, проводилося лише документування господарських операцій без фактичного здійснення, що призвело до заниження суми податку на додану вартість ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" у грудні 2011 року та заниженню податку на прибуток підприємства у 2-4 кварталах 2011 року, які підлягають сплаті до бюджету.

Відповідачем використано акт перевірки ДПІ у м.Херсоні від 02.04.2012 р. № 318/22-4/31918281 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Галекс" з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ПП "Палітра+" та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП "Палітра+" у грудні 2011 року". У вказаному акті зазначено про те, що від ГВПМ ДПІ у м.Херсоні отримано інформацію, згідно якої від співробітників УПМ ДПС в м.Севастополі отримано копію пояснення від 17.02.2012 р. директора ПП "Палітра+" Міхеєва Руслана В"ячеславовича, в яких останній заперечує будь-які господарські взаємовідносини з ПП "Галекс". Наполягає на тому, що з директором ПП "Галекс" ніколи не спілкувався та не знайомий. Таким чином, при складанні акту перевірки від 02.04.2012 р. № 318/22-4/31918281 встановлено факт невідповідності задекларованих платником податків ПП "Галекс" наслідків господарських операцій по взаємовідносинах з ПП "Палітра+" у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що правовідносини між ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" та ПП "Галекс" виникли на підставі договору № 60 від 21.02.2011 р. на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень під офіс з влаштуванням опалювальної.

Згідно п.п.1.1, 1.2 даного договору постачальник зобов"язується належним чином виконати реконструкцію існуючих нежитлових приміщень під офіс з влаштуванням опалювальної. Замовник зобов"язується прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи на умовах, оговорених даним договором.

Загальна вартість робіт згідно договірної ціни, яка є невід"ємною частиною цього договору складає 364374,74 грн., в т.ч. ПДВ 60729,12 грн. Вартість робіт може бути змінено за згодою сторін. Замовник здійснює оплату робіт у наступному порядку: до початку виконання робіт - попередня оплата робіт в розмірі 50 % ціни договору; у перебігу 3 банківських днів з моменту підписання акту здачі-прийому робіт - остаточний розрахунок (п.2.1).

Згідно з п.3.2 договору підрядник зобов"язується розпочати виконання робіт протягом 5 днів з моменту отримання авансу і видачі замовником документації, зазначеної в п.4.1 даного договору.

Роботи виконуються із матеріалів замовника або замовник доручає підряднику придбання матеріалів, відповідно до доданого кошторису з переліком матеріалів. Замовник доручає підряднику придбання необхідного обладнання для виконання робіт за даним договором. Придбане за рахунок авансу замовника обладнання передається останньому, згідно накладних підрядника по мірі надходження обладнання на склади підрядника (п.4.3).

Відповідно до п.5.1 договору, здача-прийомка виконаних робіт здійснюється сторонами за актом виконаних робіт, форми КБ-2а, КБ-3, яка підписується сторонами на протязі 3-х календарних днів з моменту передачі актів замовнику.

Реальність виконання будівельних робіт підтверджується податковою накладною № 19 від 29.12.2011 р., актами за формою КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт № 1/60/1 від 30.12.2011 р. на суму 269426,98 грн., № 1/60/2 від 30.12.2011 р. на суму 8262,63 грн., № 1/60/3 від 30.12.2011 р. на суму 86685,13 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за грудень 2011 року на загальну суму 364374,74 грн., договірною ціною на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень під офіс з влаштуванням опалювальної по вул.Миру, 6-а у м.Херсоні.

Позивач у повному обсязі розрахувався з ПП "Галекс" у безготівковому порядку за виконані роботи, що підтверджується копією платіжного доручення від 29.12.2011 р. № 1544.

Судом також встановлено, що ПП "Галекс" у декларації за грудень 2011 року у складі податкових зобов"язань відобразило ПДВ по операціях з позивачем.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Факт того, що ПП "Галекс" на момент здійснення господарських операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано платником податку на додану вартість встановлено ДПІ у акті перевірки цього контрагента.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність ПП "Галекс" на момент здійснення господарських операцій із ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" за місцезнаходженням.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

ДПІ у м.Херсоні не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП "Галекс" на момент придбання у нього послуг, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналіз наданих позивачем податкової накладної, актів виконаних робіт, декларації з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ПП "Галекс", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ПП "Галекс" вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ПП "Галекс" є дійсними. Крім того, як слідує з акту перевірки жодних зауважень до первинних документів, наданих позивачем по господарських відносинах з ПП "Галекс", у ДПІ у м.Херсоні не має.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м.Херсоні не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ПП "Галекс" було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ПП "Галекс" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у м.Херсоні, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Херсоні про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м.Херсоні не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2012 р. № 0008022200 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 157-163, 168 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 12.11.2012 р. № 0008022200.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка" (код ЄДРПОУ 22741547) судовий збір у сумі 753 (сімсот п"ятдесят три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 січня 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1