Рішення № 28472813, 28.11.2012, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Справа № 2/2211/427/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2012року Нетішинський міський суд Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Гаврищук Л.П.,

при секретарі - Василюк Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області про визнання особи втратившою право на користування житловим приміщенням та стягнення витрат по оплаті за комунальні послуги, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення права спільної сумісної власності на квратиру, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з означеним позовом, який підтримав в судовому засіданні, зустрічний позов не визнав, вказавши, що він проживав в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2.

Восени 1995 року познайомився з позивачкою, з якою підтримував дружні стосунки. В червні 1996 року, щоб познайомитися з сином відповідачки ОСОБА_3, що проживав в м. Острог у батьків відповідачки, разом їздили на відпочинок до моря.

В серпні 1996 року дізнався, що позивачка вагітна.

В його однокімнатній квартирі відповідачка зареєстрованою не була та не проживала.

30.08.1996 року належну йому на праві приватної власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, продав, за продаж такої отримав 4,5 тис. доларів США. В цей же день 30.08.1996 року, на підставі договору купівлі-продажу, набув права власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартість означеної квартири склала 5,5 тис. доларів США. Коштів на придбання двохкімнатної квартири відповідачка не давала.

В договорі купівлі продажу однокімнатної квартири ціна була зазначена 18 млн. крб., що становило 1 тис. доларів США, а в договорі купівлі-продажу двохкімнатної, 26 млн.крб., що становило 1400 доларів США.

В той час його середній заробіток становив суму, що була еквівалентна 300 доларам США, тому квартиру АДРЕСА_1 мав можливість придбати за власні кошти. В квартирі було проведено ремонт і після цього в спірне житло вселилась відповідачка, а згодом і її син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був ним усиновлений.

У придбаній двохкімнатній квартирі ремонт був проведений за його власні кошти не менш як на 70 %.

Відповідачка в цей час займалась облаштування приватного кабінету та купувала для цього необхідне обладнання, на яке затрачала свої кошти.

25.01.1997 року між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб, після чого вони почали вести спільне господарство.

Від шлюбу з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5.

Під час вселення відповідачки у спірне житло порядок користування квартирою між ними не встановлювався.

У вересні 2003 року дружина в добровільному порядку вибула на постійне місце проживання до США. В період з 2004 по 2008 роки, до спірного житла остання поверталась лише в літній час на період до 30 днів.

З осені 2008 року і по даний час, відповідачка до квартири не поверталась, він буд-яких перешкод в користуванні житлом їй не чинив.

Навесні 2008 року йому стало відомо, що відповідачка уклала шлюб з громадянином США і на даний час шлюб не розірвано.

В квітні 2008 року їх син ОСОБА_4 вибув на постійне місце проживання в м. Острог Рівненської області, де проживають його дід та баба по материнській лінії, а літом 2009 року останній вибув до США, де 21.09.2009 року отримав громадянство вказаної країни.

18.11.2010 року шлюб між ним та відповідачкою розірвано.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані до спірного житла, участі в оплаті за житло та комунальні послуг не приймають, добровільно знятись з реєстрації не бажають, тому просить визнати їх такими, що втратили право на користування спірною квартирою, стягнути з відповідачів на його користь 2875,23 грн. вартості оплати комунальних послуг.

Представник відповідачки позов не визнала, зустрічний позов підтримала вказавши, що 25.01.1997 року між сторонами було укладено шлюб.

З квітня 1995 року, до реєстрації шлюби, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у цивільному шлюбі в квартир АДРЕСА_2. За вказаною адресою відповідачка перебувала на обліку в зв'язку з вагітністю у СМСЧ-4 м. Нетішин.

30.08.1996 року, згідно договору купівлі-продажу, подружжям було придбано квартиру АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_1

Для придбання квартири відповідачка у ОСОБА_6 позичила 1000 доларів США.

Ремонт у придбаній квартирі було проведено за її кошти, в зв'язку з чим остання набула права на спірну квартиру, яку просить визнати спільною сумісною власністю подружжя.

18.11.2010 року шлюб між сторонами було розірвано.

На час розгляду справи відповідачка та син ОСОБА_5 добровільно зняті з реєстрації в спірній квартирі.

Син ОСОБА_4 значиться зареєстрованим у спірному житлі. На даний час є він громадянином США і там постійно проживає та навчається.

Вважає, що позов в частині стягнення 2875,23 грн. за комунальні послуги задоволенню не підлягає, оскільки не подано розрахунок по означеній сумі, крім того витрати по централізованому опаленню та витрати на утримання будинку позивач споживав у повному обсязі і вони не відносяться до витрат власника.

Просить застосувати позовну давність і вирішувати питання щодо стягнення витрат з 04.05.2009 року, в межах терміну позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду 04.05.2012 року.

Свідок ОСОБА_7 показала, що з 01.08.1996 року проживала в кімнаті виділеній в гуртожитку для ОСОБА_2, яку остання звільнила.

Свідок ОСОБА_8 показала, що позивач та відповідачка були знайомі з 1995 року.

В цей час відповідачка проживала в гуртожитку. Разом вони почали проживати в квартирі АДРЕСА_2 в червні 1996 року. Коли відповідачка завагітніла, то з позивачем почали шукати інше житло.

Знає, що для придбання двохкімнатної квартири сестра позивала гроші, в кого і яку сум їй не відомо. Для ремонту придбаної квартири ОСОБА_2 придбала будівельні матеріали. В даний час вона є громадянкою США.

Свідок ОСОБА_9 показав, що в 1996 році в однокімнатній квартирі позивача відповідачку не бачив і її не знав. У двокімнатній квартирі був в лютому 1997 року на хрестинах її сина ОСОБА_5. Привозив їм у цю квартиру з Польщі холодильник, пральну машину, плитку, двері, які виготовив батько позивача.

Свідок ОСОБА_10 показала, що влітку чи восени 1996 року, по вказівці керівника, вона виписувала ОСОБА_2 будівельні матеріали, за що остання розраховувалась. Ремонт в квартирі проведений працівниками БМУ-3, з якими, з їх слів, розраховувалась ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_11 показав, що позичав ОСОБА_2 кошти, приблизно в сумі 1000 доларів США. Коли позичав і для яких цілей не пам'ятає.

В той час однокімнатна квартира коштувала приблизно 5000 доларів США.

Свідок ОСОБА_12 показав, що є батьком відповідачки. Зі слів дочки йому відомо, що разом з позивачем вони почали проживати у 1996 році. В червні 1996 року позивач, дочка та її син ОСОБА_4, разом їздили відпочивати до моря, тоді дочка завагітніла, в зв'язку з чим вирішили однокімнатну квартиру позивача продати і купити двохкімнатну квартиру. Вважає, що спірне житло придбане за спільні кошти. Ремонт в квартирі проводився за кошти дочки, також коштами допомагали і вони з дружиною.

Перед купівлею двокімнатної квартири дочка позичала гроші, яку саме суму не знає.

За яку суму була продана однокімнатна квартира і за яку придбано двокімнатну квартиру, не знає.

Проаналізувавши пояснення учасників судового слідства, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 107 ЖК України наймач жилого приміщення в праві за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму.

У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Судом достовірно встановлено, що відповідачі по справі вибули на постійне місце проживання у США, понад 1 рік не проживають на спірній житловій площі, про що свідчить паспорт на ім'я ОСОБА_3, згідно якого з 21.09.2009 року він є громадянином США. Вказаний факт підтвердила в судовому засіданні представник відповідачів, та повідомила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_13 знялись з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вибули з квартири АДРЕСА_1 на інше постійне місце проживання, що ними не оспорюється, то ними втрачено право на користування спірним жилим приміщенням.

Згідно довідки Комунального господарства ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС», ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 і за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року ним сплачено за комунальні послуги 5750,46 грн.

В даній довідці помісячно не зазначено суму витрат за комунальні послуги, за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Представник відповідачів просить застосувати позовну давність і вирішувати питання щодо стягнення витрат з 04.05.2009 року, в межах терміну позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду 04.05.2012 року.

Суд встановив, що витрати понесені позивачем по сплаті комунальних послуг підлягають стягненню за період з 04.05.2009 року, однак в означеній довідці не розшифровано з яких видів комунальних витрат складається сума 5750,46 грн. та розмір їх щомісячної сплати, що позбавляє суд можливості встановити суму таких витрат за період з 04.05.2009 року, а тому позов в частині стягнення витрат по оплаті комунальних послуг задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири спільною сумісною власністю, то такий задоволенню не підлягає із слідуючих підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідачка підтримували дружні стосунки під час яких вони, в червні 1996 року, разом та з сином відповідачки, їздили на відпочинок. Згодом ОСОБА_2 повідомила позивача, що є вагітна.

З метою, на майбутнє покращення житлових умов, позивач, згідно договору купівлі-продажу 30.08.1996 року, продав належну йому однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за 18 млн.крб. і цього ж дня придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 260 млн. крб.

Згідно пояснень позивача та свідка ОСОБА_6 дійсна, ринкова вартість однокімнатної квартири становила 5 тис. доларів США., вартість двохкімнатної квартири 5,5 тис. доларів США.

До придбання двокімнатної квартири позивач заперечував факт постійного проживання у ній відповідачки вказавши, що в такій вона почала проживати в жовтні 1996 року після проведення ремонту.

Враховуючи показання свідка ОСОБА_7, яка з 01.08.1996 року почала проживати у виділеній відповідачці в гуртожитку кімнаті, дані індивідуальної карти вагітної на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 43), в якій станом на 05.08.1996 року її адреса зазначена - АДРЕСА_2, суд приходить до висновку, що в серпні 1996 року відповідачка проживала в означеній квартирі, на що також вказували свідки ОСОБА_8, ОСОБА_12

Тому суд приходить до висновку, що до укладення шлюбу, який сторонами було зареєстровано 25.01.1997 року, вони з серпня 1996 року перебували у фактичних шлюбних стосунках.

Однак, відповідачкою (позивачкою за зустрічним позовом), всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не надано жодних доказів того, що внаслідок спільної праці з позивачем нею придбане спірне житло, а саме квартиру АДРЕСА_1.

При вирішенні даного спору суд враховує, що правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності ЦК України 2004 року, в зв'язку з чим застосуванню підлягає ЦК України 1963 року та ЗУ «Про власність», які були чинними на той час. Тому спори про майно осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають в зареєстрованому шлюбі, повинні вирішуватися згідно вимог ст. 17 ЗУ «Про власність», відповідними нормами ЦК України (в редакції 1963 року), з урахуванням чинних на той час роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму ВСУ від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 ЗУ «Про власність», ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України); майно придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї, чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1,2 ст. 17, ст. 18 ЗУ «Про власність»).

Оскільки, до реєстрації шлюбу, між позивачем та відповідачкою (позивачкою за зустрічним позовом) не було визначено письмовою угодою, що спірна квартира є спільною сумісною власністю, то у суду немає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 10, 60 ЦПК України, ст. 64, ч. 1, 2 ст. 107 ЖК України, ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. 17 ЗУ «Про власність» суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 втратившими право на користування квартирою АДРЕСА_1

В решті позову відмовити.

ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_1 про встановлення права спільної сумісної власності на квратиру - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 107 грн. 30 коп. судового збору.

Повернути ОСОБА_2 надлишково сплачену до УДКСУ у м. Нетішин Хмельницької області на р/р 31211206700004 МФО 815013 ЗКПО 37858841 Банк ГУ ДКСУ в Хмельницькій області, по квитанції від 17.09.12 № 25, суму судового збору в розмірі 785 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Хмельницької області, через Нетішинський міський суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.П. Гаврищук