Постанова № 28470080, 19.12.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2012 р. 12:52 Справа №2а-13811/11/0170/23

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючої судді: Алексєєвої Т.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест плюс» до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій

за участю представників:

від позивача - Жукова Є.Ю.; від відповідача - Володькін С.А.;

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта, Головного Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Ялта № 0002672301/0 від 24.09.2010р. та № 0002672301/1 від 08.12.2010р.; визнання неправомірними дій ДПІ у м.Ялта по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки № 3577/23-4/32362095/39 від 20.09.2010р. порушень з боку ТОВ «Інвест Плюс», що при звели до зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2010р. на 984404 грн. та липень 2010 року на 353839 грн.; завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зо бов'язань та податкового кредиту за червень 2010р. на 290873 грн. та за липень 2010 року на 341691грн.; завищенню залишку від'ємного значення строки 26 Декларації з ПДВ, який після бю джетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового пе ріоду за червень 2010 року на 279305 грн. та за липень 2010 року на 216339 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» бюджетну заборгованості по відшкодуванню податку на додану вар тість за червень 2010 року у розмірі 984404 грн. та за липень 2010 року у розмірі 353839 грн.

Ухвалою суду від 12.03.12 р. замінено відповідача ДПІ в м. Ялта АРК на належного - Державну податкову інспекцію у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Ухвалою суду від 12.03.12 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Управління Державного казначейства України у м. Ялта Автономної Республіки Крим.

Ухвалами суду від 28.03.12 р. призначено по справі судову експертизу та зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 30.11.12 р. провадження у справі поновлено у зв'язку з надходженням до суду висновків експертизи.

Ухвалою суду від 12.12.12 р. роз'єднано справу № 2а-13811/11/0170/23 на справу №2а-13811/11/0170/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс" до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0002672301/0 від 24.09.2010р. та № 0002672301/1 від 08.12.2010р. та визнання протиправними дій по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки № 3577/23-4/32362095/39 від 20.09.2010р. порушень з боку ТОВ «Інвест Плюс», що при звели до зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2010р. на 984404 грн. та липень 2010 року на 353839 грн.; завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зо бов'язань та податкового кредиту за червень 2010р. на 290873 грн. та за липень 2010 року на 341691грн.; завищенню залишку від'ємного значення строки 26 Декларації з ПДВ, який після бю джетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового пе ріоду за червень 2010 року на 279305 грн. та за липень 2010 року на 216339 грн.

та справу №14025/12/0170/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс" до Головного Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» бюджетну заборгованість по відшкодуванню податку на додану вар тість за червень 2010 року у розмірі 984404 грн. та за липень 2010 року у розмірі 353839 грн., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління Державного казначейства України у м. Ялта Автономної Республіки Крим.

У судовому засіданні 19.12.12. р. позивач підтримав позовні вимоги до ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002672301/0 від 24.09.2010р. та № 0002672301/1 від 08.12.2010р та визнання протиправними дій по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки № 3577/23-4/32362095/39 від 20.09.2010р. порушень з боку ТОВ «Інвест Плюс», що при звели до зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2010р. на 984404 грн. та липень 2010 року на 353839 грн.; завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зо бов'язань та податкового кредиту за червень 2010р. на 290873 грн. та за липень 2010 року на 341691грн.; завищенню залишку від'ємного значення строки 26 Декларації з ПДВ, який після бю джетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового пе ріоду за червень 2010 року на 279305 грн. та за липень 2010 року на 216339 грн. та просив їх задовольнити у повному обсязі. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач неправомірно дійшов висновку про безпідставність формування бюджетного відшкодування за червень, липень 2010 р.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, код за ЄДРПОУ 32362095 (т.1 а.с. 62).

Позивач перебуває на обліку у органах державної податкової служби з 04.04.2003 р. (т.1 а.с. 64).

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим (далі - ДПІ у м. Ялті, Відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інвест плюс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень, липень 2010 р.

За результатами перевірки складено акт виїзної позапланової перевірки №3577/23-4/32362095 від 20.09.10 р. (далі - акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

- порушення п.п.7.4.1.п.7.4 , ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.97р. змінами та доповненнями), ТОВ «Інвест Плюс» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2010р. на 290873 грн., липень 2010р. на 341691 грн.

- порушення п.1.4, ст. 1 п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1. п.7.4 , ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями) та п. 1.32 ст.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР, залишок від'ємного значення строки 26, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду завищений за: червень2010р. на 279305 грн., липень 2010р. на 216339 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 002672301/0 від 24.09.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 984404 грн. та за липень 2010 року у розмірі 353839 грн.

Розглянувши заперечення та скаргу ТОВ «Інвест Плюс» відповідач залишив вказане рішення без змін та прийняв податкове повідомлення-рішення №0002672301/1 від 08.12.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень та липень 2010 року у розмірі 1338243 грн.

Вивчивши питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

Судом встановлено, що згідно висновків акту перевірки №3577/23-4/32362095 від 20.09.10 р. відповідач встановив, що сума оподаткованих операцій ТОВ «Ін вест Плюс» за останні 12 місяців менше заявленої до відшкодування суми за червень та липень 2010 року.

Зокрема, на стор. 9 Акту перевірки ДПІ (т.1, а.с.18) зазначено, що за результатами попередньої перевірки (акт № 2874/23-4/32362095/30) податковий кредит, зазначений в Декларації з ПДВ за травень 2010 р. підлягає зменшенню на 628832 грн., проте в Акті перевірки від 20.09.2010 № 3577/23- 4/32362095/39 викладено опис порушень, які призвели до завищення податко вого кредиту травня 2010 р. на загальну суму 521083,91 грн. (73424,33 + 447659,58), де:

73424,33 грн. - загальна сума ПДВ у вартості проектних робіт на підставі податкових накладних ЗАТ «Севастопольський Будпроект», в яких не вказаний опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), в тому числі 9514,80 грн. - сума ПДВ у вартості проектних робіт на підставі податкової накладної ЗАТ «Севастопольський Будпроект» за відсутності дозвільних документів на будівництво;

447659,58 грн. - загальна сума ПДВ у вартості ТМЦ та послуг без фактичного підтвердження їх отримання у травні 2010 p., за податковими накладними: ПП "Бельведер" (ПДВ 21068,34 грн.), ТОВ "Компанія "Укренерго-сервіс" (ПДВ 143408,38 грн.), ТОВ "ЮТА ЛТД" (ПДВ 55393,33 грн.), Фірма "Д.А.К." (ПДВ 335,00 грн.), ТОВ "Спецпромрезерв" (ПДВ 1347,00 грн.), ТОВ "Кримводбуд Плюс" (ПДВ 225983,33 грн.), Інститут "КримГІІНТІЗ" (ПДВ 124,20 грн.).

На думку позивача, зменшення податкового кредиту за травень 2010 р. на суму 107748,09 грн. (628832,00 - 521083,91) в оскаржуваному Акті перевірки ДПІ від 20.09.2010 № 3577/23-4/32362095/39 не обґрунтовано.

На стор. 12 Акту перевірки ДПІ ( т. 1, а.с. 21) викладено висновок, що податковий кредит Декларації з ПДВ за червень 2010 р. підлягає зменшенню на 290873 грн. - загальна сума ПДВ у вартості ТМЦ та послуг, отримання яких не підтверджено видатковими накладними або актами виконаних робіт (наданих послуг), за податковими накладними: ТОВ "Евріком" (ПДВ 1791,67 грн.), ЗАТ "Севастопольський Будпроект" (ПДВ 39547,17 грн.), ЗАТ "КБК "Київбудком" (ПДВ 224376,67 грн.), КП "Альянс" (ПДВ 25156,97 грн.).

На стор. 18 Акту перевірки ДПІ (т.1, а.с. 27) викладено висновок, що податковий кредит Декларації з ПДВ за липень 2010 р. підлягає зменшенню на 341691 грн. - загальна сума ПДВ у вартості ТМЦ та послуг, отримання яких не підтверджено видатковими накладними або актами виконаних робіт, за податковими накладними: ПП "Бельведер" (ПДВ 15430,19 грн.), ЗАТ "КБК "Київбудком" (ПДВ 3029,67 грн.), ПП "Потенціал-4" (ПДВ 1600 грн.), ТОВ "Іпріс-Профіль" (ПДВ 309478,00 грн.), ТОВ "Нетафім Україна" (ПДВ 289,13 грн.), ТОВ "Кримводбуд Плюс" (ПДВ 11863,63 грн.).

Щодо висновку відповідача, щодо податкового кредиту травня 2010 р. включено ПДВ в загальній сумі 73424,33 грн. по податковим накладним ЗАТ «Севастопольський Будпроект», в яких не вказаний опис (номенклатура) придбаних товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм) суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.2.1 Закону «Про Податок на додану вартість», "платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

і) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 12 Наказу № 165, "до розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), а саме:

графа 3 - номенклатура поставки товарів (послуг);

графа 5 - кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг;

у разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному виразі, у графі 5 вказується: "послуга / проценти тощо".

Дослідженням наявних в матеріалах справи копій податкових накладних ЗАТ "Севастопольський Будпроект" щодо яких Актом перевірки виявлені порушення в їх заповненні, встановлено, що в них вказані і номенклатура товарів (послуг) і кількість (об'єм, обсяг) поставки, зокрема: у податкових накладних №70 від 15.05.2010 р., №73 від 27.05.2010 р., №74 від 27.05.2010 р. у рядку «номенклатура» зазначено: за проектні роботи. У рядку «кількість» зазначено, що це є послугою.

Таким чином, оформлення податкових накладних ЗАТ "Севастополь ський Будпроект" на загальну суму ПДВ 73424,33 грн., і віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту покупця не є порушенням законодавчих норм пп. 7.2.1 Закону «Про податок на додану вартість».

Також, відповідачем зазначено, що до податкового кредиту травня 2010 р. включена податкова накладна № 73 від 27.05.10 р. на суму 57088,80 грн., в т.ч. ПДВ 9514,80 грн., отримана від ЗАТ «Севастопольський Будпроект» за виконання проектних робіт по об'єкту, щодо якого відсутній дозвіл на будівництво.

Суд звертає увагу, що віднесення до податкового кредиту ПДВ за іншими податковими накладними цього ж проектувальника не було кваліфіковано як таке ж саме порушення, хоча всі вони підтверджують виникнення податкових зобов'язань проектувальника від розробки проектної документації по тому ж об'єкту «Комплекс з переробки винограду і виробниц тву вин» за адресою АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліно.

Як вбачається з матеріалів справи, ПДВ в сумі 9514,80 грн. включено до податкового кредиту травня 2010 р. на підставі податкової накладної № 73 від 27.05.2010 (т. 3, а.с. 161), виписаної виконавцем ЗАТ "Севастопольський Будпроект" за фактом одержання від ТОВ «Інвест Плюс» попередньої оплати в сумі 57088,80 грн., в т.ч. ПДВ 9514,80 грн. (виписка банку за 27.05.2010, т. 3, а.с. 167), яка була проведена на підставі Договору на проектні роботи № 00508/15 від 08.12.2009 ( т. 3, а.с. 162), предметом якого є розробка проектної документації по об'єкту «Комплекс з переробки винограду і вироб ництву вин» за адресою: АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліно. (2-га черга будівництва). Будинок охорони. Прохідні».

В той час, Закон України «Про ПДВ» не ставив право платника на податковий кредит в залежність від наявності будь-яких дозвіль них документів, зокрема, на будівництво. Головною умовою для віднесення сум нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту є подальше використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника.

В даному випадку, будівництво комплексу з переробки винограду і виробництву вин безпосередньо пов'язане з основною діяльністю ТОВ «Інвест Плюс». Проектно-вишукувальні роботи є невід'ємною частиною будь-якого будівництва, тим більш будівництва великого виробничого об'єкта. Тому включення ПДВ у вартості проектних робіт для будівництва винзаводу до складу податкового кредиту платника, основним видом виробничої діяльності якого є вирощування фруктів і ягід для виробництва напоїв, повністю відповідає вимогам пп. 7.4.1 Закону «Про ПДВ».

Тому включення ПДВ в сумі 9514,80 грн. до податкового кредиту травня 2010 р. на підставі податкової накладної ЗАТ «Севастопольський Будпроект» не є порушенням норм пп. 7.4.1 Закону «Про ПДВ».

Таким чином, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Інвест Плюс» підтверджується його право на податковий кредит за травень 2010 р. в загальній сумі 73424,33 грн. за податковими накладними ЗАТ «Севастопольський Будпроект» (а.с. 120-121) .

Висновки відповідача викладені на стор. 7 Акту перевірки ДПІ (т. 1, а.с. 16) щодо перевірки податкового кредиту травня 2010 р. свідчать про те, що не надані видаткові накладні, акти виконаних робіт/наданих послуг, що підтверджують передачу права власності у травні 2010 р. на загальну суму ПДВ 447659,58 грн.

В той час, матеріалами справи, зокрема видатковими накладними, актами приймання передачі виконаних робіт та здійснених послуг, платіжними дорученнями та податковими накладними у повному обсязі підтверджується віднесення до податкового кредиту травня 2010 р. ПДВ в загальній сумі 447659,58 грн. (ПП "Бельведер" - ПДВ 21068,34 грн., ТОВ "Компанія "Укренергосервіс" - ПДВ 143408,38грн., ТОВ "ЮТА ЛТД" - ПДВ 55393,33 грн., Фірма "Д.А.К." - ПДВ 335,00грн., ТОВ "Спецпромрезерв" - ПДВ 1347,00 грн., ТОВ "Кримводбуд Плюс" - ПДВ 225983,33 грн., Інститут "Крим ГІІНТИЗ" - ПДВ 124,20 грн.).

На стор. 9 Акту перевірки ДПІ (т.1, а.с. 18) викладено, що податковий кредит Декларації з ПДВ за травень 2010 р. за результатами попередньої перевірки ДПІ підлягає зменшенню на 628832 грн., проте, у оскаржуваному Акті перевірки від 20.09.2010 № 3577/23-4/32362095/39 викладений опис порушень, які призвели до завищення податкового кредиту травня 2010 р. лише на суму 521083,91 грн. Таким чином сума завищення в розмірі 107748,09 грн. (628832,00 - 521083,91) в оспорюваному Акті не обґрунтована.

Згідно наявного в матеріалах справи (т.1, а.с. 84-85) Реєстру отриманих податкових накладних за травень 2010 p., сума податкового кредиту травня 2010 р. складає 628831,51 грн. Ця сума податкового кредиту задекларована і в Декларації з ПДВ за травень 2010 р. (т. 1, а.с. 77).

Судом встановлено, що до податкового кредиту травня 2010 р. включено ПДВ на загальну суму 107748,09 грн. Реальність здійснення господарських відносин, на підставі яких сформовано зазначений вище кредит з ПДВ підтверджується видатковими накладними, актами приймання передачі виконаних робіт та здійснених послуг, платіжними дорученнями.

Податкові накладні, на підставі яких визначено зазначену суму кредиту з ПДВ оформлені відповідно до вимог пп. 7.2.1 Закону «Про ПДВ», включені до податкового кредиту травня (періоду їх отримання), згідно пп. 7.5.1 Закону, фактичне отримання ТМЦ, робіт та послуг за цими податковими накладними підтверджується наданими бухгалтерськими документами позивача (видаткові накладні постачальників та акти виконаних робіт підрядників), тому вони є належним підтвердженням права ТОВ «Інвест Плюс» на податковий кредит за травень 2010 р. в загальній сумі 107747,43 грн.

На стор. 11 Акту перевірки ДПІ (т.1, а.с. 20) викладено висновок про завищення податкового кредиту червня 2010 р. на 290872,48 грн. по податковим накладним, які не підтверджені видатковими накладними або актами виконаних робіт/наданих послуг

Водночас, віднесення до податкового кредиту червня 2010 р. ПДВ в загальній сумі 290872,48 грн. (ТОВ "Евріком" - ПДВ 1791,67 грн., ЗАТ "Севастопольський Будпроект" - ПДВ 39547,17 грн., ЗАТ "КБК "Київбудком" Південне БМУ - ПДВ 224376,67 грн., КП "Альянс" - ПДВ 25156,97 грн.) на підтверджується податковими накладними. Фактичне отримання ТМЦ, робіт та послуг за цими податковими накладними підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерськими документами позивача (видаткові накладні постачальників та акти виконаних робіт підрядників) за відповідні місяці.

На стор. 16 Акту перевірки ДПІ (т.1, а.с. 25) викладено висновок про завищення податкового кредиту за липень 2010 р. на 341690,62 грн. по податковим накладним, які не підтверджені видатковими накладними або актами виконаних робіт/наданих послуг.

Проте, віднесення до податкового кредиту липня 2010 р. ПДВ в загальній сумі 341690,62 грн. (ПП "Бельведер" - ПДВ 15430,19 грн., ЗАТ "КБК "Київбудком" Південне БМУ - ПДВ 3029,67 грн., ПП "Потенціал-4" - ПДВ 1600,00 грн., ТОВ "Іпріс-Профіль" - ПДВ 309478,0 грн., ТОВ "Нетафім Україна" - ПДВ 289,13грн., ТОВ "Кримводбуд Плюс" - ПДВ 11863,63 грн.) на підставі податкових накладних навіть підтверджується у повному обсязі. Фактичне отримання ТМЦ, робіт та послуг за цими податковими накладними підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерськими документами позивача (видаткові накладні постачальників та акти виконаних робіт підряд ників) за відповідні місяці (т.4 а.с. 26-98, 167-169, т.3. а.с. 136-153, т.5 а.с. 33-46, 162-175,).

Крім того, відповідачем в Акті перевірки зроблено висновок про безтоварність угод позивача з наступними контрагентами: ЗАТ «Севастопольський Будпроект», ТОВ "Нетафім Україна", ТОВ "Кримводбуд Плюс", ЗАТ "КБК "Київбудком" Південне БМУ - ПДВ, ПП "Бельведер", ТОВ "Іпріс-Профіль", ПП "Потенціал-4", ТОВ "Евріком", КП "Альянс", ТОВ "Компанія "Укренергосервіс", ТОВ "ЮТА ЛТД", ТОВ "Спецпромрезерв", Фірма "Д.А.К.", Інститут "Крим ГІІНТИЗ" у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом МФ України № 88 від 24.05.1995, встановлено такі вимоги до первинних документів:

«Первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції і її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм ».

Згідно з наведеними законодавчими нормами, документальним підтвердженням здійснення господарських операцій є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), або податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, первинними документами позивача підтверджується здійснення господарських операції з контрагентами.

Таким чином, укладені між Позивачем та контрагентами угоди були спрямовані на реальне настання передбачених у них юридичних наслідків і реально виконувались.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

У періоді, в якому були виявлені порушення був чинним Закон України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.4. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що у позивача наявні Податкові накладні, на підставі яких сформовано невизнаний актом перевірки податковий кредит.

Накладні, суми сплаченого (нарахованого) податку, за якими підприємство включило до складу податкового кредиту, оформлені згідно з нормами чинного законодавства надійшли до підприємства у відповідних періодах.

Таким чином, за наслідками взаємовідносин ТОВ " Інвест плюс " із згаданими контрагентами правомірно сформований податковий кредит в травні, червні та липні на підставі отриманих від вказаних постачальників податкових накладних.

На підставі вище наведеного, документами бухгалтерського і податкового обліку у позивача заниження податку на додану вартість за травень, червень, липень 2010 р. не підтверджено.

Також, суд, вважає за необхідне зазначити, що ані Закон України «Про ПДВ», ані Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України позивачем не надано доказів підтверджуючих те, контрагенти позивача на момент укладення угод були виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим вони не були наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 626 ЦКУ встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 ЦКУ підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачені частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Для прийняття відповідного рішення необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка вчиняється і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, з приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до повноважень судів.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених Позивачем.

Передбачені статтею 208 ГК та 228 ЦК України наслідки можуть бути застосовані лише до угоди, яка дійсно відбулася. Безтоварна угода не може породжувати прав та обов'язків між сторонами, а тому до такої угоди неможливо застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Однак, суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність угод не відповідають матеріалам справи, так як позивач, доказами, які містяться в матеріалах справи, підтвердив реальність здійснених господарських операцій.

Також, по справі було проведено судову економічну експертизу.

Згідно висновку 83/12 судової економічної експертизи висновки ДПІ у м. Ялта щодо завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1338242, 00 грн., завищення від'ємного значення з ПДВ за червень, липень 2010р., завищення податкового кредиту з ПДВ за травень, червень, липень, 2010 р. не підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх відповідними доказами, суд зазначає помилковість судження суб'єкта владних повноважень про відсутність реальності господарських операцій за спірними правочинами Позивача.

З огляду на викладене вище, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той час, суд зазначає, що вимоги позивача щодо визнання неправомірними дії ДПІ у м. Ялта по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки № 3577/23-4/32362095/39 від 20.09.2010р. порушень з боку ТОВ «Інвест Плюс», що при звели до зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2010р. на 984404 грн. та липень 2010 року на 353839 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зо бов'язань та податкового кредиту за червень 2010р. на 290873 грн. та за липень 2010 року на 341691грн.; завищення залишку від'ємного значення строки 26 Декларації з ПДВ, який після бю джетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового пе ріоду за червень 2010 року на 279305 грн. та за липень 2010 року на 216339 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до п.86.1. ст. 86 Податкового кодексу України 86.1. Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Згідно з п.86.10 ст.86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Дії відповідача щодо оформлення результатів перевірки проведеної у період з 31.08.2010 р. тривалістю 10 робочих днів, суд визнає правомірними, виходячи з наступного.

Перевірка проводилась на підставі направлення від 31.08.2010 р. та наказу №597 від 30.08.2010 р.

Судом встановлено, що позивачем на підставі зазначеного наказу та направлення було допущено до проведення перевірки службових осіб відповідача, крім того наказ 597 від 30.08.2010 р. позивачем не оскаржувався та не визнавався судом протиправним і не скасовувався. Отже, відповідно до ст. 86 ПК України відповідач зобов'язаний був оформити результати перевірки відповідним актом або довідкою.

Позивач не зазначив обставин, які б свідчили про недотримання посадовими особами Державної податкової інспекції у. м Ялта АР Крим ДПС порядку здійснення перевірок.

У судовому засіданні позивач також не зазначив, які саме дії посадових осіб Державної податкової інспекції у. м Ялта АР Крим були проведенні з порушенням порядку для їх здійснення. Відповідних доказів позивачем також надано не було.

За таких обставин, дії відповідача щодо зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки № 3577/23-4/32362095/39 від 20.09.2010р. порушень з боку ТОВ «Інвест Плюс», що при звели до зменшення суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, були проведені у відповідності, в порядку та у межах наданих їм Податковим кодексом України повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні19.12.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови, постанову складено в повному обсязі 24.12.2012 року.

Керуючись ст.ст. 98,160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест плюс» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення

№ 0002672301/0 від 24.09.2010р. та № 0002672301/1 від 08.12.2010р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест плюс»1700,00 грн. судових витрат, шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

4. В інший частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Алексєєва Т.В.