Ухвала суду № 28465595, 03.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

03.01.13 Справа№ 5015/4423/12

За позовом: Громадської організації "Трускавецька асоціація розвитку туризму та екскурсій ", м. Трускавець

до відповідача-1: Трускавецької міської ради, м. Трускавець

до відповідача-2: Виконавчий комітет Трускавецької міської ради, м. Трускавець

про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №260 від 29.09.2011р.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Зубрицький Ю.О. -голова (паспортні дані: КВ 466969 виданий Трускавецьким РВ УМВС України у Львівській області) та довіреність від 12.11.2012р.; Шемиляк Г. Т. -представник за довіреністю від 26.011.2012р.

Від відповідача-1:Онаць Н.П. -представник за довіреністю № 18-1/3 від 02.01.2013р.

Від відповідача-2:Онаць Н.П. -представник за довіреністю № 18-1/3 від 02.01.2013р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Громадської організації "Трускавецька асоціація розвитку туризму та екскурсій " до Трускавецької міської ради про визнання недійсним рішення №260 від 29.09.2011р. та у зв'язку з цим визнання неправомірним демонтажу інформаційних щитів, визнання розміщених інформаційних площ наданням екскурсійної діяльності.

Ухвалою суду від 25.10.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 08.11.2012 р. З огляду на те, що в судовому засіданні було уточнено, що рішення Трускавецької міської ради №260 від 29.09.2011р. приймалося виконавчим комітетом, ухвалою суду від 08.11.2012р. залучено співвідповідача по справі виконавчий комітет Трускавецької міської ради та відкладено розгляд справи на 26.11.2012р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 26.11.2012р. розгляд справи відкладено на 17.12.2012р., а 17.12.2012р. на 24.12.2012р., а 24.12.2012р. на 03.01.2013р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вх.№28112/12 від 11.12.2012р. підтримує, просить задоволити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача-1 та відповідача-2 зазначив, що позовні вимоги до Трускавецької міської ради та виконавчого комітету Трускавецької міської ради носять публічно -правовий характер, і відтак спір повинен розглядатися за правилами адміністративного, а не господарського судочинства. Також подав клопотання вх.№83/13 від 03.01.2013р. про припинення провадження у справі та докази аналогічних судових справ за позовами суб'єктів підприємницької діяльності (в тому числі членів громадської організації «Трускавецька асоціація розвитку туризму і екскурсій») про скасування рішень Трускавецької міської ради та її виконавчого комітету, в тому числі, рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №260 від 29.09.2011р. «Про заборону господарської діяльності на території курортного парку, в межах першого поясу санітарної охорони підземного джерела водопостачання -родовища мінеральної води «Нафтуся».

У зв'язку із збільшення позовних вимог (від 11.12.12р. вх.№28112/12) суд зазначає наступне. Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

З цього приводу Вищий господарський суд України у інформаційному листі від 02.06.2006р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначив, що збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради №260 від 29.09.2011р. заборонено на території курортного парку міста, в межах першого поясу санітарної охорони підземного джерела водопостачання -родовища мінеральної води «Нафтуся»по бульвару Торосевича будь-яку господарську діяльність, в тому числі діяльність художників, портретистів, розміщення МАФ -зовнішньої реклами, а також торгівельну діяльність продуктовимита промисловими групами товарів та надання будь-яких інших послуг. Пунктом 2 цього рішення затверджено схем-план місць для здійснення господарської діяльності для суб'єктів господарювання, які мали відповідні дозволи по бульвару Торосевича, а п.5 доручено управлінню розвитку курорту, рекреації та туризму вжити заходи щодо демонтажу рекламоносіїв на території курортного парку міста, в межах першого поясу санітарної охорони підземного джерела водопостачання -родовища мінеральної води «Нафтуся».

Зазначене рішення прийнято на підставі неодноразових приписів ДЗ «Трускавецької міської санітарно-епідеміологічної станції», статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інших актів законодавства та беручи до уваги Концепцію розміщення зовнішньої реклами у м.Трускавець, затверджену рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради №85 від 22 березня 2011року, Правила розміщення МАФ -зовнішньої реклами у м.Трускавець, затверджені рішенням виконавчого комітету №158 від 21 квітня 2011року.

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Конституції України). Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з ч. 1 ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є виконавчий комітет ради.

Відповідно до п.13 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, зокрема надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Відповідно до п.3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил, які, відповідно до п.45 здійснюють також контроль за додержанням цих Правил.

За правовою позицією Конституційного Суду України конституційному змісту інституту місцевого самоврядування властиві самостійність територіальної громади, органів місцевого самоврядування у вирішенні певного кола питань і те, що предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»(абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року N 6-рп/2002).

Системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(частини першої статті 10, статей 11, 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, справа № 1-6/2010 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010).

Відповідно до п.3 постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

-наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до п.17 цієї ж постанови компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З матеріалів справи слідує і не заперечується сторонами, що Трускавецьким міським судом Львівської області розглядаються адміністративні справи №1324-1710/12, №1324-1707/12, №1324-1711/12 за адміністративним позовом ПП Пиців В.Й., ПП «Девіс», ПП «Трускавецьке туристичне агентство «Європа»до виконавчого комітету Трускавецької міської ради, Трускавецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Трускавецької міської ради №80 від 24 березня 2011 року «Про забезпечення виконання чинного законодавства щодо господарської діяльності в курортному парку», рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 215 від 21 липня 2011 року «Про розгляд припису головного державного санітарного лікаря м. Трускавця Когут Н.М. №1428/02 від 19.07.2011р.», рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №260 від 29.09.2011р. «Про заборону господарської діяльності на території курортного парку, в межах першого поясу санітарної охорони підземного джерела водопостачання -родовища мінеральної води «Нафтуся»в частині заборони здійснення діяльності суб'єкта господарювання в галузі туроператорської діяльності, продаж екскурсійних квитків, розміщення рекламно-інформаційних площин по бульвару Торосевича у м. Трускавці Львівської області, встановлення відсутності компетенції (повноважень) Трускавецької міської ради, її виконавчого комітету щодо надання дозволу на здійснення тур операторської діяльності, у тому числі на реалізацію квитків-угод на надання екскурсійних послуг на території міста Трускавця.

Ухвалами Трускавецького міського суду Львівської області від 07 вересня 2012 року по цих справах задоволено клопотання про забезпечення позову, зокрема щодо зупинення дії рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №260 від 29.09.2011р. «Про заборону господарської діяльності на території курортного парку, в межах першого поясу санітарної охорони підземного джерела водопостачання -родовища мінеральної води «Нафтуся».

Оскільки вимога про визнання рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №260 від 29.09.2011р. «Про заборону господарської діяльності на території курортного парку, в межах першого поясу санітарної охорони підземного джерела водопостачання -родовища мінеральної води «Нафтуся»недійсним є основною, а інші похідними від неї, суд приходить до висновку, що спір носить публічно-правовий характер, Трускавецька міська рада та її виконавчий орган у цих правовідносинах діють як суб'єкти владних повноважень при здійснені ними владних управлінських функцій, а тому реалізація позивачем свого права на захист стверджуваних прав повинна відбутися у встановленому законодавством порядку шляхом подання відповідного позову до компетентного, зокрема, адміністративного суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011р. № 01-06/1509, сума судового збору підлягає поверненню у випадку припинення провадження у справі.

Відповідно п. 4.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на у вазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»припинення провадження у справі і залишення без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору, а тому сума судового збору в розмірі 1 073,00 грн. повертається позивачу.

Відповідно до п.3.17.5. згаданої вище постанови винесення ухвал, у тому числі й тих, якими закінчується розгляд справи, не потребує обов'язкового виходу до нарадчої кімнати.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами п.1 ч.1 ст.80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Провадження у справі припинити.

2. Повернути Громадської організації "Трускавецька асоціація розвитку туризму та екскурсій" (82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Героїв УПА, 3; ідентифікаційний код 35826184) з Держаного бюджету України 1 073,00грн. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 8534616 від 18.09.2012р.

Суддя Коссак С.М.