Рішення № 28465587, 03.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2013 р.Справа № 5023/5689/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства імені газети "ИЗВЕСТИЯ", с. Верхньоводяне до Відділу Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області, смт. Близнюки 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м.Харків про визнання права постійного користування за участю представників сторін:

позивача - Михальов В.А. за дов б/н від 03.12.12р.;

відповідача - не з'явився;

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ім. газети "Известия", с. Верхньоводяне до Відділу Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області, смт. Близнюки полягають у визнанні права постійного користування за позивачем на земельну ділянку площею 1001,5 га на території Самійливської сільської ради Близнюківського району відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ХР №006295, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №13 від 12.07.1999р.

У позовній заяві Позивач посилається на те, що Публічне акціонерне товариство імені газети «Известия» (далі - Товариство) засноване згідно з рішенням Представництва Фонду державного майна України шляхом перетворення орендного підприємства імені газети «Известия» у відкрите акціонерне товариство та шляхом зміни найменування товариства з «Відкритого акціонерного товариства» на «Публічне акціонерне товариство» у зв'язку з приведенням діяльності акціонерних товариств у відповідність до вимог законодавства України. Відповідно до статуту товариства Позивач є правонаступником усього майна, усіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства імені газети «Известия».

З посиланням на ст.ст.125, 126, п.6 Перехідних положень Земельного кодексу, та на підставі абз.11 п.5.3 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005, яким положення пункту 6 визнано неконституційним та скасовано в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди, Позивач вважає, що набуте юридичною особою (ВАТ імені газети «Известия») право постійного користування земельною ділянкою у 1999 році в установленому законом порядку, не втрачається.

Окрім того, Позивач посилається на рішення Господарського суду Харківської області від 18 квітня 2008 року, яке набрало законної сили, та яким за Відкритим акціонерним товариством ім.газети «Ізвестія», с.Верхньоводяне, код 00851034 визнано право постійного користування землями резервного фонду і запасу на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району.

На підставі вищенаведеного, Позивач вважає, що, будучи правонаступником ВАТ імені газети «Известия», має право постійного користування землями резервного фонду і запасу на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ХР № 006295 від 12.07.1999 р., який був виданий відкритому акціонерному товариству.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2012р. до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області, м. Харків.

У судове засідання 03.01.2013р. представник позивача з'явися, просив повністю задовольнити пред'явлені позовні вимоги, надано до суду докази виконання ухвали господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. направлення на адресу третьої особи позовної заяви з доданими документами.

Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, свого представника не направив, про дату та місце слухання справи повідомлявся за зазначеною у позовній заяві адресою. Через канцелярію суду 02.01.2012р. за вх.№15 надав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить розглядати справу 03.01.2013р. без відсутності представника відповідача. Вимоги ухвали господарського суду Харківської області від 11.12.2012р. не виконав.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та місце слухання справи повідомлявся за юридичною адресою, відповідно до письмових пояснень, що надійшли до суду 02.01.2013р. вх.№40 проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Вимоги ухвали господарського суду Харківської області від 11.12.2012р. не виконав.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі -ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

В жовтні-листопаді 2012 року Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області було проведено планову перевірку ПАТ імені газети «Известия» (надалі Товариство), яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Близнюківський р-н, с. Верхньоводяне, вул. Чапаєва, 52, з питань державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок.

За результатами перевірки було з'ясовано, що ПАТ імені газети «Известия» використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів для ведення сільськогосподарського виробництва на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ХР №006295 від 12.07.1999 р. площею 1469,2 га (зі змінами 1001,5 га), виданий ВАТ імені газети «Известия».

За результатами перевірки Позивачу було складено припис від 12.11.2012 р. за №004097, відповідно до якого ПАТ імені газети «Известия» приписано припинити (усунути) виявлені в ході перевірки порушення у 30-ти денний термін, а саме: здійснити заміну документів, що підтверджують право акціонерного товариства на землю, про що до 12.12.2012 р. повідомити інспекцію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання припису Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 12.11.2012р. за №004097 ПАТ імені газети «Известия» звернулось до відділу Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області з листом №432 від 29.11.2012р. щодо здійснення переоформлення державного акту на право постійного користування землею серії І-ХР № 006295, виданого ВАТ імені газети «Известия» від 12.07.1999р. для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 1469,2 га (зі змінами 1001,5 га) на ПАТ імені газети «Известия» та з листом №431 від 29.11.2012р. про надання довідки про площу земель, що обліковуються за Товариством відповідно до державного акту на право постійного користування землею. На дане звернення Позивача Відповідач листом №01-17/2079 від 30.11.2012р. повідомив, «що виходячи із положень Статуту ПАТ імені газети «Известия» та унормувань частини 2 статті 92 Земельного кодексу України юридична особа заявник - ПАТ імені газети «Известия» - не може набути право постійного користування земельною ділянкою із земель державної власності. Враховуючи викладене, відділ Держкомзему відмовляє у здійсненні переоформлення державного акту на право постійного користування землею серії І-ХР № 006295, виданого ВАТ імені газети «Известия» від 12.07.1999 р. на ПАТ імені газети «Известия». А на запит про площу земель, що обліковуються за Товариством, повідомлено, що «згідно державної звітності по формі 6-зем станом на 01.07.2012 року за ВАТ ім. газ «Ізвестія» у користуванні значиться 1001,5га землі (в тому числі 751,8 га - ріллі, 20,4 га - сіножаті, 229,3 га - пасовища).»

Отже, Відповідачем не визнається (оспорюється) право Позивача на право постійного користування землею, посвідченого державним актом серії І-ХР № 006295 від 12.07.1999р., виданим відкритому акціонерному товариству імені газети «Ізвєстія».

З матеріалів, наданих до справи, вбачається, що Публічне акціонерне товариство імені газети «Известия» (далі - Товариство) відповідно до п.1.1 статуту цього Товариства було засноване згідно з рішенням Представництва Фонду державного майна України в м.Лозова Харківської області №6 від 27.06.1997р. шляхом перетворення орендного підприємства імені газети «Известия» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» та Постанови Кабінету Міністрів України №1099 від 11 вересня 1996р. «Про затвердження порядку перетворення у процесі приватизації державних орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства» та шляхом зміни найменування товариства з «Відкритого акціонерного товариства» на «Публічне акціонерне товариство» у зв'язку з приведенням діяльності акціонерних товариств у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 р. та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» №2994-VII від 03.02.2011 р.

Відповідно до пункту 1.3 статуту, Товариство є правонаступником усього майна, усіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства імені газети «Известия».

Як свідчать матеріали справи, при зміні в назві організаційно-правової форми з Відкритого акціонерного товариства імені газети «Известия» на Публічне акціонерне товариство імені газети «Известия», не змінилися дані єдиного державного реєстру підприємств й організацій України, а саме залишився не змінним ідентифікаційний код юридичної особи - 00851034. Не змінилося й місцезнаходження підприємства - ПАТ імені газети «Известия» розташоване за тією ж адресою, що й ВАТ імені газети «Известия» - Харківська область, Близнюківській район, село Верхньоводяне, вулиця Чапаєва, будинок 52.

Відповідно до п.1 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, яке затверджено Постановою КМУ від 22 січня 1996р. №118, Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами. Відповідно до п.6 цього Положення ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Таким чином, з вищенаведеного суд дійшов до висновку про те, що ПАТ імені газети «Известия» та ВАТ імені газети «Известия» - одна й та сам юридична особа.

Відповідно до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації, а відповідно до ч.2 ст.104 - юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Виходячи з наведеного суд зазначає, що твердження третьої особи про те, що у зв'язку з реорганізацією ВАТ ім. газети «Известия» у ПАТ ім.газети «Известия», згідно з положеннями Цивільного кодексу України, ВАТ ім.газети «Известия» припинило свою діяльність, не відповідає фактичним обставинам справи, адже ВАТ ім.газети «Известия» не припинило своєї діяльності, а лише були внесені зміни в назву підприємства з метою виконання п.5 розділу 17 Закону України "Про акціонерні товариства" без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи та його місцезнаходження.

Відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву Позивача зазначає, що у нього відсутні відомості про видачу державного акту на право постійного користування землею відкритому акціонерному товариству імені газети «Известия», що підтверджується копією листа №01-19/2199 від 24.12.2012 Відповідача. З цього приводу Відповідач вважає, що Позивачем в обґрунтування його позовних вимог щодо права постійного користування земельною ділянкою площею 1001,5га згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ХР №006295, не надано доказів щодо виникнення цього права у відкритого акціонерного товариства імені газети «Известия», правонаступником якого є Позивач.

З матеріалів справи, наданих до суду, вбачається, що Позивачем разом з позовною заявою до суду було надано копію Державного акту на право постійного користування землею серії І-ХР №006295. В судовому засідання цей державний акт було надано суду для огляду.

Суд зазначає, що Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХР №006295 був виданий Самійлівською сільською Радою народних депутатів Близнюківського району Харківської області відкритому акціонерному товариству ім.газети «Ізвєстія», яке розташоване в селі Верхньоводяному Близнюківського району Харківської області, згідно якого зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 1469,2 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва. Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 12 липня 1999р. за №13. Одними з додатків до акту є «План землепользования совхоза им.газеты «Известия» Близнюковского району Харьковской области», а також Рішення Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області 7 сесії 23 скликання від 29.02.2000 року «Про заміну земель резервного фонду Самійлівської сільської ради та земель колективної власності ВАТ Ім.газ. «Ізвестія». З цих документів вбачається, що в цих документах мова йде про одне й теж саме підприємство у формі відкритого акціонерного товариства, та яке розташоване у селі Верхньоводяному Близнюківського району Харківської області.

З відповіді, наданої Відповідачем Головному Управлінню Держкомзему у Харківській області, вбачається, що право постійного користування до інших юридичних осіб землею ВАТ ім.газ. Ізвєстія, згідно державного акту І-ХР №006295, не переходило, реєстрація державного акту І-ХР №006295 не скасовувалася, згідно державної звітності по формі 6-зем станом на 01.07.2012р. за ВАТ ім.газ. Ізвєстія значиться 1001,5 га землі (із них 751,8га - рілля, 20,4га - сіножаті та 229,3га - пасовища). Такі ж самі дані щодо земель, які обліковуються згідно державного акту І-ХР №006295, Позивачу надавалися Відповідачем листом від 30.11.2012р. №01-17/2080, відповідно до якого за ВАТ ім.газ. «Ізвєстія» у користування значиться 1001,5га землі.

Також з матеріалів, наданих до справи, а саме з припису Державної інспекції сільського господарства від 12.11.2012р. вбачається, що Позивач (ПАТ імені газети «Известия») використовує земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ХР №006295 площею 1469,2га (зі змінами 1001,5га).

Таким чином, з вищезазначеного суд дійшов висновку, що Позивач, використовує земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, на підставі державного акту серії І-ХР №006295, виданому землекористувачу в формі відкритого акціонерного товариства, та розташованому в селі Верхньоводяному Близнюківського району Харківської області.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як видно з матеріалів, наданих до справи, державний акт на право постійного користування землею серії І-ХР №006295 був виданий лише одному підприємству у формі відкритого акціонерного товариства, яке розташоване в селі Верхньоводяному Близнюківського району Харківської області, й таким підприємством було Відкрите акціонерне товариство імені газети «Известия» (код ЄДРПОУ 00851034), яке було перейменоване у Публічне акціонерне товариство імені газети «Известия» (код ЄДРПОУ 00851034). Відповідачем не доведено, що державний акт на право на право постійного користування землею серії І-ХР №006295 був виданий іншій юридичній особі, ніж та, яка на цей час використовує земельні ділянки для ведення господарства на підставі цього державного акту.

Відповідно до п.5 розділу 17 Закону України "Про акціонерне товариство" приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Відповідно до ч.1 ст.92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.3 ст.126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Абз.11 п.5.3 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 зазначено, що ст.92 Земельного кодексу України, на яку посилається Позивач, не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку станом на 01.01.2002 року до його переоформлення. Цим Рішенням Конституційного суду України положення пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визнано неконституційним та скасовано в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

У п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449 "Про затвердження форми державного акта на право власності за земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" зазначено, що раніше видані державні акти залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте юридичною особою (ВАТ імені газети «Известия») у 1999 році в установленому законом порядку, не втрачається.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Господарського суду Харківської області від 18 квітня 2008 року по справі № 46/102-08 позовні вимоги за зустрічним позовом ВАТ імені газети «Известия» (код ЄДРПОУ 00851034) було задоволено. Цим рішенням за Відкритим акціонерним товариством ім.газети «Ізвестія» с.Верхньоводяне, код 00851034 визнано право постійного користування землями резервного фонду і запасу на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району на площі 1192,09 га. Право постійного користування землями резервного фонду і запасу на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району було підтверджено державним актом на право постійного користування землею серії І-ХР №006295 на площі 1462га (зі змінами 1192,09га станом на день прийняття судом рішення).

Рішення Господарського суду Харківської області від 18 квітня 2008 року по справі №46/102-08 не було оскаржено, а тому відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набрало законної сили.

Згідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовим рішенням (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).

Згідно до ч.3 ст.152 Цивільного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Згідно з ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, окрім договорів та інших правочинів, результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання шкоди, зокрема, є інші юридичні факти. Згідно з цією ж статтею встановлено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 18 квітня 2008 року по справі №46/102-08, яке набрало законної сили, встановлено певний юридичний факт, а саме: за Відкритим акціонерним товариством ім.газети «Ізвестія» с.Верхньоводяне, код 00851034, визнано право постійного користування землями резервного фонду і запасу на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ХР №006295. Тобто, право постійного користування землею згідно державного акту серії І-ХР №006295 було визнано за певною юридичною особою, яка має код 00851034 - Відкрите акціонерне товариство імені газети «Известия», та яке у наступному було перейменоване у відповідності з Законом України "Про акціонерні товариства" у Публічне акціонерне товариство імені газети «Известия» (код ЄДРПОУ 00851034).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право постійного користування за Публічним акціонерним товариством імені газети «Известия» на земельну ділянку площею 1001,5 га на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ХР №006295, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3 від 12.07.1999 року.

Повне рішення складено 08.01.2013 р.

Суддя Жельне С.Ч.