Рішення № 28465561, 27.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2012 р. Справа № 17/112-12

За позовом Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Київської обласної ради „Тетіївтепломережа"

про стягнення 857 920,84грн.

та зустрічним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради „Тетіївтепломережа"

до Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

про визнання недійсним частини договору

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Бернацька О.В. (дов. № 14-407 від 15.06.2012р.);

від відповідача Бондар І.Г. (дов. № 01 від 03.01.2012р.).

Обставини справи:

Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради „Тетіївтепломережа" (далі - відповідач) про стягнення 857 920,84грн. заборгованості, з яких: 732 250,38грн. основного боргу за переданий за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. природний газ, 55 829,73грн. пені, 53 637,53грн. штрафу, 3 188,27грн. інфляційних втрат та 14 014,93грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/2408/11 від 30.09.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2012р. порушено провадження у справі № 17/112-12, розгляд справи призначено на 19.11.2012р.

16.11.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від Комунального підприємства Київської обласної ради „Тетіївтепломережа" надійшла зустрічна позовна заява № 306 від 13.11.2012р. (вх. № 18499 від 16.11.2012р.) до Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" про визнання недійсним п. 7.2. договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2408/11 від 30.09.2011р. в частині встановлення додаткового штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу за прострочення сплати коштів понад 30 днів.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що пункт 7.2. договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2408/11 від 30.09.2011р., де передбачено додаткове стягнення, крім пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу за прострочення сплати коштів понад 30 днів є недійсним, оскільки призводить до перевищення встановленого Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, граничного розміру штрафних санкцій. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає вказаний пункт договору таким, що підлягає визнанню недійсним судом на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

16.11.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 307 від 13.11.2012р. (вх. № 18500 від 16.11.2012р.), згідно якого останній визнав суму основного боргу, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 53 637,53грн., зменшити розмір пені до 100грн., інфляційних втрат до 100грн. та 3 % річних до 100грн., які заявлені до стягнення на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а також просив суд розстрочити стягнення суми основного боргу на 2 роки, який прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2012р. (з урахуванням ухвали від 06.12.2012р. про виправлення описки в ухвалі) прийнято до провадження зустрічний позов Комунального підприємства Київської обласної ради „Тетіївтепломережа" до Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" про визнання недійсним частини договору, розгляд справи відкладено на 27.12.2012р.

27.12.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № 14/2-616 від 26.12.2012р. (вх. № 21330 від 27.12.2012р.), згідно якого останній визнав зустрічні позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, який прийнято судом.

У судовому засіданні 27.12.2012р. представник позивача повністю підтримав первісний позов та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог, представник відповідача підтримав зустрічні позовні вимоги та заперечив проти задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 53 637,53грн. Також останній просив суд зменшити пеню, інфляційні втрати та 3 % річних, які заявлені до стягнення на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством Київської обласної ради „Тетіївтепломережа" (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2408/11, за умовами якого покупець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець -прийняти і оплатити газ на умовах договору.

Продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 1 120 тис. куб. м., в тому числі по місяцях кварталів: у 2011 році: жовтень -65 тис. куб. м., листопад -120 тис. куб. м., грудень -160 тис. куб. м.; у 2012 році: січень -160 тис. куб. м., лютий - 140 тис. куб. м., березень -90 тис. куб. м., квітень -40 тис. куб. м., жовтень -65 тис. куб. м., листопад -120 тис. куб. м., грудень -160 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п. 2.1., 2.1.1. договору).

Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.5. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 1 091грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 091грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ -1 309,20грн. Загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 11.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє у частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування -до повного погашення заборгованості.

11.10.2011р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством Київської обласної ради „Тетіївтепломережа" (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2408/11 від 30.09.2011р., за умовами якої сторони домовились викласти з 11.10.2011р. пункт 5.2. статті 5 „Ціна газу" договору в наступній редакції: „5.2. Ціна за 1 000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 248,74грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ -1 309,20грн. Ціна за 1 000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 248,74грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 248,74грн., крім того ПДВ: на газ - 0 %, на послуги з транспортування -20 % - 60,46грн., всього з ПДВ -1 309,20грн.".

19.01.2012р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством Київської обласної ради „Тетіївтепломережа" (Покупець) укладено додаткову угоду № 2 до договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2408/11 від 30.09.2011р., за умовами якої сторони домовились викласти з 01.01.2012р. пункт 5.2. статті 5 „Ціна газу" договору в наступній редакції: „5.2. Ціна за 1 000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 248,08грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ -1 309,20грн. Ціна за 1 000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 248,74грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 248,08грн., крім того ПДВ: на газ -0 %, на послуги з транспортування -20 % - 61,12грн., всього з ПДВ -1 309,20грн.".

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2408/11 від 30.09.2011р., за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 970 342,38грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 19-25).

17.10.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 26/2-91-12 від 17.10.2012р. (а.с. 26-27), згідно якої останній просив відповідача сплатити протягом 3 днів з моменту отримання даної вимоги, крім основного боргу в сумі 731 250,38грн., нараховані штрафні санкції на загальну суму 109 467,26грн., що підтверджується фіскальним чеком № 7601 від 17.10.2012р. (а.с. 28) та описом вкладення у цінний лист від 17.10.2012р. (а.с. 29).

Відповідач, за отриманий за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. природний газ, в порушення п. 6.1. договору, станом на момент порушення провадження у справі (02.11.2012р.) розрахувався частково, сплативши на рахунок позивача 239 092грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 19-25), випискою по операціях підприємства (а.с. 31), відзивом на позовну заяву (а.с. 90-93), а також поясненнями представників сторін, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за отриманий за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. природний газ, на момент порушення провадження у справі (02.11.2012р.) склав 731 250,38грн. (970 342,38грн. -239 092грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 19-25), випискою по операціях підприємства (а.с. 31), відзивом на позовну заяву (а.с. 90-93), підписаним та скріпленим обома сторонами договору актом звіряння розрахунків від 03.12.2012р. (а.с. 120), а також поясненнями представників сторін.

Крім того, суд встановив, що після порушення провадження у справі (02.11.2012р.) відповідач 21.12.2012р. сплатив на рахунок позивача 776 796,14грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 21.12.2012р. (а.с. 116), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи за переданий за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. природний газ відсутній.

Предметом позову є вимоги про стягнення 732 250,38грн. основного боргу за переданий за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. природний газ, 55 829,73грн. пені, 53 637,53грн. штрафу, 3 188,27грн. інфляційних втрат та 14 014,93грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач, на виконання п. 1.1. договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2408/11 від 30.09.2011р., за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 970 342,38грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 19-25); відповідач, за отриманий за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. природний газ, в порушення п. 6.1. договору, станом на момент порушення провадження у справі (02.11.2012р.) розрахувався частково, сплативши на рахунок позивача 239 092грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 19-25), випискою по операціях підприємства (а.с. 31), відзивом на позовну заяву (а.с. 90-93), а також поясненнями представників сторін, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за отриманий за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. природний газ, на момент порушення провадження у справі (02.11.2012р.) склав 731 250,38грн. (970 342,38грн. -239 092грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 19-25), випискою по операціях підприємства (а.с. 31), відзивом на позовну заяву (а.с. 90-93), підписаним та скріпленим обома сторонами договору актом звіряння розрахунків від 03.12.2012р. (а.с. 120), а також поясненнями представників сторін.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після порушення провадження у справі (02.11.2012р.) відповідач погасив 732 250,38грн. основного боргу за переданий за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. природний газ, що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 21.12.2012р. (а.с. 116) суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/2408/11 від 30.09.2011р., позивачем за період з 15.11.2012р. по 15.10.2012р. нарахована пеня в сумі 55 829,73грн., зокрема: 4,98грн. за період з 15.11.2011р. по 15.11.2011р. 6 284,05грн. за період з 15.12.2011р. по 14.06.2012р., 10 297,06грн. за період з 15.01.2012р. по 14.07.2012р., 8 267,39грн. за період з 15.02.2012р. по 14.08.2012р., 17 747,05грн. за період з 15.03.2012р. по 14.09.2012р., 9 926,91грн. за період з 15.04.2012р. по 14.10.2012р. та 3 302,30грн. за період з 15.05.2012р. по 15.10.2012р.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 26, 32-33), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 15.11.2012р. по 15.10.2012р. становить 55 829,73грн. Відтак, вимога про стягнення 55 829,73грн. пені є обґрунтованою у розмірі 55 829,73грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 53 637,53грн. штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу на підставі п. 7.2. договору за порушення строків оплати.

Згідно п. 7.2. договору за прострочення понад 30 днів покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу .

Суд встановив, що зазначені в п. 7.2. договору 7 процентів від суми простроченого платежу за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не оплатив отриманий від позивача природний газ протягом більше ніж 30 днів з моменту виникнення обов'язку з оплати отриманого природного газу, штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 7.2. договору) у загальному розмірі 53 637,53грн., зокрема: 6 672,75 (7 % від 95 325,03грн. (вартості неоплаченого природного газу понад 30 днів)) + 9 542,80грн. (7 % від 135 325,69грн. (вартості неоплаченого природного газу понад 30 днів)) + 8 047,23грн. (7 % від 114 960,49грн. (вартості неоплаченого природного газу понад 30 днів)) + 16 447,07грн. (7 % від 234 958,20грн. (вартості неоплаченого природного газу понад 30 днів)) + 9 265,12грн. (7 % від 132 358,80грн. (вартості неоплаченого природного газу понад 30 днів)) + 3 662,55грн. (7 % від 52 322,17грн. (вартості неоплаченого природного газу понад 30 днів)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 53 637,53грн. штрафу є обґрунтованою у розмірі 53 637,53грн.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Суд встановив, що враховуючи несвоєчасні розрахунки споживачів з відповідачем за природний газ відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, що підтверджується довідкою КП „Тетіївтепломережа" № 298 від 06.11.2012р. (а.с. 94) та розрахунком обсягу заборгованості за минулі роки в різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, що надана населенню (а.с. 95), у зв'язки з чим відповідачем допущено несвоєчасну оплату переданого позивачем природного газу.

Враховуючи вищевикладене, положення п. 3 ст. 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, що підтверджується випискою ДП „Енергоринок" № 461/766 від 30.10.2012р. (а.с. 96), тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені та штрафу на 50 % до 27 914,87грн. пені та 26 818,77грн. штрафу.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2012р. у справі № 17/006-12.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2341ТЕ-17 від 20.12.2012р., позивачем за період з 01.12.2011р. по 31.03.2012р. нараховано 3 188,27грн. інфляційних втрат та 14 014,93грн. 3 % річних за період з 15.11.2012р. по 15.10.2012р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.12.2011р. по 31.03.2012р. та 3 % річних, нарахованих за період з 15.11.2012р. по 15.10.2012р. складає 3 188,27грн. інфляційних втрат та 14 014,93грн. 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 3 188,27грн. інфляційних втрат та 14 014,93грн. 3 % річних підлягають задоволенню повністю.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що позивачем не враховано індекси інфляції за квітень (100 %), травень (99,7 %), червень (99,7 %), липень (99,8 %), серпень (99,7 %), вересень (100,1 %) та жовтень (100 %) 2012 року, оскільки як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, поданого позивачем суду (а.с. 34), останній просить суд стягнути інфляційні втрати у сумі 3 188,27грн. за період з 01.12.2011р. по 31.03.2012р.

Водночас доводи відповідача на необхідність зменшення судом інфляційних втрат та 3 % річних на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не приймаються судом, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних не є неустойкою (штрафом або пенею) у розумінні ст. 83 ГПК України, а відтак, суд не наділений повноваженнями щодо їх зменшення.

За таких обставин суд вважає, що первісні позовні вимоги про стягнення 27 914,87грн. пені, 26 818,77грн. штрафу, 3 188,27грн. інфляційних втрат та 14 014,93грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Також представником відповідача подано клопотання про розстрочення виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу на 3 місяці.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З огляду на те, що станом на момент судового розгляду справи відповідачем погашено основний борг за поставлений природний газ, суд дійшов висновку про безпідставність клопотання відповідача про розстрочку виконання даного судового рішення в частині стягнення основного боргу на 2 роки.

Предметом зустрічного позову є вимога про визнання недійсним п. 7.2. договору на купівлю-продажу природного газу № 14/2408/11 від 30.09.2011р. в частині встановлення додаткового штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу за прострочення сплати коштів понад 30 днів.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011, постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Доводи представника позивача за зустрічним позовом на те, що сторонами п. 7.2. договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2408/11 від 30.09.2011р. встановлено штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу за прострочення сплати коштів понад 30 днів, що суперечить Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, де передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня не приймаються судом, оскільки пеня і штраф є окремими різновидами неустойки, тобто законодавчо встановлені обмеження щодо розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня поширюються лише на пеню як різновид неустойки, а не на штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Позивачем, належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду існування підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, необхідних для визнання недійсним п. 7.2. договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2408/11 від 30.09.2011р. в частині встановлення додаткового штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу за прострочення сплати коштів понад 30 днів у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зустрічна позовна вимога про визнання недійсним п. 7.2. договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2408/11 від 30.09.2011р. в частині встановлення додаткового штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу за прострочення сплати коштів понад 30 днів є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині вимог до Комунального підприємства Київської обласної ради „Тетіївтепломережа" (09800, Київська обл., Тетіївський р-н., м. Тетіїв, вул. Леніна, буд. 19А; код ЄДРПОУ 24879282) про стягнення 731 250 (сімсот тридцяти однієї тисячі двохсот п'ятдесяти гривень) 38 коп. основного боргу за переданий за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. природний газ припинити.

2. Первісний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради „Тетіївтепломережа" (09800, Київська обл., Тетіївський р-н., м. Тетіїв, вул. Леніна, буд. 19А; код ЄДРПОУ 24879282) на користь Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 27 914 (двадцять сім тисяч дев'ятсот чотирнадцять гривень) 87 коп. пені, 26 818 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімнадцять гривень) 77 коп. штрафу, 3 188 (три тисячі сто вісімдесят вісім гривень) 27 коп. інфляційних втрат, 14 014 (чотирнадцять тисяч чотирнадцять гривень) 93 коп. 3 % річних та 17 158 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень) 42 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти первісного позову -відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 27.12.2012р.

Суддя П.В. Горбасенко