Постанова № 28465186, 19.12.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

19 грудня 2012 р. Справа № 2а/0270/5112/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представника позивача: Давискиби В.В.

представника відповідача: Волощука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Олександр-Гарант"

до: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Олександр-Гарант" (далі - ПП "Олександр-Гарант" або позивач ) із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби України (далі - Вінницька ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ПП "Олександр-Гарант" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість з ПП "Інтенція" за липень 2011 року Вінницькою ОДПІ виявлено порушення вимог податкового законодавства.

На підставі виявлених порушень податковим органом 23 жовтня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001672310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 127575,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 31894,00 грн.

Вважають зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, в зв'язку з чим просять його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх, виходячи з доказів, що місяться у матеріалах справи.

Представник відповідача із заявленим позовом не погодився, а також усно надав пояснення на підтвердження правомірності дій відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

ПП "Олександр-Гарант" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 20.05.2008 р. згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 826224, ідент. код юридичної особи 35903918.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував у господарських правовідносинах з ПП "Інтенція".

На підставі направлення від 01.10.2012 р. № 2353/22 виданого Державною податковою службою у Вінницькій області та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ № 2311/22 від 28.09.2012 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Вінницької ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Олександр-Гарант" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентами: ПП "Інвестиційна компанія Декаролайн" за лютий 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, ПП "Інтенція" за липень 2011 року, ТОВ "Сімекс-Трейд" за листопад 2011 року, за грудень 2011 року, ТОВ "АС Техніка" за березень 2011 року, ТОВ "Укрліспром" за березень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 12.10.2012 р. № 2464/22-01/35903918.

Висновками перевірки зафіксовано порушення п. 185 а) ст. 185, п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 186 б) ст. 186, п. 198.1 а) ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого ПП "Олександр-Гарант" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за липень 2011 року на суму ПДВ 127575,00 грн.

На підставі акту від 12.10.2012 р. № 2464/22-01/35903918 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001672310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 127575,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 31894,00 грн.

Основним порушенням при здійсненні ПП "Олександр-Гарант" господарських операцій з контрагентом ПП "Інтенція", відповідач вважає господарювання з ознаками фіктивності, тобто без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим відбулась втрата дохідної частини Державного бюджету України. Проте, суд не погоджується із такими висновками податкового органу, зважаючи на таке.

05 липня 2011 року між ПП "Інтенція" (Продавець) та ПП "Олександр-Гарант" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 05/07. Згідно п. 1.1 даного договору продавець в порядку і на умовах визначених договором зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору. В п. 2.1 договору зазначено, що за даним договором постачається виключно продукція, що дозволена до використання на території України, асортимент, кількість, ціна якої визначаються договором та накладними, що оформлюються (складаються) в період дії цього договору і які є його невід'ємною частиною.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В підтвердження того, що на виконання умов зазначеного вище договору ПП "Олександр-Гарант" реально отримувало товар, суду надано податкові накладні № 1246 від 05.07.2011 р., № 1247 від 13.07.2011 р. та № 1248 від 21.07.2011 р., видаткові накладні № 1246 від 05.07.2011 р., № 1247 від 13.07.2011 р. та № 1248 від 21.07.2011 р. та рахунки-фактури № 1246 від 05.07.2011 р., № 1247 від 13.07.2011 р. та № 1248 від 21.07.2011 р.

Обґрунтовуючи свої висновки та твердження, податковий орган послався на нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки правочин, на думку податкового органу, укладено без мети реального настання правових наслідків, що вказує на їх нікчемність. Зокрема, зазначено, що ПП "Олександр-Гарант" не здійснювало розрахунки з ПП "Інтенція" за отриманий згідно договору товар та за даними бухгалтерського обліку по взаєморозрахунках з ПП "Інтенція" значиться кредиторська заборгованість в сумі 762752,00 грн.

На підтвердження того, що отриманий товар використовувався, позивачем було надано договір підряду № 25 від 06.08.2011 р. на виконання робіт ОСОБА_3 Згідно п.1.1 договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання на власний ризик виконати роботу відповідно до умов даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити результати робіт. В п. 3.1 зазначено, що роботи виконуються з матеріалів замовника за винятком тих матеріалів, які за умовами договору надав підрядник. Згідно п. 3.3 замовник на термін дії договору надає підряднику наступний інструмент та обладнання для виконання робіт згідно накладних, які надасть Замовник.

Так, підряднику були надані матеріали згідно видаткових накладних № РН-000005 від 10.08.2011 р. та № РН-000006 від 16.08.2011 р., якім в свою чергу були отримані замовником від ПП "Інтенція" згідно податкових накладних № 1246 від 05.07.2011 р. та № 1248 від 21.07.2011 р.

Матеріали зазначені в видаткових накладних № РН-000005 від 10.08.2011 р. та № РН-000006 від 16.08.2011 р. були отримані підрядником згідно акту приймання-передачі матеріалів від 16.08.2011 р.

На підтвердження оплати робіт за договором підряду № 25 від 06.08.2011 р. було надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 30.12.2011 р. та звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № АО-01312 від 31.12.2011 р.

Станом на 17.12.2012 р. за ПП "Олександр-Гарант" рахується кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку "631" за отриманий товар в сумі 762752,00 грн.

Крім того, між позивачем та ПП "Інтенція" було укладений попередній договір від 05.07.2011 р. Згідно п. 3 якого сторони погодили те, що оскільки між ПП "Інтенція" та ПП "Олександр-Гарант" був укладений договір купівлі-продажу № 05/07 від 05.07.2011 р. за яким останній отримує товари на загальну суму 750000,00 грн., то розрахунок ПП "Олександр-Гарант" по вказаному договору купівлі-продажу має бути здійснений після укладення договору надання охоронних послуг та виконання підрядних робіт (Основного договору) шляхом зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України, тобто грошових, виходячи з розрахунку ціни договору № 05/07 від 05.07.2011 та Договору надання охоронних послуг та виконання підрядних робіт (Основного договору) за період його дії не менш, ніж з один рік.

Також на підтвердження використання придбаних товарів згідно податкової накладної № 1247 від 13.07.2011 р. були надані картки складського обліку матеріалів та договір оренди не жилого приміщення № 03-01/1/12 від 01.06.2011 р.

Факт рахування за позивачем кредиторської заборгованості перед своїми кредиторами не є підставою для визнання нікчемними угод з вказаними контрагентами та для відсутності у позивача права на податкових кредит, за податковими накладними, виписаними цими контрагентами.

Також в акті перевірки від 12.10.2012 р. № 2464/22-01/35903918 містяться посилання на акт перевірки від 11.11.2011 р. № 1807/231/37156804 Алчевської ОДПІ, де зазначено, що за ПП "Інтенція" право власності на нерухомі об'єкти не зареєстровано, підприємство не є землекористувачем та не має зареєстрованих транспортних засобів. Крім того, підприємство за місцезнаходженням відсутнє.

Тобто, виявлені порушення податковий орган обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угоди між позивачем та вказаним контрагентом.

Разом з тим суд звертає увагу не те, що у постанові від 11.12.2007 року по справі №21-1376/06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В подальшому така позиція підтримана Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції, а також в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Що стосується посилань позивача на відсутність товаро-транспортних накладних, то суд звертає увагу на таке.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акті не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься визначення валових витрат. Дані правила визначають права та обов'язки і власників автотранспорту, перевізників, вантажовідправників та отримувачів вантажу при перевезенні вантажу автомобільним транспортом. В договорі купівлі-продажу не йдеться про надання послуг щодо перевезення вантажу від постачальника до покупця, а отже позивач не вступав за ними у правовідносини щодо перевезення вантажів.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 з Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні виключений п. 11.2, абз.2 якого встановлював, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних визначається відповідними нормативними актами.

Отже, за відсутністю форми та порядку оформлення товарно-транспортних накладних, їх обов'язковості відповідач не має правових підстав вимагати від позивача їх наявності для підтвердження правомірності віднесення витрат підприємства з придбання товару до податкового кредиту та для підтвердження товарності господарських операцій.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Відповідно до пункту 201.6. статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ПП "Інтенція" суду доведено.

Враховуючи викладені положення податкового законодавства, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність оплати з боку позивача вартості товарів, оскільки право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у нього виникло з моменту отримання товарів, що підтверджено податковими накладними.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню також підлягає реальність постачання товарів, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково. Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 23.10.2012 р. № 0001672310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Олександр-Гарант" витрати по сплаті судового збору в сумі 1594,69 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири грн. 69 коп.), шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович