Рішення № 284611, 29.11.2006, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2006 р. Справа № 15/222

Господарський суд Рівненської області в складі судді Коломис В.В. за участю секретаря судового засідання Михалевської Л.В., розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Крона”

до відповідача: Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”

третя особа без самостійних вимог на предмет спору ВДАІ Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області

про стягнення 36.184,40 грн.

За участю представників сторін:

від позивача –Кавлюк О.В. (дов. в справі);

від відповідача–Дворак Т.Б. (дов. № 9-10/06 від 10.02.06 р.);

В судовому засіданні оголошувалась перерва.

ВСТАНОВИВ: Позивач –ЗАТ “Страхова компанія "Крона" м. Київ –просить суд стягнути з дочірнього підприємства ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” м. Рівне 36.184,40 грн. завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди. Свої вимоги обгрунтовує, насамперед, виплатою з зазначеної суми 35.900,35 грн. за договором майнового страхування страхувальнику, 250,00 грн.–оплачених послуг за проведення автотоварознавчої експертизи та 34,05 грн.–здійсненої оплати за довідку ДАІ.

Відповідач позов не визнає, оскільки, на його думку, водій, керуючи автомобілем, не врахував дорожніх умов та знехтував попереджувальними знаками, в результаті чого допустив попадання переднього колеса в яму, розташовану на полотні дороги.

Крім того, звертає увагу суду на те, що в разі дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини організації, відповідальної за ремонт та утримання доріг, працівники ДАІ зобов’язані викликати на місце події представника дорожньо-експлуатаційної організації, і, в разі вини останньої у скоєнні ДТП, скласти спеціальний акт, який долучається до матеріалів справи.

Натомість, як зазначив відповідач, представника організації, відповідальної за обслуговування доріг на даному участку, не викликалось, так само, як і протокол огляду та припис на усунення недоліків, не складався. Відтак, враховуючи наявність попереджувальних знаків на участку дороги, де мало місце ДТП, та зважаючи на відсутність вини підприємства у заподіянні шкоди, просить позов залишити без задоволення.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору письмових пояснень суду не подала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об’єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

При цьому, суд встановив та врахував таке.

02 травня 2005 року в с. Великий Житин Рівненського району Рівненської області по вул. Рівненській, 24 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі –ДТП) за участю транспортного засобу –автомобіля DAIMLER CHRYSLER SL500, державний реєстраційний номер АА4405АЕ, що належить гр. Риженко С.В.

При цьому, на місце ДТП були викликані представники ВДАІ Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області, які і зафіксували пошкодження вищезазначеного автомобіля. Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки третьої особи від 02.05.2005 р. (а.с. 30-31), водій, керуючи автомобілем, не врахував дорожніх умов, допустив попадання переднього колеса в яму, розташовану на полотні дороги. При цьому, причиною ДТП, як вбачається з останньої, став незадовільний стан проїзної частини дороги, в зв’язку з наявною значною ямковістю безпосередньо на проїзній частині.

Викликаний в судове засідання для дачі пояснень по суті спору уповноважений представник третьої особи Марцинковський Ю.П., який в свою чергу від імені в.о. начальника ВДАІ Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області підписав вищезазначену довідку, підтвердив, що причиною ДТП, що мала місце 02.05.2005 р. за участю автомобіля DAIMLER CHRYSLER SL500, державний реєстраційний номер АА4405АЕ, під керуванням Риженка С.В., був саме незадовільний стан проїзної частини, в результаті чого транспортний засіб отримав значні ушкодження.

При цьому, службова особа –Марцинковський Ю.П.–підтвердив відсутність з боку водія порушення Правил дорожнього руху України, спростувавши доводи відповідача щодо можливості уникнення від ДТП, що сталася.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Припису Державної автомобільної інспекції від 08.04.2005 р. за № 57 (а.с. 61), при проведенні контрольних перевірок автомобільної дороги загального користування Рівне-Тучин, на протязі всієї ділянки обслуговування автодороги вбачається значне руйнування шляхового покриття і такі пошкодження створюють небезпеку для руху та безпечного перевезення пасажирів маршрутними транспортними засобами.

При цьому, посилання відповідача про встановлення відповідних дорожніх знаків у відповіді на припис (а.с. 62) не є доказом виконання цього припису і, відповідно, проведення ямкового ремонту автодороги в межах обслуговування (до 15.04.2005 р. згідно встановленого в приписі терміну).

При цьому, слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази встановлення попереджувальних дорожніх знаків, а саме: актів на виготовлення, встановлення, тощо. Відсутність будь-яких попереджувальних знаків підтвердив безпосередньо в судовому засіданні і викликаний по факту ДТП Марцинковський Ю.П.

Як з’ясовано судом, 06 травня 2005 року Риженко С.В. звернувся до позивача з заявою на виплату страхового відшкодування, оскільки пошкоджений транспортний засіб був застрахований в Страховій компанії “Київ-Енерго-Поліс” згідно договору ДНТ(Ф) № 38/04 від 29.09.2004 р. (а.с. 32), правонаступником якої є позивач.

01 грудня 2005 року на підставі заяви позивача ПП “Головавтоекспертиза” був складений Акт автотоварознавчого дослідження за № 03/12 про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля DAIMLER CHRYSLER SL500, державний реєстраційний номер АА4405АЕ, в результаті його пошкодження при ДТП (а.с. 16-19). Відповідно до останнього, матеріальний збиток, заподіяний власнику вищезазначеного автомобіля становить 39.921,14 грн.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що 10 березня 2006 року страхувальник (Риженко С.В.) звернувся до позивача з заявою про сплату страхового відшкодування в розмірі 35.900,35 грн. (а.с. 12).

13 березня 2006 року позивачем було складено страховий акт ДНТ за № 04/06, відповідно з яким заявлений випадок визнано страховим випадком згідно п. 2.2.3 Договору страхування наземного транспорту ДНТ(Ф) № 38/04 від 29.09.2004 р.–пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП, та визначено розмір страхового відшкодування, який належить виплатити власнику транспортного засобу, в сумі 35.900,35 грн.

При цьому, позивачем, як вбачається з розрахунку суми страхового відшкодування, взято до уваги загальну вартість матеріалів та виконаних робіт в сумі 38.550,35 грн. та розмір франшизи в сумі 2.650,00 грн. (а.с. 14-15).

Платіжним дорученням № 1078 від 03 квітня 2006 року (а.с. 33), кошти в сумі 35.900,35 грн., як виплата страхового відшкодування були перераховані позивачем страхувальнику (а.с. 33).

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки .

З огляду на загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені статтею 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про державний рух” та п. 2 розділу 1 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. за № 198, ремонт і утримання дорожніх об’єктів (крім залізничних переїздів), і що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності –відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

При цьому, пунктом 11 вищезазначених Правил на власників дорожніх об’єктів, або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій покладено обов’язок своєчасного і якісного виконання експлуатаційних робіт, постійного контролю за експлуатаційним станом усіх елементів дорожніх об’єктів та негайного усування виявлених пошкоджень, а також аналізу аварійності на дорожніх об’єктах.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про державний рух” та п. 11 Правил, обов’язок відшкодування в установленому законодавством порядку збитків, завданих власником транспортних засобів, якщо ДТП сталося внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, покладено на власників дорожніх об’єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій.

Оскільки зазначене знайшло своє підтвердження при розгляді справи і вина відповідача в установленому порядку у заподіянні позивачу збитків в сумі 35.900,00 грн. належним чином доведена, зважаючи, що доказів їх відшкодування відповідач суду не надав позовні вимоги про їх примусове стягнення обгрунтовані, пред’явленні на законних підставах, відтак підлягають до задоволення.

При цьому, посилання відповідача на те, що при складанні 02.05.2005 р. працівниками ДАІ довідки про ДТП, останніми не були дотримані і, відповідно, порушені вимоги Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України 22.10.2003 р. за № 1217 та зареєстрованої в Мін’юсті 24.10.2003 р. за № 974/8295, стосовно необхідності складення адміністративного протоколу, до якого долучаються протокол огляду місця ДТП, схема пригоди, пояснення учасників пригоди та свідків, акт довільної форми (з відповідними замірами та схемою) про пошкодження шляхів тощо, заслуговують на увагу. Натомість, суд не вбачає причинного зв’язку між неправомірними діями працівників третьої особи, завданою шкодою, внаслідок пошкодження в результаті ДТП транспортного засобу через незадовільний стан дороги та здійснене позивачем в зв’язку з цим страхове відшкодування.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 250,00 грн. понесених витрат на проведення автотоварознавчої експертизи та 34,05 грн. понесених витрат, в зв’язку з видачею ДАІ довідки, позивачем не надано будь-якого правового обгрунтування вимог в цій частині з посиланням на норми матеріального права.

Крім того, як вбачається із змісту позовної заяви, позов заявлено в порядку регресу. Натомість позивачем не надано доказів понесення цих витрат страхувальником, так само, як і сплатою 284,05 грн. останньому в якості страхового відшкодування. Зазначені кошти безпосередньо сплачені позивачем. Більше того, віднесення позивачем до збитків витрат товариства на проведення автотоварознавчої експертизи та оплату довідки ДАІ суперечить закону, зокрема положенням ст. 225 ГК України, ст. 22 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з оспорюваною шкодою.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З огляду на це, позивач належними і достатніми доказами довів обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, в частині стягнення в порядку регресу 35.900,35 грн. Доводи ж, на які посилався відповідач, як на підставу своїх заперечень, є безпідставними, необгрунтованими та надуманими, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Судові витрати, передбачені ст. 44 ГПК України і понесені позивачем в зв’язку з зверненням до суду за захистом порушеного права, на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру доволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,–

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з відповідача –Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (33028,м.Рівне, вул.Остафова,7, р/р 26001730060780 в РОФ АКБ “Укрсоцбанк” МФО 333012, код ЄДРПОУ 31994540) –на користь позивача –Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ компанія “Крона” (04050, м.Київ, вул.Мельникова,31, р/р 26509380301 в АБ “Енергобанк” м.Києва, МФО 300272, код ЄДРПОУ 30726778) –35900 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот) грн. 35 коп. завданої шкоди, 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 07 коп. понесених судових витрат.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення 284,05 грн. понесених витрат –в позові відмовити.

Суддя Коломис В. В.

Рішення підписано "29" листопада 2006 р.