Рішення № 28452570, 03.01.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" січня 2013 р. Справа № 5019/1531/12

Господарський суд Рівненської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Трускавецького В.П.

суддів Андрійчук О.В.

Качура А.М.

при секретарі судового засідання Шандалюк О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Рівненської міської ради, м. Рівне

до відповідача Приватного підприємства (далі ПП) «Агата», м. Рівне

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Петрушина Ярослава Сергійовича, м. Рівне;

2. Чорного Олександра Миколайовича, м. Рівне;

3. Павловської Олександри Іванівни, м. Рівне;

4. Крук Олени Аполлінаріївни, м. Рівне;

5. Костенко Марини Степанівни., м. Рівне;

6. Лисенко Наталії Іванівни, м. Рівне;

7. Трегубець Володимира Сергійовича, м. Рівне;

8. Фролової Зоряни Федорівни, м. Рівне.

про розірвання договору оренди землі

представники:

від позивача -Горчак Ю.П. - представник;

від відповідача -Піцикевич В.В. -представник;

від третіх осіб 1, 4 - не з'явились;

від третьої особи 2 - Чорний О.М.;

від третьої особи 3 - Павловська О.І.;

від третьої особи 5 - Костенко М.С.;

від третьої особи 6 - Лисенко Н.І.;

від третьої особи 7 - Трегубець В.С.;

від третьої особи 8 - Фролова З.Ф.

Учасникам судового процесу, які прибули в засідання суду права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 27, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід не поступало.

Обставини справи.

Рівненська міська рада (далі по тексту - позивач) звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства «Агата»(далі по тексту - відповідач) про розірвання договору оренди землі.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5019/1531/12, розгляд справи призначено на 16.10.2012 року.

Ухвалами господарського суду від 16.10.2012 р. та 06.11.2012 р. з метою надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів.

20 листопада 2012 року господарському суду від ПП "Агата" надійшов відзив на позовну заяву (вхідний номер канцелярії суду 12220/12) № 19/01 від 19.11.2012 р. з додатками, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позову.

20 листопада 2012 року в судовому засіданні, за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 29.11.2012 р.

27 листопада 2012 року господарському суду від представника позивача надійшло клопотання (вхідний номер канцелярії суду 12540/12) № 05-5796 від 27.11.2012 р. про долучення до матеріалів справи копії довіреності на участь у справі представнику від 27.12.2011 року вих. № 08-1907 та копії акту обстеження земельної ділянки від 02.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 29 листопада 2012 року строк розгляду спору у справі № 5019/1531/12 продовжений на п'ятнадцять днів.

29 листопада 2012 року в судовому засіданні, за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 17.12.2012р.

29 листопада 2012 року господарському суду від ПП "Агата" надійшли додаткові пояснення (вхідний номер канцелярії суду 12723/12) № 29/01 від 29.11.2012 р. з додатками: копія позитивного висновку комплексної державної експертизи від 06 вересня 2011 року № 18-00082-11; копія дозволу на виконання будівельних робіт за № РВ 11511060177 від 18 жовтня 2011 року, відповідно до яких ПП "Агата" просить відмовити повністю у задоволенні позову Рівненської міської ради до ПП "Агата".

Також, у судовому засіданні 17.12.2012 року оголошувались перерви до 17.12.2012 року до 16 год. 50 хв. та до 17.12.2012 року до 17 год. 40 хв. відповідно.

17 грудня 2012 року після перерви о 16 год. 50 хв. за ініціативою суду розпочато фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

17 грудня 2012 року в судовому засіданні представником Рівненської міської ради Горчак Ю.П. подано клопотання від 17.12.2012 року про призначення колегіального розгляду справи у зв'язку із складністю справи.

Ухвалою від 17 грудня 2012 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Петрушина Я.С., Чорного О.М., Павловську О.І., Крук О.А., Костенко М.С. та відкладено розгляд справи на 25.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду від 17 грудня 2012 року призначено колегіальний розгляд справи № 5019/1531/12 у складі трьох суддів.

Розпорядженням від 21 грудня 2012 року голови господарського суду Рівненської області доручено здійснити розгляд справи № 5019/1531/12 колегіально у наступному складі суддів: Трускавецький В.П. (головуючий), Андрійчук О.В., Качур А.М.

Після внесення змін у склад суду (призначення колегіального розгляду справи) розгляд справи розпочато заново.

21 грудня 2012 року господарському суду від третьої особи, без самостійних вимог, на стороні позивача Костенко М.С. надійшло клопотання (вхідний номер канцелярії суду 01-07/13490/12) про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують суспільний резонанс зазначеної справи: інформація, роздрукована з інтернет - сайтів, щодо протестів мешканців м. Рівне проти дій ПП "Агата", спрямованих на будівництво АЗС на 37 аркушах; копії підписів громадян на знак протесту проти вищезгаданого будівництва на 25 аркушах; фотографії ділянки - предмету судового позову на 11 фотокартках; диск із відеозаписом зазначеної ділянки - 1 диск.

Ухвалою господарського суду від 25 грудня 2012 року колегією у складі трьох суддів прийнято справу до розгляду, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Лисенко Н.І., Трегубець В.С., Фролову З.Ф. та відкладено розгляд справи на 03 січня 2013 р.

26 грудня 2012 року господарському суду від третіх осіб надійшло колективне клопотання від 26.12.2012 р. (вхідний номер канцелярії суду 01-07/13676/12/945) з додатком, з обґрунтуванням впливу рішення у цій справі на їх права та обов'язки щодо позивача у справі.

3 січня 2013 року господарському суду від Лащука О.І., депутата Рівнеради, надійшло клопотання від 03.01.2013р. (вхідний номер канцелярії суду 01-07/119/13/118), в якому просить залучити його до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, у справі № 5019/1531/12, оскільки рішення у справі може вплинути на його права і законні інтереси як мешканця м. Рівне; а також просить дозволити здійснити фото та відеофіксацію судового процесу для журналістів та представників ЗМІ, оскільки справа має великий суспільний резонанс.

Щодо клопотання Лащука О.І. про залучення його до участі у справі як третьої особи, то суд відмовив у його задоволенні, з огляду на необґрунтованість та вимоги ст.ст. 1, 21, 27 ГПК України, а також з огляду на те, що вищезгадане клопотання подане Лащуком О.І. - як депутатом Рівненської міської ради, тобто, як представниками юридичної особи, проте, без належних повноважень і з клопотанням про залучення його до участі у справі як фізичної особи.

Щодо клопотання Лащука О.І. про здійснення фото та відеофіксацію судового процесу для журналістів та представників ЗМІ, то з огляду на те, що вищезгадане клопотання заявлено не зацікавленими особами - журналістами та представниками ЗМІ, суд відмовив у задоволенні цього клопотання.

Також, 03.01.2012р. господарському суду від журналіста газети «Свобода»Вікторії Мамотюк суду поступило клопотання від 03.01.2013р. (вхідний номер канцелярії суду 01-07/117/13/116) про надання дозволу на проведення відеозйомки в залі судового засідання під час розгляду справи.

З врахуванням того, що газета «Свобода»є друкованим виданням ЗМІ, а журналістом не подано суду доказів існування інтернет-сайту газети з можливістю трансляції відео репортажу, суд на підставі ч.2 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»допустив у зал судового засідання як журналіста -журналіста газети «Свобода»Вікторію Мамотюк з можливістю проведення в залі судового засідання фотозйомки та фіксації судового процесу портативним аудіотехнічним засобом та відхилив клопотання про відеозапис (відеозйомку).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Рішенням Рівненської міської ради від 27 жовтня 2004 року № 1046 "Про надання, вилучення та затвердження проектів відведення земельних ділянок" (т.1, а.с.12) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Соборній, 420 Приватному підприємству «Агата»для будівництва та обслуговування автозаправної станції; надано Приватному підприємству "Агата" в оренду строком на сорок дев'ять років земельну ділянку площею 1 400 кв. м. на вул. Соборній, 420 для будівництва та обслуговування автозаправної станції з числа земель Відкритого акціонерного товариства "Рівненський комбінат будівельних матеріалів" (згідно з матеріалами інвентаризації); припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 1 400 кв. м на вул. Соборній, 420, яка за матеріалами інвентаризації обліковується за Відкритим акціонерним товариством «Рівненський комбінат будівельних матеріалів», на підставі пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України (добровільна відмова від права користування земельною ділянкою) та листа про згоду від 21 жовтня 2002 року № 483; зобов'язано землевласників (землекористувачів) у місячний термін з дня ухвалення рішення виготовити та отримати документ, що посвідчує право користування землею або власності на землю.

На виконання вказаного рішення, 8 грудня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки (т.1, а.с.а.с.13-15), який був посвідчений нотаріально 8 грудня 2004 року (зареєстровано в реєстрі за № 6352). Вказаний договір зареєстровано Рівненською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що зроблено запис від « 23» грудня 2004 року за р№ 040458300084 у книзі записів державної реєстрації договорів.

За умовами пунктів 1, 4 договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку площею 1 400 кв. м., для будівництва та обслуговування автозаправної станції.

Відповідно до п. 8 договору, сторонами також було погоджено строк дії договору, а саме що він укладений строком на 49 років.

Пунктами 15, 16, 17 договору, сторони погодили умови використання земельної ділянки, а саме, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування автозаправної станції, цільове призначення земельної ділянки -для будівництва та обслуговування автозаправної станції, умови збереження стану об'єкту оренди -використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

За змістом п. 28 договору визначено зокрема, право позивача вимагати від відповідача використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 8 грудня 2004 року (т.1, а.с.16), позивач передав, а відповідач в свою прийняв в оренду на підставі зазначеного вище нотаріально посвідченого 8 грудня 2004 року та зареєстрованого за № 6352 договору земельну ділянку, площею 1400 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 420.

Рішенням Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року №2191 «Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди земельної ділянки по вул. Соборній, 420», відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»на підставі пункту 35 договору оренди земельної ділянки від 23 грудня 2004 року № 040458300084 (щодо припинення дії договору в разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності) було вирішено припинити Приватному підприємству «Агата»право оренди земельної ділянки площею 1400 кв. м, на вул. Соборній, 420, наданої для будівництва та обслуговування автозаправної станції, а також відповідно доручено управлінню земельних відносин від імені Рівненської міської ради розірвати в судовому порядку договір оренди земельної ділянки від 23.12.2004 р. №040458300084.

Відповідно до п.35 договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється у разі зокрема викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Пунктом 36 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, а також за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

На підставі викладеного вище, позивачем було надіслано пропозицію, а саме угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.12.2004р. №040458300084, а також акт приймання-передачі земельної ділянки, підписані позивачем (орендодавцем) (т.1, а.с.а.с.18-20). Доказом направлення вказаної пропозиції є наявний в матеріалах справи фіскальний чек (т.1, а.с.21).

Пропозицію позивача, викладену у формі угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.12.2004 р. №040458300084, відповідач залишив без відповіді.

Частиною 4 статті 188 ГК України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Оскільки відповідач відмовився надати свою згоду на розірвання договору, обов'язки взяті за умовами договори, на думку позивача, не виконує, позивач враховуючи положення ч.4 ст.188 Господарського кодексу України, п. 36 договору звернувся до суду щодо розірвання вказаного договору.

При прийняті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову у цій справі є розірвання договору оренди земельної ділянки.

Підставою позову позивач визначив порушення відповідачем умов договору та наявність визначених законодавством, зокрема п. «ґ»ст.141 Земельного кодексу України, п.4 ч.1 ст.416, ст.526, ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.32 Закону України «Про оренду землі»підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки.

На підтвердження своїх вимог позивачем 27.11.2012 року подано суду копію акту обстеження земельної ділянки від 02 липня 2012 року (т.1, а.с.62), підписаного начальником управління земельних відносин, головним спеціалістом-юристом управління земельних відносин та головним спеціалістом відділу орендних відносин управління земельних відносин, яким встановлено зокрема, що в ході обстеження на місцевості встановлено, що станом на 02.07.2012р. автозаправна станція на вул. Соборній, 420 в м. Рівне не побудована ПП «Агата», земельна ділянка вільна від забудови, на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна.

Представник відповідача у судовому засіданні відзначив, що вищезгаданий акт не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.34 ГПК України, оскільки складений не уповноваженими законодавством особами, так як до повноважень органів місцевого самоврядування не входить встановлення факту наявності чи відсутності об'єктів нерухомого майна, встановлення факту готовності (побудований чи не побудований певний об'єкт нерухомого майна).

Відповідно до п.2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17.05.2011р. № 6, із змінами і доповненнями, про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією.

З огляду на викладене, вищезгаданий акт щодо висновків, які містяться в ньому, складений не уповноваженими законодавством на його складання особами, а також не містить відомостей, які б з достовірністю підтверджували факт нецільового використання відповідачем орендованої ним земельної ділянки чи невикористання взагалі.

Щодо посилання позивача на п «ґ»ст.141 Земельного кодексу України та ст.п.4 ч.1 ст.416 Цивільного кодексу України, як на підстави для розірвання оспореного договору земельної ділянки у судовому порядку, то суд відзначає наступне.

Відповідно до п. «ґ»ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Тобто, зазначена обставина «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням»може бути підставою для прийняття орендодавцем (у цьому випадку органом місцевого самоврядування) рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Нормами статті 143 Земельного кодексу України визначено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Відповідно до вищезазначеної норми примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі зокрема використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (п. «а»ст.143 Земельного кодексу України).

Однак, позивач у позовній заяві посилається як підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки на п. «ґ»ст. 141 Земельного кодексу України, а не на п. «а»ст.143 Земельного кодексу України.

Крім того, як вже було зазначено вище, позивач у своєму рішенні від 26 червня 2012 року №2191 «Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди земельної ділянки по вул. Соборній, 420»визначив як підставу припинення права оренди земельної ділянки визначив припинення дії договору в разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, проте, у позовній заяві визначив підставами для розірвання договору оренди земельної ділянки не припинення дії договору в разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, а використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та невикористання взагалі.

На підтвердження як використання земельної ділянки так і її використання за цільовим призначенням відповідач подав суду копію позитивного висновку комплексної державної експертизи від 06 вересня 2011 року № 18-000082-11 (т.1, а.с.67), дозволу на виконання будівельних робіт за № РВ 11511060177 від 18 жовтня 2011 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області (т.1, а.с.68) та витягу про державну реєстрацію прав від 13.08.2012р. № 35152151, виданого Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», відповідно до якого за ПП «Агата»зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва АЗС з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідачем належним чином виконуються умови договору зокрема в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням (для будівництва та обслуговування автозаправної станції).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не приймалось рішення у межах компетенції, визначеної законом, про припинення відповідачу права користування земельною ділянкою для забудови з підстав, визначених п.4 ч.1 ст.416 Цивільного кодексу України (невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд), як і не подано суду доказів припинення такого права у судовому порядку.

Відповідно до п.2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17.05.2011р. № 6, із змінами і доповненнями, підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Отже, у цьому випадку посилання позивача на п.4 ч.1 ст.416 Цивільного кодексу України не є підставою для розірвання оспореного договору оренди земельної ділянки у судовому порядку.

Як вже було зазначено вище, одними з підстав позову позивачем визначено порушення відповідачем п. «ґ»ст. 141 Земельного кодексу України та п.4 ч.1 ст.416 Цивільного кодексу України, однак як вбачається з позовної заяви Рівненська міська рада звернулась з позовом на підставі (на виконання) рішення Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року №2191 «Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди земельної ділянки по вул. Соборній, 420», яким відповідно до п.2 доручено управлінню земельних відносин від імені Рівненської міської ради розірвати в судовому порядку договір оренди земельної ділянки від 23.12.2004 р. №040458300084.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати, а всі підзаконні нормативно-правові акти та локальні акти повинні відповідати вимогам законів.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України). Відтак, органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (Аналогічна позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009).

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; ґ) забезпечення гарантій прав на землю.

Підставою для прийняття Рівненською міською радою рішення від 26.06.2012 р. № 2191 зазначено п. 35 Договору оренди, відповідно до якого дія договору припиняється в разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом. Однак, у рішенні Рівненської міської ради від 26.06.2012 р. № 2191 не вказано в чому саме полягають суспільні потреби. Також, ПП «Агата»не є власником земельної ділянки, а відповідно ст. 146 Земельного кодексу України викуп може здійснюватись лише у власників земельних ділянок. Крім того, підстави та порядок примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом (ст.147 ЗК України). Воєнний чи надзвичайний стан не був введений, а відповідно до ст.41 Конституції України примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»від 16 квітня 2004 року 3 7, із змінами і доповненнями, викуп земельних ділянок для суспільних потреб і примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (статті 146, 147 ЗК) проводиться відповідно до Закону України від 17 листопада 2009 р. N 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" у порядку, передбаченому відповідними процесуальними кодексами.

Вичерпний перелік підстав для припинення права користування Земельною ділянкою, вказаний у ст. 141 ЗК України. Однак, у рішенні Рівненської міської ради не вказано правової підстави необхідної для припинення відповідачу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

За таких обставин суд відзначає, що відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»від 16 квітня 2004 року 3 7, із змінами і доповненнями, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним.

З огляду на викладене та з врахуванням норм ст.ст.140-149 Земельного кодексу України, рішення Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року №2191 «Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди земельної ділянки по вул.Соборній, 420»не відповідає вимогам ст.ст.140-149 Земельного кодексу України, і, відповідно, суд з врахуванням ч.2 ст.4 ГПК України його не застосовує, а отже рішення Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року №2191 у цьому випадку не може бути підставою для припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем вимог норм ст.526, ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.32 Закону України «Про оренду землі»як на підстави для розірвання оспореного договору оренди земельної ділянки у судовому порядку, то суд відзначає, що такі твердження є безпідставними, оскільки позивачем не подано суду доказів, які б з достовірністю підтверджували факт порушення відповідачем господарського зобов'язання яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки (ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України), істотного порушення договору (ч.2 ст.651 ЦК України), порушення відповідачем обов'язків орендаря, визначених ст.25 Закону України «Про оренду землі»(ст.32 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не подано суду доказів, які б підтверджували наявність встановлених законом підстав для розірвання оспореного договору оренди земельної ділянки, тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір на підставі ч.1 ст.49 ГПК України покладається на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.43, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 4 січня 2013 року.

Головуючий суддя Трускавецький В.П.

суддя Андрійчук О.В.

суддя Качур А.М.