Постанова № 28452504, 03.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.13 Справа № 5015/3688/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді Бойко С.М.,

суддів: Костів Т.С.,

Бонк Т.Б.

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача з'явився,

від відповідача з'явився,

від третьої особи не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Магік", м.Львів за вих..№272 від 29.10.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 17.10.2012 року, головуючий суддя Сухович Ю.О.,

у справі № 5015/3688/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магік", м.Львів

до регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" в особі філії «Львівський проектний інститут», м.Львів

про визнання права на оренду нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 17.10.2012 року відмовлено в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Магік" про визнання права на оренду нерухомого майна.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не наведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку правових підстав для визнання за ТзОВ «Магік» права на продовження орендних правовідносин до договору оренди нерухомого майна, оскільки необхідною умовою для такого продовження є наявність згоди відповідного органу про продовження договору оренди нерухомого майна, яке в спірному випадку відсутнє. Окрім того, рішенням встановлено, що факту існування права на оренду приміщення не відповідає способу захисту порушених прав, встановлених ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що позивачем належним чином виконуються обов'язки за договором оренди, у зв'язку з чим він має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Скаржник покликається на те, що всупереч вимогам ч.3 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»позивач не був попереджений у встановлений законом тримісячний термін про намір власника державного майна використовувати вказане майно для власних потреб.

Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам позивача відносно неправомірності та невідповідності дій відповідача вимогам п.21 Постанови КМУ та НБУ від 31.08.1996 р.№1033 «Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню»відповідно до яких бюджетні установи та організації мають забезпечити ефективне використання приміщень, що перебувають на їх балансі, передбачивши здачу в оренду вільних приміщень.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без його участі за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.06.2009р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Магік" (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 43 (далі по тексту -договір оренди), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно -нежитлові приміщення на ІІ поверсі (№№91,91а,91б) та на V поверсі (№№258, 266, 267, 267а, 268а, 268б, 271, 271а, 272, 272а, 276, 277, 277а) виробничого корпусу (далі майно), загальною площею 336,3 кв.м., що знаходиться за адресою м.Львів, вул.І.Франка, 61 та перебувають на балансі ДП МОУ "Львівський проектний інститут" (далі -балансоутримувач).

Відповідно до умов п.1.2. договору оренди майно передається з метою розміщення офісного приміщення.

09.09.2009р. сторони підписали акт приймання-передавання індивідуально визначеного нерухомого майна, згідно якого позивач отримав орендовані приміщення.

Згідно пункту 10.1 договору - договір оренди укладено на 2 роки 364 дні з 09.09.2009р. по 06.06.2012р. включно.

06.07.2011р. між сторонами було укладено договір про внесення до договору оренди в частині найменування балансоутримувача, обов'язків орендаря, прав орендодавця, строку чинності, умов зміни, припинення договору.

16.02.2012р. між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди щодо порядку сплати орендної плати та її розміру.

З метою продовження дії договору оренди на нежитлові приміщення по вул.І.Франка, 61 у м.Львові, позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.05.2012р. вих.№139 на яку отримав відповідь від 15.06.2012р. за вих.№ 11-03-0330 про те, що договір оренди буде припинено, у зв'язку із ненаданням Міністерством оборони України дозволу на продовження терміну дії договору оренди від 09.06.2009р. № 43.

26.06.2012р. відповідач звернувся до позивача із заявою вих.№11-03-03549 про припиненням договору оренди з 06.06.2012р. та необхідністю повернення орендованого майна. Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з вимогами ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 291 ГК України.

Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди підтверджується його листом від 15.06.2012р. №11-03-03300 та листом від 26.06.2012р. №11-03-03549, який отримано орендарем в межах місячного строку, встановленого ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

При цьому, суд зазначає, що оскільки чинне законодавство не ставить настання наслідків відмови орендодавця у продовженні договору оренди в залежність від дати отримання орендарем такої відмови, натомість, встановлює обов'язок орендодавця вчинити дії по такому повідомленню в межах місячного строку, що і було зроблено відповідачем.

Таким чином, спірний договір оренди припинив свою дію 06.06.2012 року у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Доводи скаржника про порушення відповідачем норм ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України у зв'язку з наявністю у позивача переважного права на продовження договору оренди спірних приміщень на новий строк правомірно не були взяті до уваги місцевим судом з огляду на наступне.

Виходячи з положень п. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 285 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар може реалізувати надане йому переважне право на продовження договору оренди у тому разі, коли після закінчення договору оренди орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі.

Тому, за відсутності доказів про намір орендодавця укласти договір оренди спірного приміщення з іншим орендарем такий договір слід вважати припиненим. В матеріалах справи відсутні докази про те, що переважне право позивача на укладення договору оренди є порушеним, так і відсутні докази використання спірного майна іншою особою.

Зважаючи на вищевикладене, необґрунтованими є доводи скаржника стосовно покликань на п.21 Постанови КМУ та НБУ від 31.08.1996 р.№1033 «Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню».

Окрім того, як правильно встановлено місцевим господарським судом, серед способів захисту прав чи інтересів, визначених у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України не передбачено такого способу, як визнання права на оренду, отже, позивач, посилаючись на положення нормативних актів, які на його думку, наділяють його правом на продовження користування об'єктом оренди за спірним договором оренди, реалізував свій намір захистити це право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, що унеможливлює задоволення його позовних вимог із цієї підстави.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Недоведення позивачем своїх вимог належними та допустимими доказами є підставою для відмови в їх задоволенні.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки прийнято внаслідок правильного застосування місцевим судом норм матеріального права та відповідності висновків суду зібраним у справі доказам, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Магік»витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України залишаються на скаржнику.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 17.10.2012 року у справі №5015/3688/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Магік" за вих.№272 від 29.10.2012р. -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Т.С. Костів

Повний текст постанови виготовлено 08.01.2013р.