Постанова № 28452425, 03.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.13 Справа № 5015/1811/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Бонк Т.Б.,

Костів Т.С.,

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Земсервіс», м.Новояворівськ від 31.10.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2012 року, суддя Н.Мороз

у справі за №5015/1811/12

за позовом: державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», с.Гора Бориспільського району Київської області

до відповідача: приватного підприємства «Земсервіс», м.Новояворівськ

про припинення дії договору №102 від 10.06.2011 року та стягнення 44 560,00 грн.,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 07.06.2012 року позовні вимоги державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»задоволено повністю, розірвано договір на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку від 10.06.2011р. № 102, укладений між державним підприємством «Бориспільське лісове господарство»та приватним підприємством „Земсервіс" та стягнено з приватного підприємства «Земсервіс»на користь державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»44560,00 грн. авансу, 2682,50 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання стосовно виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, перерахований позивачем аванс не повернув, внаслідок чого в позивача виникло право на повернення авансу та розірвання договору на виготовлення технічної документації.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що позивач порушив п.7.1. договору, оскільки не намагався вирішити спір шляхом переговорів, а подав претензію під час вирішення спору в місцевому господарському суді.

Скаржник також покликається на те, що відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В порушення законодавства та умов договору позивач надіслав на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору разом з уточненнями позовних вимог під час розгляду справи місцевим господарським судом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, з огляду на те, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листом від 25.07.2011 року, однак вказаний лист залишився без відповіді. Окрім того, позивач покликається на рішення Конституційного суду України N15-рп/2002 від 09.07.2002 р., у якому, зокрема, зазначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

В судове засідання представник відповідача повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без його участі за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача з його участю в судовому засіданні 19.12.12, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмовому відзиві, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.06.2011р. між державним підприємством "Бориспільське лісове господарство" та приватним підприємством „Земсервіс" був укладений договір №102 від 10.06.2011року на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до п.1.1 договору, відповідач зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства проект на вишукувальні роботи та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ДП "Бориспільське лісове господарство", орієнтовною площею 2228 га, землі, які розташовані на території Паришківської, Гостролуцької, Дернівської, сільських рад Київської області, а позивач -прийняти та оплатити виконані роботи.

Загальна вартість робіт за цим договором згідно кошторису становить 89120,00 грн.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що до початку робіт протягом 5 банківських днів з дня підписання договору, замовник перераховує на рахунок виконавця аванс в розмірі 50 % вартості робіт. На виконання умов договору, позивач перерахував на рахунок відповідача вказаний в договорі аванс в розмірі 50% вартості робіт, що становить 44560 грн. 00 коп. (а.с.16-17).

Відповідно до пункту 4.1. договору, початком робіт вважається дата проплати авансу на рахунок виконавця, отримання письмового замовлення замовника.

25.07.2011 р. позивачем на юридичну адресу відповідача був направлений лист за № 162 (а.с.14) в якому повідомлялось про факт перерахування на розрахунковий рахунок відповідача авансу загальною сумою 44560,00 грн. на виготовлення технічної документації із землеустрою, а також необхідності проведення робіт відповідачем згідно договору або повернення перерахованої суми авансу.

Згідно п.4.2 договору, строк виконання робіт становить вісім місяців з дати проплати авансу, отримання письмового замовлення замовника. Приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом приймання-передачі робіт (п.3.1 договору).

Відповідач свої зобов'язання щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку не виконав, перерахований позивачем аванс в розмірі 44560,00 грн. не повернув.

Позивач повторним листом №160 від 28.05.2012р. запропонував відповідачу добровільно повернути суму сплаченого авансу та вважати договір №102 від 10.06.2011р. розірваним, проте відповіді не отримав.

Згідно ст.887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх вартість.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У зв'язку з тим, що умови договору на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідачем не виконані, строк договору закінчився в лютому 2012 року, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача авансового платежу в розмірі 44560,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Оскільки факт порушення відповідачем зобов'язання здійснити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку встановлено місцевим господарським судом, цей факт не спростовано відповідачем і підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору.

Твердження скаржника про порушення місцевим судом ст. 5 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими, оскільки суперечить Рішенню Конституційного Суду України N 15-рп/2002 від 09.07.2002 р., у якому, зокрема, зазначено, що:

- можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору;

- обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист;

- обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ПП «Земсервіс»витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України залишаються на скаржнику.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2012 року у справі №5015/1811/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Земсервіс»від 31.10.2012 року -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Т.С. Костів

Повний текст постанови виготовлено 08.01.2013р.