Рішення № 28452391, 11.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р.Справа № 5023/4756/12 вх. № 4756/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Грачова Є.О.

розглянувши справу за позовом ДП Національна енергетична компанія "Укренерго", в ос. "Північна електроенергетична система" НЕК "Укренерго" м. Харків

до ДП "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ДП Національна енергетична компанія "Укренерго" в ос. "Північна електроенергетична система" НЕК "Укренерго" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ДП "Завод ім.В.О. Малишева" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 498 652,09 грн. а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача від 06.08.2008 року № 536дп/339-28НП-08.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.0.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.11.2012 року о 90:00 год.

Ухвалами суду від 05.11.2012 року та 13.11.2012 року, з метою повного та всебічного розгляду справи, судове засідання відкладалось до 20.11.2012 року до 10:00 год.

У судових засіданнях 20.11.2012 року та 04.12.2012 року оголошувалась перерва до 11.12.2012 року до 10:00 год.

У призначеному судовому засіданні 11.12.2012 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Відповідач, повідомлений належним чином у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно наявних у матеріалах справи письмових пояснень відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить суд припинити провадження у справі, посилаючись на Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" № 5213-17 у відповідності до якого, борг за даним позовом підлягає списанню (а.с.106).

Крім того, відповідачем було заявлене письмове клопотання про застосування судом строків позовної давності в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за надані передачі електричної енергії за квітень, червень та липень 2009 року.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне, що 06.08.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача за № 536 дп/339-28 НП -08 (а.с.9-19).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Так, відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до 1.1. договору позивач зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії відповідачу в обсягах згідно з договором про постачання електричної енергії з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а відповідач зобов'язався дотримуватися встановленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачувати за отримані послуги, визначені в п.4.1 даного договору. А саме, здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії за межі балансової належності електромереж згідно з додатком №2 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії" та за технічне обслуговування електричних установок споживача ( п.4.1.1 договору).

Щомісяця надавати позивачу власнику мереж показання розрахункових приладів обліку знятих на 0 годин 1 числа місяця наступного за розрахунковим факсимільним зв'язком в перший банківський день місяця, наступного за розрахунковим за встановленою формою (додаток №1) з послідуючим наданням оригіналу звіту поштою. (п.4.1.14 договору).

Щомісяця здійснювати плату за перетікання реактивної електроенергії до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.1.4.договору).

Так, позивачем в обґрунтування заявлених вимог надано звіти про обсяги перетікання реактивної електроенергії та обсяги споживання за період з квітня 2009 року по березень 2011 рік, що становить 498 652,09 грн. (а.с.77-103).

На виконання умов Договору позивач провів обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії та виписав рахунки для оплати послуг, які відповідач не сплатив.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Поряд з цим суд зазначає, що положеннями Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності.

Так, за приписами ч.1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги, зокрема, за квітень, червень та липень 2009 року, в той час як з позовом до суду останній звернувся 22.10.2012 року, що підтверджується відтиском печатки господарського суду Харківської області про реєстрацію вхідної кореспонденції.

Із вищевикладеного слідує, що при зверненні до суду з позовом позивачем був пропущений строк позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за квітень, червень та липень 2009 року.

Так, з посиланням на вищезазначені обставини, відповідачем було заявлене клопотання про застосування судом строків позовної давності у вказаній частині позову.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 50 271,13 грн. за надані послуги в квітні, червні та липні 2009 року задоволенню не підлягають.

Разом з тим, доказів на підтвердження сплати решти заборгованості відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 448 380,96 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що борг за даним позовом підлягає списанню на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" № 5213-17, з огляду на наступне.

Так, Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" № 5213-17 визначає комплекс економічних заходів, спрямованих на вирішення питань заборгованості та забезпечення стабільного розвитку державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які включені до складу Державного концерну "Укроборонпром". Зокрема, списується заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу з платежів до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а також заборгованість цих підприємств за теплову енергію та природний газ, електричну енергію, водопостачання та водовідведення та пені, штрафні і фінансові санкції, що нараховані на цю заборгованість перед суб'єктами господарювання, які виробляють та постачають такі послуги.

У відповідності до п. 2 ст. 2 Закону підлягає списанню заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за електричну енергію перед суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;

Списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:

Для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Разом з тим, доказів на підтвердження списання підприємством існуючої заборгованості в порядку визначеному вказаним Законом, відповідачем суду не надно.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприєства "Завод ім. Малишева" (м.Харків, вул.Плеханівска,126 код ЄДРПОУ 14315629 п/р 26008301810089 у філії ХЦО ПІБ України, МФО 351458 ) на користь ДП Національна енергетична компанія "Укренерго" в ос. "Північна електроенергетична система" НЕК "Укренерго" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14, п/р 260025845 у ПАТ "Мегабанк", м. Харків, код банку 351629, код 00131624) заборгованість в розмірі 448 380,96 грн., а також судовий збір в сумі 9 937,05 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.12.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.

справа № 5023/4756/12