Рішення № 28452137, 20.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р.Справа № 5023/4722/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ДП "Харківський завод електроапаратури", м. Харків до ПП "Архітектурно-проектне бюро 2007", смт. Високий простягнення коштів в сумі 82 520, 21 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Артьомової О.Р.,

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ДП "Харківський завод електроапаратури" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ПП "Архітектурно-проектне бюро 2007" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 55 000 грн., 14 000 грн. - витрат на оцінку нерухомого майна, 11 327,74 грн. - пені, 2 192,47 грн. - 3 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 82 від 05.05.2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.10.2012 року о 10:30 год.

Ухвалами суду від 29.10.2012 року та від 12.11.2012 року, з метою повного та всебічного розгляду справи, судове засідання відкладалось до 20.11.2012 року до 10:00 год.

У призначеному судовому засіданні 20.11.2012 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, 05.05.2011 року між ДП "Харківський завод електроапаратури" (надалі - Замовник) та ПП "Архітектурно-проектне бюро 2007" (надалі - Виконавець) був укладений договір № 82 (надалі - Договір).

За умовами зазначеного Договору, Виконавець зобов'язався підготовити технічну документацію та представляти інтереси підприємства (Замовника) в Управлінні Державного Земельного Кадастру в м. Харкові для присвоєння кадастрового номеру на земельну ділянку, згідно акту постійного користування землею № 005572 від 24.01.2011 року, виданого ДП "Харківський завод електроапаратури".

Відповідно до п. 3.5. Договору, договір вступає в силу з моменту находження попередньої оплати на розрахунковий рахунок Виконавця і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не більше ніж 30 робочих днів з моменту надходження передоплати.

На виконання умов Договору, ДП "Харківський завод електроапаратури" перерахувало на розрахунок підприємства - відповідача передплату в розмірі 55 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №№ 220, 222 від 12.05.2011 року та № 242 від 26.05.2011 року.

Між тим, відповідач покладені на нього зобов'язання у встановлений Договором строк не виконав.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу підприємства - відповідача неодноразово були направлені вимоги про повернення суми попередньої оплати, які останнім були залишені без задоволення, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що відповідач одержав суму попередньої оплати товару, але в порушення умов Договору покладені на нього зобов'язання з надання послуг не виконав, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 55 000 грн. передоплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені в сумі 11 327,74 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З дати набрання чинності Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14.01.1997 року, розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (ст. 12 Закону).

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає.

З огляду на викладене, суд позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, із вищевикладеного випливає, що 3 % річних стягуються тільки при простроченні виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи той факт, що згідно укладеного Договору між сторонами у справі виникли господарські зобов'язання щодо попередньої оплати товару, а не грошові зобов'язання відповідача, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 2 192,47 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на оцінку нерухомого майна (збитків) в сумі 14 000 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, тобто збитки є наслідком порушення зобов'язання боржником. Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб та вина боржника.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки -це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, позивачу потрібно було довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначені розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Позивач при зверненні до суду із позовом зазначав, що поніс збитки у вигляді непередбачених додаткових витрат на оцінку нерухомого майна, яке могло бути продане при отриманні кадастрового номеру на земельну ділянку підприємства.

Суд зазначає, що відсутність одного з елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяні збитки оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення .

Згідно ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Таких документів позивачем суду надано не було.

На підставі викладеного, суд відмовляє за задоволені позовних вимог стосовно стягнення з відповідача витрат на оцінку нерухомого майна.

У відповідності до ст.49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 1 100 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ПП "Архітектурно-проектне бюро 2007" (62460, Харкіська область, Харківський район, пгт. Високий, вул. Ордженікідзе, 22, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь ДП "Харківський завод електроапаратури" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, 5, код 14308262, відомості про банківські рахунки відсутні) суму попередньої оплати в розмірі 55 000 грн., а також судовий збір в сумі 1 100 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.11.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.

справа № 5023/4722/12