Постанова № 28450393, 17.12.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року 12:25 Справа № 0870/10886/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Приватного підприємства «ТЕСС», м. Запоріжжя

до:Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, м. Запоріжжя

про:скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача:Павлова А.С., довіреність від 01.12.2012

від відповідача:Бібік С.В., довіреність № 2925/10/10-010 від 11.06.2012;

Базилевська Т.О., довіреність № 9095/10/10-010 від 17.12.2012

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТЕСС» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 03.07.2012: № 00001272302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 4 961,00 грн., штрафні санкції у розмірі 1 240,25 грн. та № 0001262302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток у розмірі 5 705,00 грн.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що у податкового органу не було підстав, визначених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, для проведення перевірки ПП «ТЕСС», оскільки у встановлений законом строк керівником підприємства на запит ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 482/10/22-12 від 28.03.2012 було надано до інспекції пояснення та належним чином засвідчені копії документів по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «СІФ-ЗСФ». Вказує, що податкова інспекція в акті перевірки не посилається на виявлені факти, що свідчать про можливі порушення ПП «ТЕСС» податкового законодавства, чи іншу отриману податкову інформацію.

По суті виявлених порушень зазначає, що у перевіряємому періоді ПП «ТЕСС» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «СІФ-ЗСФ», з приводу виконання робіт по монтажу КТП-40 кВа на основному об'єкті «Будівництво водоводу сіл Петрівське, Ручаєвка Запорізького району Запорізької області». Вказує, що залучення до виконання робіт субпідрядної організації ТОВ «СІФ-ЗСФ» було погоджено з замовником - головою Сонячної сільської ради, а виконані роботи були належним чином оформлені документально. Вважає, що всі документи (договір, акт виконаних робіт, довідка про вартість виконаних робіт, податкова накладна тощо) відповідають вимогам нормативних актів і під час перевірки не встановлено порушень в їх оформлені. Зазначає, що ТОВ «СІФ-ЗСФ» мало право виконувати визначені договором роботи, оскільки мало відповідну ліцензію; правомірно виписало податкову накладну, оскільки було зареєстровано як платник податку на додану вартість та своєчасно звітувало до податкових органів. З огляду на це вважає, що встановлені під час перевірки ПП «ТЕСС» порушення не ґрунтуються на законі, є лише припущеннями, які нічим не доведені та не мають під собою правового підґрунтя.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 03.12.2012 вх. № 51133 посилається на те, що фахівцями податкового органу здійснено позапланову виїзну перевірку ПП «ТЕСС» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за вересень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «СІФ-ЗСФ», за результатами якої встановлено, що підприємство провело документальне оформлення господарської операції, яка фактично не здійснювалась в межах господарської діяльності підприємства. Вказує, що перевіркою з'ясовано, що у акті приймання виконаних робіт, довідці про вартість будівельних робіт, податковій накладній та у договорі № 25 від 01.07.2011 не зазначено місце проведення об'єкту монтажу КТП-40 кВа, відсутня його адреса, в результаті чого неможливо встановити (підтвердити) факт проведення об'єкту монтажу КТП-40 кВа. З огляду на це, податковий орган вважає, що позивачем було перераховано грошові кошти контрагенту ТОВ «СІФ-ЗСФ» з метою незаконного формування податкового кредиту та, як наслідок, відбулось заниження об'єкту оподаткування по податку на додану вартість, несплата податку, що призводить до втрат дохідної части Держбюджету України. Вказує, що перевіркою встановлено неможливість проведення робіт по монтажу КТП-40 кВа ТОВ «СІФ-

ЗСФ» у зв'язку із кількісним складом працівників, відсутністю основних фондів, обсягами виконаних робіт та строками їх виконання. Таким чином, податкова інспекція вважає, що операції по взаємовідносинам позивача з ТОВ «СІФ-ЗСФ» не мали реального товарного характеру. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представники відповідача підтримали заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 17.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі наказу від 29.05.2012 № 390, згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ТЕСС» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за вересень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «СІФ-ЗСФ» та включення до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік операції по взаємовідносинам з ТОВ «СІФ-ЗСФ» за вересень 2011 року, про що складено акт від 14.06.2012 № 43/22-12/19264090.

Перевіркою встановлено, що ПП «ТЕСС» порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму по декларації за вересень 2011 року в розмірі 4 961,00 грн.; п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року в сумі 5 705,00 грн.

03.07.2012, на підставі акту перевірки від 14.06.2012 № 43/22-12/19264090, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення № 00001272302, яким ПП «ТЕСС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 201,25 грн., в т.ч. 4 961,00 грн. за основним платежем та 1 240,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001262302 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5 705,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 03.07.2012 № 00001272302 та № 0001262302, ПП «ТЕСС» здійснило процедуру адміністративного оскарження, однак скарги залишились без задоволення, а рішення - без змін.

З вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2012 № 00001272302 та № 0001262302 ПП «ТЕСС» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

ПП «ТЕСС» зареєстроване 16.02.1993 виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 85Р від 16.02.1993 та взято на податковий облік в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя 16.02.1993 за № 70929.

Позивач має ліцензію серії АВ № 341552 від 08.06.2007, видану Запорізькою обласною державною адміністрацією на проведення будівельної діяльності, а також дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки № 052.09.23-45.33.3.

04.06.2010 між Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області (замовник) та ПП «ТЕСС» (генпідрядник) укладено договір № 21 на виконання робіт з будівництва водоводу сіл Петрівське, Ручаївка Запорізького району, Запорізької області.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, замовник доручає, а генпідрядник в межах договірної ціни приймає на себе обов'язки на свій ризик власними або залученими силами, виконувати постачання необхідного обладнання, будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи, що забезпечить введення в експлуатацію об'єкт: «Будівництво водоводу сіл Петрівське, Ручаївка Запорізького району Запорізької області» в обумовлений цим договором термін та з належною якістю в межах затвердженої проектно-кошторисної документації та узгодженої ціни робіт, вимог техніки безпеки й охорони праці.

Загальна вартість робіт за договором складає 787 793,04 грн. (п. 2.1 договору).

Крім того, 01.07.2011 між Сонячною сільською радою (замовник) та ПП «ТЕСС» (виконавець) було укладено ще договір № 23, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати будівництво водоводу сіл Ручаївка, Петрівське Запорізького району Запорізької області. Відповідно до п. 2.1 договору, загальна сума договору складає 234 856,03 грн.

Перелік та вартість робіт визначені сторонами у кошторисах.

Серед об'єктів будівництва водоводу локальним кошторисом № 2-2-3 були передбачені електромонтажні роботи насосної станції (КТП-40кВа).

Комплексна трансформаторна підстанція наружної установки типу КТП-40кВа призначена для електропостачання сільськогосподарських споживачів, окремих населених пунктів та невеликих промислових об'єктів.

З метою виконання прийнятих на себе за договорами № 21 від 04.06.2010 та № 23 від 01.07.2011 зобов'язань ПП «ТЕСС» (замовник) уклало договори з ТОВ «СІФ-ЗСФ» (виконавець) № 117 від 12.10.2010 та № 25 від 01.07.2011, відповідно до умов яких замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати роботи по монтажу КТП-40кВа. Вартість та перелік робіт були визначені сторонами у локальних кошторисах, погодженій договірній ціні, підсумкових відомостях ресурсів тощо (долучені до справи).

ТОВ «СІФ-ЗСФ» мало ліцензію на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ № 489927 згідно з додатком, серед яких, зокрема проектування та монтаж зовнішніх інженерних систем, мереж, споруд, приладів і засобів вимірювання.

Також слід зазначити, що у відповідності з умовами укладених між ПП «ТЕСС» та Сонячною сільською радою договорів, залучення субпідрядної організації було погоджено із замовником листом № 88 від 01.07.2011 (долучений до справи).

Фактично виконані роботи з монтажу КТП-40кВа по вул. Кочубея були передані підрядником ТОВ «СІФ-ЗСФ» замовнику - ПП «ТЕСС» за актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року форми КБ2-в (копія у справі).

ПП «ТЕСС» розрахувалось за виконані підрядні роботи перерахувавши ТОВ «СІФ-ЗСФ» грошові кошти через установу банку, про що свідчать долучені до справи банківські виписки.

В акті перевірки від 14.06.2012 № 43/22-12/19264090 податковий орган послався на те, що ні в договорі між ПП «ТЕСС» та ТОВ «СІФ-ЗСФ», ні в акті виконаних робіт за вересень 2011 року, ні в довідці про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011року, ні в податковій накладній не зазначено адресу об'єкту монтажу КТП-40 кВа.

З огляду на це податковий орган вважає, що неможливо встановити (підтвердити) факт проведення об'єкту монтажу КТП-40 кВа підприємством ТОВ «СІФ-ЗСФ» по договору № 25 від 01.07.2011.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що дійсно, ні в договорі між ПП «ТЕСС» та ТОВ «СІФ-ЗСФ», ні в акті приймання виконаних робіт за вересень 2011 року, ні в довідці про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, ні в податковій накладній не зазначено адресу об'єкту монтажу КТП-40 кВа.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.2009 було затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

Однак, з 19.09.2011 згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 195 ці форми вже називаються не типовими, а примірними.

Тобто, на момент складання сторонами акту форми КБ-2в, та довідки про вартість виконаних робіт, а саме 30.09.2011 ці форми вже були примірними, а тому всі зазначені в них реквізити визначені законодавцем як орієнтовний, а не імперативний, перелік інформації.

Тому не заповнення графи «адреса будівництва» не може розцінюватись як відсутність обов'язкового реквізиту документу.

Крім того, відсутність в акті приймання виконаних будівельних робіт та довідці про вартість виконаних будівельних робіт адреси місця будівництва не може бути перешкодою для встановлення (підтвердження) факту проведення об'єкту монтажу КТП-40 кВа підприємством ТОВ «СІФ-ЗСФ» по договору № 25 від 01.07.2011.

Суд вважає, оскільки податковим органом проводилась виїзна документальна позапланова перевірка ПП «ТЕСС», інспектор звернувшись до посадових осіб позивача міг усунути цю прогалину, з'ясувавши місце будівництва, виїхати на місце та пересвідчитись у наявності такого об'єкту, а врешті вирішувати питання, чи є інші підтвердження того, що це будівництво здійснювалось саме ТОВ «СІФ-ЗСФ». Однак, пояснення посадових осіб ПП «ТЕСС» з цього приводу не витребовувались.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Щодо реальності вчинених операцій між ТОВ «СІФ-ЗСФ» та ПП «ТЕСС» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Із показань свідка - голови Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_4 судом встановлено, що замовник був обізнаний про виконання робіт з монтажу КТП-40кВа залученим субпідрядником ТОВ «СІФ-ЗСФ». Свідок пояснив, що особисто надавав згоду на залучення вказаного субпідрядника, під час виконання робіт з монтажу КТП-40 кВа неодноразово відвідував об'єкт будівництва та спілкувався з представниками ТОВ «СІФ-ЗСФ», зокрема з ОСОБА_5

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив суду, що у спірному періоді працював у ТОВ «СІФ-ЗСФ» на посаді технічного директора. Вказане, зокрема підтверджується наявними копіями сторінок трудової книжки ОСОБА_5 Також свідок зазначив, що дійсно товариство співпрацювало з ПП «ТЕСС» за договором щодо виконання робіт по монтажу КТП-40 кВа по вул. Кочубея у м. Запоріжжя. Вказав, що особисто контролював хід виконання робіт по вказаному об'єкту, оскільки мав відповідний допуск до робіт з електроустановками (копія посвідчення в матеріалах справи).

Крім того, з наданих свідком ОСОБА_4 документів, а саме акту № 01/01-06-453 від 03.02.2011 та акту допуску на підключення до електричної мережі електроустановки № 00004302 від 02.08.2011 вбачається, що відповідальним за електрогосподарство значиться саме ОСОБА_5 згідно договору з ТОВ «СІФ-ЗСФ».

Також слід відмітити, що вказані документи датовані раніше фактичної здачі ТОВ «СІФ-ЗСФ» робіт за договором ПП «ТЕСС». На вказане запитання представник позивача та свідки пояснили, що співпраця позивача з контрагентом розпочалась ще у 2010 році, з моменту укладення першого договору (№ 117 від 12.10.2010). Субпідрядник почав монтаж КТП-40 кВа саме з цього часу, а акт приймання виконаних робіт був підписаний лише тоді, коли електроустановка була введена в експлуатацію за участю представників Держенергонагляду, замовника тощо, а запитання щодо належно виконаної підрядної роботи були усунені.

Таким чином, судом за допомогою показань свідків та наявних у справі документів встановлено, що господарська операція між ТОВ «СІФ-ЗСФ» та ПП «ТЕСС» в дійсності відбулась, що сторони і зафіксували складанням відповідних первинних документів (договору, акту, довідки, податкової накладної тощо).

Натомість податковий орган в акті перевірки від 14.06.2012 № 43/22-12/19264090 посилається на встановлені обставини діяльності контрагента позивача - ТОВ «СІФ-ЗСФ» та зазначає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «СІФ-ЗСФ» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «ТЕСС» та іншими контрагентами-покупцями.

При цьому такі висновки зроблені з огляду на те, що у товариства станом на 01.09.2011 загальна чисельність працюючих складає 1 особу, згідно відповідей державних органів за товариством не зареєстровані на праві власності автомобілі та нерухоме майно, основні та виробничі фонди відсутні, оскільки не декларуються у звітності, товариство на момент перевірки не знаходиться за місцем реєстрації, не надано для перевірки первинні документи, подана звітність з ПДВ за вересень 2011 року не визнана тощо.

Однак, суд вважає, що вказані обставини не можуть достовірно свідчити про можливі порушення законодавства з боку ТОВ «СІФ-ЗСФ», оскільки вони встановлені у конкретний період часу і залишається невідомим, чи існували вони на момент вчинення спірної господарської операції. До того ж, податковий орган посилається на те, що подана товариством звітність не визнана інспекцією, однак це не спростовує тієї обставини, чи намагалось товариство задекларувати свої зобов'язання по операціям з ПП «ТЕСС».

Абсолютно абсурдним виглядає висновок податкового органу про те, що ТОВ «СІФ-ЗСФ» не набуло належним чином цивільну право та дієздатність у взаємовідносинах з ПП «ТЕСС», оскільки право та дієздатність юридичної особи виникає з моменту реєстрації та не залежить від будь-яких операцій, які будуть вчинятися у майбутньому. Крім того, податковим органом в акті перевірки не викладені обставини, щодо можливих порушень закону з боку ТОВ «СІФ-ЗСФ» при реєстрації юридичної особи, тому посилання в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України не ставить право платника податку на віднесення до складу витрат та до податкового кредиту в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Натомість, згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що

підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення спірних операцій, далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, Податковим кодексом встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація тощо), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача акту приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкової накладної, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу акт перевірки не містить, ПП «ТЕСС» цілком правомірно включило суми до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податку на додану вартість по виконаним роботам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Таким чином, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень знаходяться поза межами вимог п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України щодо умов виникнення у позивача права на відображення витрат та податкового кредиту, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

В той же час, суд не погоджується з доводам позивача про те, що у податкового органу були відсутні передбачені законом підстави для проведення перевірки.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73, органи державної податкової служби мають право

звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби

функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Судом встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на адресу ПП «ТЕСС» був надісланий запит від 28.03.2012 № 482/10/22-12 про надання пояснень та документальних підтверджень стосовно господарських відносин з ТОВ «СІФ-ЗСФ» у вересні 2011 року. Запит отримано уповноваженою особою підприємства 03.04.2012, про що свідчить відмітка на документі.

27.04.2012 позивачем на адресу податкового органу надані пояснення та документальні підтвердження на 20-ти аркушах.

Тобто, відповідь на запит надана з порушенням встановлених п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України строків.

З огляду на це, в.о. начальника ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя 29.05.2012 прийнято наказ № 390 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» ПП «ТЕСС» з питань оподаткування податком на додану вартість за вересень 2011 року та включення до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік операцій по взаємовідносинам з ТОВ «СІФ-ЗСФ».

Таким чином, суд вважає, що у відповідача були наявні визначені законом підстави для призначення та проведення перевірки ПП «ТЕСС».

Також слід зазначити, що обставини чи інформація, які слугували підставою для призначення перевірки в самому акті перевірки не відображаються, оскільки це не передбачено Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 14.06.2012 № 43/22-12/19264090, про порушення ПП «ТЕСС» вимог п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 03.07.2012 № 00001272302 та № 0001262302 слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ТЕСС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 03.07.2012 № 00001272302 про визначення Приватному підприємству «ТЕСС» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6 201,25 грн. в т.ч. 4 961,00 грн. за основним платежем та 1 240,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001262302 про визначення Приватному підприємству «ТЕСС» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5 705,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ТЕСС» 119,06 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко