Рішення № 28446815, 13.12.2012, Селидівський міський суд Донецької області

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №543/1698/12 2/543/4988/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 року м. Селидово

Селидівський міський суд Донецької області у складі

головуючий суддя Жарова Ю.І.

при секретарі Костенко К.О.

представника відповідача Рашевської І.М.

представника третьої особи Кудрова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Селидіввугілля»ВП шахта «Курахівська», за участю третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захвлрювань України в місті Селидово Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок нещасного випадку на виробництві,-

В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля»про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок нещасного випадку на виробництві, мотивуючи свої вимоги тим, що він починаючи з 1979 року працював на підприємствах вугільної промисловості зі шкідливими та небезпечними умовами праці. З 2000 року прохідником 5-го розряду на шахті «Курахівська». В результаті роботи в даних умовах праці під землею на ДП «Селидіввугілля»шахта «Курахівська»він отримав травму хребта та затилочної частини голови. Висновками МСЕК 11.10.2000 року йому була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 50 %. Таким чином унаслідок трудового каліцтва, які він отримав спричинили втрату працездатності в розмірі 50%. Внаслідок вищевказаних нещасного випадку він знаходився як на стаціонарному, так і на амбулаторному лікуванні, що підтверджується виписками з лікувальних установ. Шкоду, яка була спричинена його здоров'ю, вважає невиправною Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Внаслідок отриманої травми він став інвалідом і його здоров'я відповідно вже не відновиться до нормального стану. На протязі всього часу він був вимушений неодноразово звертатися в різні медичні установи і організації з приводу фізичного болю. Відповідно до приписів лікарів, він визнаний непрацездатним. Таким чином, травма отримана ним на виробництві спричинила йому втрату професійної працездатності в розмірі 50 %, а також спричинило йому моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 15000 грн. Просить суд, стягнути з ДП «Селидіввугілля»ВП шахта «Курахівська»на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок завданої ушкодженням здоров'я унаслідок нещасного випадку на виробництві в розмері 15000 гривень.

Позивач в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належно, надав суду заяву в якій позов підтримав.

Представник відповідача за довіреністю Рашевська І.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, в обґрунтування своїх заперечень зазначила, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Тобто законодавством України визначено, що моральна шкода підлягає відшкодуванню Фондом ССНСВП за його рахунок. По справі вбачається, що: позивач застрахований відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; працюючи в ДП «Селидіввугілля»ВП шахта «Курахівська»позивач ушкодив здоров'я, внаслідок нещасного випадку на виробництві. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»не застосовується передбачене ст. 237-1 КЗпП України та ст. 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди як один із засобів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом. Статтею 43 Закону передбачено виключний перелік страхових виплат, які повинні здійснюватись застрахованій особі у разі виникнення страхового випадку. Виплата Фондом сум на відшкодування моральної шкоди застрахованій особі законом не передбачена. Крім того, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках заподіяння працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідливих умов праці - діє тримісячний строк позовної давності (ст. 233 КЗпП України). По справі встановлено, що позивач ушкодив здоров'я, внаслідок нещасного випадку на ДП „Селидіввугілля", 10.06.2000 року позивачу вперше встановлено стійку втрату працездатності, Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

Третя особа -представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове за довіреністю Кудров А.С. -в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що для встановлення факту заподіяння моральної шкоди необхідно: встановлення факту наявності втрати немайнового характеру; встановлення факту наявності моральних чи фізичних страждань; встановлення причинного зв'язку між стражданнями та втратами. Встановлення факту спричинення моральної шкоди є обов'язком МСЕК - встановлення факту нанесеної моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнає потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви, стану потерпілого. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

Вислухавши пояснення представника відповідача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Приписами статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_3 тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості, в тому чеслі з 25.07.2000 року по 10.10.2000 рік в ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Курахівська», звільнений по ч.2 ст.40 КЗпП України.

На підприємстві вугільної промисловості позивач працював у особливо шкідливих і небезпечних умовах та під час виконання своїх трудових обов'язків з ним трапився нещасний випадок в наслідок якого він отримав травму поясничного відділу хрепта та затилочної частини голови, про що свідчить акт про нещасний випадок від 10 червня 2000 року.

Згідно Акту про нещасний випадок від 10.06.2000 року, ОСОБА_3 під час виконання робіт при при пересуванні по уклонній частині квершлагу пл..М2-Л7 с вагою на плечі ОСОБА_3 доставляв бочку з маслом через дві спец.площадки, підсковзнувся та впав, при падінні травмував о реборди коліс спец.площадки поясничний відділ та затилочну частину голови

Згідно довідки до акту огляду МСЕК № 243060 від 11.10.2000 року при первинному огляді обласного МСЕК № 2 м. Донецька ОСОБА_3 визнано інвалідом другої групи та непрацездатним.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК № 031030 від 11.10.2000 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, при первинному огляді ОСОБА_3 йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності безстроково.

Приписами статті 153 Кодексу законів про працю України та статті 13 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»визначено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень статей 153, 171 Кодексу законів про працю України та статті 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах, організаціях покладається на власника або уповноважений ним орган.

Роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об'єднанням профспілок.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею ж 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 2 постанови № 4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" містить роз'яснення, що спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або іншим законодавством.

Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що при застосуванні норм Кодексу законів про працю України щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 Конституції потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо.

На час встановлення позивачу вперше втрати професійної працездатності діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою Кабінету Міністрі України від 23 червня 1993 року № 472 (із змінами, внесеними згідно з Постановою № 1100 Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 1997 року), згідно з якими розмір відшкодування завданої моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших виплат.

Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 " Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" указав, що у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України при наявності порушень прав працівника в сфері трудових правовідносин, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, обов'язок відшкодувати заподіяна шкода покладається на власника чи уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до рішень Конституційного Суду України 13.05.1997 року № 1-зп та від 09.02.1999 року № 1-рп/99 про офіційне тлумачення статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача - роботодавця, з яким укладено трудовий договір. Втрата працездатності у зв'язку нещасним випадком на виробництві висновком МСЕК від 11.10.2000 року, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя. Тобто право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло саме з 11.10.2000 року і на той період діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою Кабінету Міністрі України від 23 червня 1993 року № 472. Розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян складав 17 гривень, тому максимальний розмір відшкодування моральної шкоди згідно Правил на той період складає 2550 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Тому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про застосування до данних правовідносин тримісячного строку позовної давності.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням ступеня і характеру ушкодження здоров'я, обсягу та характеру фізичних страждань, необхідності додаткових зусиль для організації життя, порушенні виробничих зв'язків, неможливості працювати у зв'язку з втратою працездатності, порушенням звичайних життєвих стосунків позивач зазнає фізичні і моральні страждання. При цьому суд приймає до уваги, що позивачу протягом тривалого часу завдано моральної шкоди умовами виробництва, що призвело до втрати здоров'я і 50 % професійної працездатності.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судові витрати на користь держави у розмірі 107 грн. 30 коп.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 237-1, ч.3 ст.153 КЗпП України, п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року за № 472, п. 13 постанови № 4 Пленума Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст. 3, 10, 15, 60, 79, 88, 197, 209, 212, 214, 215, 223, 233 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Селидіввугілля»ВП шахта «Курахівська»про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок професійного захворювання -задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»ВП шахта «Курахівська»на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок нещасного випадку на виробництві, одноразово 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»ВП шахта «Курахівська» судовий збір в доход держави у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп. на розрахунковий рахунок 31215206700070, отримувач -УДКСУ у м.Селидове, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, код отримувача (за ЄДРПОУ) -37791274, МФО - 834016, код бюджетної класифікації -22030001 «Судовий збір».

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя