Рішення № 28446695, 03.12.2012, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 2/543/1714/12

543/5051/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., за участю представника відповідача Капітонова В.І., представника третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_3 доДП «Селидіввугілля»про відшкодування моральної шкоди,-

В с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок хронічного захворювання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він має багаторічний стаж роботи на підприємствах вугільної промисловості. Це відобразилося на стані здоров'я. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30.06.2011 р. за формою П-4 йому встановлено професійне захворювання -хронічне обструктивне захворювання легень пилевої етології, друга стадія, загострення, легенева недостатність першого-другого ступеню. Вібраційна хвороба другого ступеню -синдром вегетативно-сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок. Як встановлено у акті, причиною захворювання стало запиленість на робочих місцях. Через це 20.06.2011 р. був звільнений з ВП «Шахта «Курахівська»ДП «Селидіввугілля». 01.09.2011 р. висновком МСЕК встановлено 40 % втрати професійної працездатності. Пошкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання йому завдано моральну шкоду, він не може виконувати роботу, яку виконував до захворювання, проблеми зі станом здоров'я призвели до моральних та психічних переживань, порушень його нормальних життєвих зв'язків, викликають труднощі у сімейно-побутових умовах. В нього відбулися незворотні зміни в організмі, що викликає в нього почуття відчаю, пригнічення та тривоги. Потребує медикаментозного лікування. Просив суд стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 40000 грн.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з'явився, надав суду заяву з підтриманням позову та проханням розглядати справу у його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що моральна шкода -це витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Встановлення факту спричинення моральної шкоди є обов'язком медико-соціальної експертної комісії. Підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав і зазнає потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області -у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до ст.119 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Отже, у рахуванням викладеного та Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач повинний надати докази про моральні переживання в зв'язку з ушкодженням здоров'я, про порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення стосунків з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків. Документи, на які посилається позивач, а саме - довідка МСЕК та акт про розслідування професійного захворювання, є документами, що підтверджують тільки факт професійного захворювання і встанволення в зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності ніяким чином не може бути доказом заподіяння моральної шкоди.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно акту розслідування від 30.06.2011 р., хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, ІІ стадія, загострення, легенева недостатність першого-другого ступеня. Вібраційна хвороба другого ступеню-синдром вегетативно-сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок, що виявлено у ОСОБА_3, визнані пов'язаними з виробництвом.

Згідно довідки серії ДОН-04 № 034429 від 01.09.2011 р. ОСОБА_3 встановлено 40 % втрати професійної працездатності з 15.07.2011 р. безстроково.

Згідно висновку лікарсько-експертної комісії від 01.06.2011 р. № 1079, ОСОБА_3 протипоказана праця в підземних умовах, у контакті з газами, пилом, віброінструментами, несприятливих метеоумовах, важка фізична праця.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги статей 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії.

На підставі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням здоров,я.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Суд знаходить неспроможними доводи представника відповідача на те, що встановлення факту спричинення моральної шкоди є обов'язком МСЕК та підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок МСЕК про стрес, що зазнає потерпілий, оскільки саме втратою професійної працездатності, яка сталася з вини відповідача, позивачеві заподіяно моральні страждання.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що професійне захворювання, яке отримав позивач під час роботи на підприємствах вугільної промисловості, заподіює йому моральні страждання, тому що через нього він змушений зараз докладати додаткових зусиль для утримання себе, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Внаслідок професійного захворювання він зіткнувся з труднощами побутового плану. До теперішнього часу він відчуває негативні наслідки професійного захворювання. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачеві дійсно заподіяна.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує стан здоров'я позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні, а також те, що на його утриманні фактично перебуває непрацездатна донька-інвалід.

Таким чином, суд вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 12000 грн, який повинен бути стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 є достатнім для відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди, спричиненої йому стійкою втратою працездатності у розмірі 40 відсотків внаслідок професійного захворювання.

У задоволенні решти позовних вимог позивача необхідно відмовити у зв,язку з їх необґрунтованістю.

На підставі п. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров,я.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Суд вважає, що даний позов є позовом немайнового характеру, оскільки вид позову визначається вимогою, а не суб'єктивним правом особи. Тому суд вважає, що зі сторін підлягає стягненню судовий збір в доход держави у розмірі, що передбачений ЗУ «Про судовий збір», як за вимогу майнового характеру. Крім того, суд вважає, що зазначені витрати необхідно розподілити між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, так як ЗУ «Про судовий збір»звільняє позивача від сплати судового збору тільки при поданні позовної заяви і не зазначає про звільнення від сплати судового збору при винесенні рішення.

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до ДП «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля»на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 12000 (дванадцять тисяч) грн.

У решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» судовий збір у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп. на користь держави на р/р 31215206700070, ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001, код за ЄДРПОУ суду 02895751, символ звітності банку 206 в ГУ ДКСУ в Донецькій області.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 75 (сімдесят п'ять) грн. 11 коп. на користь держави на р/р 31215206700070, ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001, код за ЄДРПОУ суду 02895751, символ звітності банку 206 в ГУ ДКСУ в Донецькій області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя