Рішення № 284417, 27.11.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.06 р. Справа № 45/291

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Шахта „Комсомолець Донбасу”,

ЄДРПОУ 05508186, м. Кіровське

до відповідача: Жданівської виправної колонії №3, ЄДРПОУ 08563101, с. Ольхівка

про стягнення 540 875 грн. 67 коп.

Суддя Б.Д. Плотніцький

при секретарі судового засідання Ляшенко Л.В.

Представники:

Від позивача: Юрова Н.Б. – дов.

Від відповідача: Походонько П.П.– юрискон.

В засіданні суду брали участь

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Шахта „Комсомолець Донбасу”, м. Кіровське, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Жданівської виправної колонії №3, с. Ольхівка, про стягнення заборгованості у сумі 540 875 грн. 67 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань по договору №182 від 06.03.2003р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, накладні, довіреності на отримання цінностей та претензію.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н б/д (вх.№02-41/40338 від 24.10.2006р.) позовні вимоги визнає частково у сумі 385 333 грн. 71 коп. В частині стягнення 145 026 грн. 00 коп. відповідач просить виключити вказану суму із позовних вимог, оскільки поставлений товар на суму 145 026 грн. 00 коп. є гуманітарною допомогою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

06.03.2003р. між Відкритим акціонерним товариством „Шахта „Комсомолець Донбасу” – позивачем та Жданівською виправною колонією №3, с. Ольхівка – відповідачем був підписаний договір купівлі-продажу за №182.

За умовами цього договору позивач зобов’язаний поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідача товар.

Відповідач повинен прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, що визначені цим договором.

На виконання умов договору №182 від 06.03.2003р. позивач поставив відповідачу товар відповідно до накладних №3455 від 11.10.2004р. на суму 67 279 грн. 00 коп., №3620 від 29.10.2004р. на суму 77 747 грн. 00 коп., №458 від 10.05.2005р. на суму 9 749 грн. 02 коп., №460 від 10.02.2005р. на суму 49 394 грн. 60 коп., №461 від 14.02.2005р. на суму 4 347 грн. 15 коп., №468 від 14.02.2005р. на суму 13 048 грн. 35 коп., №469 від 15.02.2005р. на суму 49 791 грн. 05 коп. №746 від 16.03.2006р. на суму 199 986 грн. 20 коп. та №1321 від 15.04.2005р. на суму 69 533 грн. 30 коп.

Загальна сума поставленого позивачем товару становить сума 540 875 грн. 67 коп.

Товар, що був визначений у вказаних вище накладних, відповідачем був отриманий на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей серія ЯИД №800487 від 21.10.2004р., серія ЯИА №752486 від 10.02.2005р., серія ЯКГ №720659 від 16.03.2005р., серія ЯКГ №720678 від 15.04.2005р.

Умовами договору купівлі-продажу №182 від 06.03.2003р. сторонами у розділі ХV „Особливі умови договору” передбачено, що у випадку відсутності грошових коштів, оплата за поставлений товар здійснюється продукцією, що є в наявності на складі підприємства.

Позивачем до матеріалів справи надана накладна №165 від 24.12.2004р., згідно з якою Жданівською виправною колонією №3, с. Ольхівка було відпущено Відкритому акціонерному товариству „Шахта „Комсомолець Донбасу” товар (халати) на суму 10 515 грн. 96 коп. (з ПДВ).

Товар був отриманий позивачем, про що свідчить відмітка на вказаній накладній.

Умовами договору купівлі-продажу №182 від 06.03.2003р. сторонами не були обумовлені умови оплати поставленої продукції, тому позивач направив на адресу відповідача претензію №05-394 від 30.03.2006р.

Претензією позивач вимагав відповідача погасити заборгованість у сумі 530 359 грн. 71 коп.

У відповіді на претензію відповідач визнає заборгованість у сумі 385 334 грн. 71 коп. та пояснює, що погасити борг може продукцією, яка ним випускається, або наданням послуг по виготовленню спецодягу.

Щодо суми 145 026 грн. 00 коп. по накладним №3455 від 11.10.2004р. на суму 67 279 грн. 00 коп. та №3620 від 29.10.2004р. на суму 77 747 грн. 00 коп., відповідач стверджує, що це була гуманітарна допомога, яка була поставлена позивачем на лист відповідача про надання гуманітарної допомоги.

Крім цього, відповідач посилається на те, що договір №182 від 06.03.2003р. був укладений терміном на 1 рік, оскільки додатковою угодою договір не був пролонгований, відповідач стверджує про припинення дії договору №182 від 06.03.2003р.

За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 540 875 грн. 67 коп.

Відповідач відзивом на позов б/н б/д (вх.№02-41/40338 від 24.10.2006р.) позовні вимоги визнає частково у сумі 385 333 грн. 71 коп.

Одночасно даним відзивом та в поясненнях б/н б/д (вх.№02-41/44822 від 21.11.2006р. відповідач пояснює наступне:

Жданівська виправна колонія управління ГДУВИН в Донецькій області №3 є противотуберкульозною лікарнею, де лікуються засуджені, які хворі на туберкульоз. Колонія фінансується за рахунок бюджету. У зв’язку з недостатнім фінансуванням на харчування засуджених, керівництво колонії звернулось до керівництва позивача з проханням надати гуманітарну допомогу продуктами харчування. Саме з цією метою 06.03.2003р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу продовольчих товарів з усною домовленістю, що заборгованість буде оформлюватись як гуманітарна допомога.

Як стверджує відповідач, позивачем була надана згода листом від 22.12.2005р., що у жовтні 2004р. установі була надана гуманітарна допомога на суму 306 721 грн. 86 коп. за поставлені продукти харчування за період 2003-2004рр.

В накладних №3455 від 11.10.2004р. та №3620 від 29.10.2004р. є напис „гуманітарна допомога”.

Тому сума 145 026 грн. 00 коп. була проведена по бухгалтерії саме як гуманітарна допомога.

Таким чином, як стверджує відповідач, у нього наявна заборгованість перед позивачем у сумі 385 333 грн. 71 коп., які він визнає.

Щодо 145 026 грн. 00 коп. просить виключити із складу позовних вимог.

Господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (враховуючи, що правовідносини між сторонами продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При дослідженні матеріалів господарської справи судом встановлено, що позивач на виконання умов договору №182 від 06.03.2003р. поставив відповідачу товар на суму 540 875 грн. 67 коп.

Факт поставки товару підтверджується накладними №3455 від 11.10.2004р. на суму 67 279 грн. 00 коп., №3620 від 29.10.2004р. на суму 77 747 грн. 00 коп., №458 від 10.05.2005р. на суму 9 749 грн. 02 коп., №460 від 10.02.2005р. на суму 49 394 грн. 60 коп., №461 від 14.02.2005р. на суму 4 347 грн. 15 коп., №468 від 14.02.2005р. на суму 13 048 грн. 35 коп., №469 від 15.02.2005р. на суму 49 791 грн. 05 коп. №746 від 16.03.2006р. на суму 199 986 грн. 20 коп. та №1321 від 15.04.2005р. на суму 69 533 грн. 30 коп., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 10-18).

Відповідачем товар був отриманий, про щог свідчать довіреності на отримання матеріальних цінностей серія ЯИД №800487 від 21.10.2004р., серія ЯИА №752486 від 10.02.2005р., серія ЯКГ №720659 від 16.03.2005р., серія ЯКГ №720678 від 15.04.2005р.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умови оплати поставленого товару сторонами під час укладення договору №182 від 06.03.2003р. не були визначені, тому відповідач повинен у відповідності з ст.530 Цивільного кодексу України сплатити вартість товару протягом семи днів з дня виставлення з боку позивача вимоги.

Першим документальним зверненням позивача до відповідача є направлення претензії №05-394 від 30.03.2006р. на суму 530 359 грн. 71 коп.

Свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати грошових коштів, всупереч умовам договору та вимогам ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України відповідач не виконав.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав заборгованість у сумі 385 333 грн. 71 коп.

Згідно з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 385 333 грн. 71 коп. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 145 026 грн. 00 коп. по накладним №3455 від 11.10.2004р. та №3620 від 29.10.2006р., яка, як стверджує відповідач є гуманітарною допомогою, суд дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог позивача в цій частині, тому вимога підлягає задоволенню враховуючи наступне:

Факт поставки підтверджується накладними №3455 від 11.10.2004р. та №3620 від 29.10.2006р. та відмітками на них про отримання.

Крім цього з боку відповідача факт поставки не заперечується.

При цьому господарський суд виходить з того, що товар, поставлений по вказаним накладним не є гуманітарною допомогою з урахуванням наступного:

Відповідно до ст.1 Закону України „Про гуманітарну допомогу” гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб.

При цьому, гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 4 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації".

Підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання (ч.1 ст.3 Закону України „Про гуманітарну допомогу”).

Підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Отримувач гуманітарної допомоги має такі самі права на її використання, що і набувач гуманітарної допомоги (ч.2 ст.3 Закону України „Про гуманітарну допомогу”).

В матеріалах справи відсутні як письмова пропозиція позивача (донора) про надання гуманітарної допомоги, так і письмова згода отримувача (відповідача за цим позовом) на її одержання.

Таким чином, поставку по накладним №3455 від 11.10.2004р. та №3620 від 29.10.2006р. на загальну суму 145 026 грн. 00 коп. господарський суд не може вважати гуманітарною допомогою.

Крім цього, господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.6 Закону України „Про гуманітарну допомогу” гуманітарна допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, у грошовій або натуральній формі (крім підакцизних товарів), яка надається, ввозиться, пересилається в Україну, звільняється від оподаткування.

При цьому ч.4 ст.11 Закону України „Про гуманітарну допомогу” бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звітність здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням.

В матеріалах справи позивачем надані податкові накладні від 11.10.2004р. порядковий № 43, від 29.10.2004р. порядковий №44 та від 29.10.2004р. порядковий №45.

Згідно з даними накладними господарським судом встановлено, що позивачем в податковому обліку поставка товару по накладним №3455 від 11.10.2004р. та №3620 від 29.10.2006р. на загальну суму 145 026 грн. 00 коп. проведена як господарська операція по поставці товару, що здійснюється по договору купівлі-продажу.

Таким чином, пільг, що надаються при наданні гуманітарної допомоги, позивач не отримував.

Крім цього, господарський суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.11 Закону України „Про гуманітарну допомогу” отримувач гуманітарної допомоги і набувач гуманітарної допомоги (юридична особа) щомісячно в установленому порядку подають до відповідної комісії з питань гуманітарної допомоги звіти про наявність та розподіл гуманітарної допомоги до повного використання всього обсягу отриманої гуманітарної допомоги.

Будь – які докази, які б підтверджували б звернення із звітами як позивача, так і відповідача до комісії з питань гуманітарної допомоги, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Господарський суд дійшов до висновку, що відповідачем, всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу, не доведений факт надання гуманітарної допомоги по накладним №3455 від 11.10.2004р. та №3620 від 29.10.2006р. на загальну суму 145 026 грн. 00 коп.

Таким чином, господарський суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 10 515 грн. 96 коп., то суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, виходячи з наступного:

Умовами договору купівлі-продажу №182 від 06.03.2003р. сторонами у розділі ХV „Особливі умови договору” передбачено, що у випадку відсутності грошових коштів, оплата за поставлений товар здійснюється продукцією, що є в наявності на складі підприємства.

В матеріалах справи позивачем надана накладна №165 від 24.12.2004р. При дослідженні даної накладної судом встановлено, що Жданівською виправною колонією №3, с. Ольхівка було відпущено Відкритому акціонерному товариству „Шахта „Комсомолець Донбасу” товар (халати) на суму 10 515 грн. 96 коп. (з ПДВ).

Позивачем товар (халати) був отриманий, про що свідчить відмітка на вказаній накладній та відсутністю заперечень з боку позивача в цій частині.

Також, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №05-394 від 30.03.2006р. на суму 530 359 грн. 71 коп., яка складається із заборгованості у сумі 385 333 грн.71 коп., яку відповідач визнав та суми 145 026 грн. 00 коп., яку відповідач вважав гуманітарною допомогою за.

Таким чином, з урахуванням умов договору №182 від 06.03.2003р., господарський суд вважає, що поставкою товару (халатів) на суму 10 515 грн. 96 коп. відповідач частково розрахувався із позивачем за поставлений товар.

З урахуванням викладеного вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у сумі 530 359 грн. 71 коп. (540 875 грн. 67 коп. - 10 515 грн. 96 коп.).

Крім цього, господарським судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що договір купівлі-продажу не є чинним у зв’язку із закінченням строку його дії, оскільки р.Х вказаного договору говорить, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до остаточного виконання, але в будь-якому випадку до виконання фінансових зобов’язань.

Оскільки відзивом на позовну заяву (вх.№02-41/40338 від 24.10.2006р.) відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості, господарський суд вважає, що фінансові зобов’язання по договору №182 від 06.03.2003р. між позивачем та відповідачем не виконані у повному обсязі, тому цей договір на даний час є чинним.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що позов частково доведений позивачем, обгрунтований матеріалами справи, враховуючи часткове визнання відповідачем заборгованості, вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 540 875 грн. 67 коп., підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, п.5 ст.78, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Шахта „Комсомолець Донбасу”, м. Кіровське, до Жданівської виправної колонії №3, с. Ольхівка, про стягнення заборгованості у сумі 540 875 грн. 67 коп., задовольнити частково.

Стягнути з Жданівської виправної колонії №3, с. Ольхівка на користь Відкритого акціонерного товариства „Шахта „Комсомолець Донбасу”, м. Кіровське заборгованість у сумі 530 359 грн. 71 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 5 200 грн. 71 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 115 грн. 71 коп.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення підписаний 28.11.2006р.

Суддя Плотніцький Б.Д.