Постанова № 28432907, 12.03.2012, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 1711/385/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2012 року м. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Малкова В.В.

при секретарі судового засідання Бірук Н.С.

з участю:

позивача не з»явився

представника відповідача Долгіх І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини 3045 внутрішніх військ МВС України про виплату компенсації замість належного до видачі речового майна та відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач в суд з адміністративним позовом до військової частини 3045 внутрішній військ МВС України (далі - в/ч 3045) про стягнення з відповідача належної до виплати при звільненні з військової служби компенсації за речове майно в розмірі 3582 гривні 79 копійок.

Згідно із запереченнями проти позову від 07.03.12 та 21.03.12, відповідач просить відмовити у задоволенні позову з таких підстав. Згідно із ст.ст.23,48 та 116 БК України, бюджетні платежі проводяться за наявності бюджетного фінансування та в межах бюджетних асигнувань, встановлених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Також вказує, що як слідує із висновків Конституційного Суду України (рішення від 25.01.2012 року №3-рп/2012), виключно законом про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. При вирішенні судами справ про соціальний захист громадян, суди повинні керуватись також і нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, що видані в межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Оскільки витрати на грошову компенсацію військовослужбовцям замість речового майна, що підлягає видачі в бюджеті не передбачені, виплата цієї компенсації позивачу проведена не була.

В судове засідання позивач не з»явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, з підстав, що вказані у запереченнях. Також пояснив, що в кошторисі внутрішніх військ МВС України та в/ч 3045 на 2011 рік, грошові кошти на оплату компенсацій замість речового майна не передбачені, тому грошові кошти не були виплачені позивачу при звільненні зі служби. Проте вказана грошова компенсація була нарахована позивачу в розмірі, що вказаний у довідці.

Заслухавши пояснення представника відповідача, в результаті повного і всебічного дослідження наявних у справі доказів та на підставі закону, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Позивач проходив військову службу у в/ч 3045 ВВ МВС України за контрактом на посаді прапорщика, що підтверджується копіями військового квитка НОМЕР_1 та контракту без номера, укладеного між позивачем, відповідачем та командувачем внутрішніх військ МВС України (далі- ВВ МВС). 29.09.11 згідно з наказом №192 с/ч позивач був звільнений в запас за станом здоров»я з правом носіння військової форми. 24.01.12 позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про грошову оцінку речового майна, що не було отримане позивачем при звільненні з військової служби, та про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно. Довідкою, що видана в/ч 3045 за №7 від 09.02.12 підтверджено, що відповідачу нарахована грошова компенсація за одержання замість речового майна в розмірі 3582 гривні 79 коп.. Проте, як вбачається із листа в/ч 3045 №115 від 03.02.12, відповідач відмовився виплатити позивачу нараховану компенсацію замість речового майна, через відсутність бюджетного фінансування.

Згідно із ч. 2 ст.9 та п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі- Закон №2011), військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. У відповідності із п.27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМУ № 1444 від 28.10.2004 року (далі- Положення), військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Дія ч. 2 ст.9 Закону №2011 була зупинена Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 року №1459-ІІІ (далі- Закон №1459). Пункт 2 ст.9-1 Закону №2011 виключений, згідно ст.67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 року (далі -Закон №107). Проте вказані положення Закону №107, визнано такими, що не відповідають Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 №10-рп/2008). На день вирішення спору п.27 Положення є чинним.

Отже при розгляді спору застосуванню підлягають положення п.2 ст.9-1 Закону №2011 та п.27 Положення (у редакції ст.9-1 цього Закону та п.27 цього Положення, що є чинними на момент виникнення спору).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. Виключення з цього правила становлять загальновідомі обставини та обставини, які повинен довести суб"єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У свою чергу, відповідач у запереченнях проти позову не навів правових підстав, через які адміністративний позов не підлягає задоволенню. Посилання у запереченнях на рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012, як на підставу для відмови у позові, суд вважає некоректними. Оскільки, як п.2 ст.9-1 Закону №2201, так і п.27 Положення передбачено, що за бажанням військовослужбовця проводиться виплата грошової компенсації військовослужбовцям, звільненим в запас з правом носіння військової форми одягу, за речове майно, яке вони не отримали під час звільнення за цінами на день підписання наказу про звільнення. Відомостей про те, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям замість речового майна в розмірі, передбаченому п.2 ст.9-1 Закону та п.27 Положення, скасована (зменшено розмір, змінено порядок чи строки виплати компенсації тощо) нормативно-правовим актом, що виданий КМУ чи іншим державним органом в межах їх компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України, у суду немає.

Відповідач не довів, що фінансування витрат на виплату грошової компенсації замість речового майна під час звільнення позивача з військової служби не було передбачене у Державному бюджеті на відповідний рік, тому позивач не отримав нараховану (згідно довідки №7 від 09.02.12) грошову компенсацію. Посилання представника відповідача на відсутність в кошторисі ВВ МВС чи в/ч 3045 грошових коштів для виплати грошової компенсації замість речового майна, не підтверджуються наявними у справі доказами.

Таким чином суд вважає, що факт порушення відповідачем права позивача на отримання грошової компенсації замість речового майна у розмірі, встановленому чинним законодавством, підтверджується належними та допустимими доказами.

В свою чергу, правових підстав на обґрунтування відмови у позові, відповідач не вказав. Також відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що відмовляючи позивачу виплатити грошову компенсацію замість речового майна відповідач діяв у відповідності з вимогами закону.

Отже відмову відповідача виплатити позивачу належну грошову компенсацію, суд вважає протиправною. Тому керуючись вказаними вище положеннями законодавства України, з метою захисту та відновлення порушеного права позивача на отримання компенсації замість речового майна в розмірі 3582 гривні 79 коп., слід стягнути з відповідача вказані грошові кошти.

Вирішуючи питання про судові витрати встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.16 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Тому зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 107 гривень 30 копійок підлягає поверненню на підставі п.1 ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11, 18, 71, 160-163 КАС України, ст.1173 ЦК України, Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про судовий збір», Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМУ № 1444 від 28.10.2004 року, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задоволити повністю. Визнати протиправною відмову військової частини 3045 (Рівненська область, м.Кузнецовськ) виплатити позивачу ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі.

Стягнути з військової частини 3045 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість речового майна в розмірі 3582 (три тисячі п»ятсот вісімдесят дві) гривні 79 копійок.

Повернути ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) зайво сплачений, згідно квитанції №234 від 15.02.2012 року, судовий збір в розмірі 107 гривень 30 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий

Повний текст постанови суду виготовлений та підписаний суддею 14.03.2012 року