Рішення № 28427106, 29.12.2012, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 1004/1889/12

Провадження № 2/1004/623/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2012 року

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.

при секретарі Зеленько О.Д.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 міської ради Київської області, ОСОБА_7 і ОСОБА_3, третя особа що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору управління Держкомзему у ОСОБА_6 районі, про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та визнання недійсними державних актів на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду з даним позовом, просить скасувати рішення 19 сесії ОСОБА_6 міської ради IV скликання від 25.02.2005 року в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки по вул. Польовій, 17 в м. Богуславі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0992 га.; визнати незаконним та скасувати державний акт серії КВ № 108522 виданий ОСОБА_8 04.11.2005 року на право власності на вищевказану земельну ділянку; визнати недійним договір дарування земельної ділянки площею 0,0992 га укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори 08.07.2008 року і зареєстрований в реєстрі № 1-3438; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №019150 площею 0,0992 га по вул. Польова 17 в м. Богуслав, Київської області, виданий 20.10.2010 року на імя ОСОБА_3

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він 14 липня 2003 року згідно договору купівлі-продажу гаража, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 районного нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №2604, купив у ОСОБА_10 будівлю гаража, що знаходиться по вулиці Перша Гаражна № 17 в м. Богуславі (теперішня адреса гаража: м. Богуслав, вул. Польова, 17-а).

Після укладення договору купівлі-продажу гаража він зареєстрував своє право власності на дане нерухоме майно, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №34097674 від 11.05.2012 року, виданим КП КОР «Білоцерківське МБТІ».

Вказаний гараж ОСОБА_11 придбав у ОСОБА_12, який за домовленістю із землекористувачем ОСОБА_8 на земельній ділянці останнього, за його згодою, побудував цей гараж, після чого на підставі рішення виконкому ОСОБА_6 міської ради від 18.10.1995 року № 188 за ОСОБА_12 було закріплено земельну ділянку розміром 6,30 х 3,90 м.

Також позивач зазначає, що після отримання на підставі рішення ОСОБА_6 міської ради дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,004 га для будівництва індивідуального гаража по вул. Польовій, 17-а в м. Богуславі, він почав збирати документи на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, під час чого було виявлено, що земельна ділянка загальною площею 0,0992 га, на якій знаходиться його гараж приватизована ОСОБА_8 на підставі рішення 19 сесії IV скликання ОСОБА_6 міської ради № 190-19- IV від 25.02.2005 року, і останньому був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії KB №108522 від 04.11.2005 року.

2 липня 2008 року зазначену земельну ділянку ОСОБА_8 подарував ОСОБА_3, який також отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0992 га по вул. Польовій, 17 в м. Богуславі.

Позивач вважає, що ОСОБА_6 міська рада при винесенні рішення від 25.02.2005 року не врахувала той факт, що він (позивач) вже був власником нерухомого майна на частині земельної ділянки, яка передавалась у власність ОСОБА_8, і тому були перешкоди для передачі останньому у власність земельної ділянки площею 0,0992 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і посуд.

У звязку з наведеним та посилаючись на положення ст.ст. 12, 15, 16, 203, 215, 216, 229, 230 ЦК України, ст. 152 ЗК України позивач просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, пославшись на вищевикладені факти та докази.

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив суду, що він в 1990-1995 роках надав усний дозвіл ОСОБА_12 на будівництво тимчасової споруди, яку той мав використовувати як гараж. Жодної згоди на оформлення права власності на вказану споруду за ОСОБА_12 він не давав і також не давав дозволів на вилучення у нього земельної ділянки і передачі її ОСОБА_13 під будівництво гаража. Рішення виконкому ОСОБА_6 міської ради від 18.10.1995 року № 188, яким за ОСОБА_12 було закріплено земельну ділянку розміром 6,30 х 3,90 м для обслуговування самовільно побудованого гаража, було постановлено без його (ОСОБА_8З.) дозволу і відому, а тому є незаконним.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив суду, що він являється добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,0992 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і посуд, яка розташована по вул. Польовій, 17 в м. Богуславі, що була отримана ним у дарунок від дарувальника ОСОБА_8 на підставі договору дарування посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори 08.07.2008 року, а тому жодних підстав для визнання недійним договору дарування земельної ділянки не існує. Він тривалий час знає ОСОБА_8 і має повну інформацію про те, що ОСОБА_8 не давав згоду на вилучення у нього земельної ділянки та передачі її для будівництва гаража ОСОБА_12 Тому на його переконання рішення виконкому ОСОБА_6 міської ради від 18.10.1995 року № 188, яким за ОСОБА_12 було закріплено земельну ділянку розміром 6,30 х 3,90м для обслуговування самовільно побудованого гаража було постановлено незаконно, а також останньому було безпідставно видане свідоцтво про право власності на самовільно побудований гараж.

Окрім того, відповідач ОСОБА_3 в своєму письмовому запереченні стверджував, що вимоги позивача можуть бути незадоволені через сплив строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_14 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з огляду на те, що рішення ОСОБА_6 міської ради про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0992 га по вул. Польовій, 17 в м. Богуславі було постановлене на підставі виготовленої технічної документації, яка не містила будь-яких перешкод для безоплатної передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_8

Представник третьої особи - управління Держкомзему у ОСОБА_6 районі Київської області ОСОБА_5 в судовому засіданні висловила думку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, так як на земельній ділянці, яку приватизував ОСОБА_8, знаходиться нерухоме майно, яке належить позивачу ОСОБА_1, що було перешкодою для передачі у власність ОСОБА_8 тієї частини земельної ділянки, на якій знаходиться будівля гаража позивача.

Суд, заслухавши сторони і їх представників, представника третьої особи, свідків та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

14 липня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу гаража, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 районного нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №2604, позивач ОСОБА_1 набув право власності на гараж, що розташований по вулиці Перша Гаражна № 17 в м. Богуславі (теперішня адреса гаража: м. Богуслав, вул. Польова, 17-а). Зі змісту даного договору вбачається, що продавцем даної нерухомості був ОСОБА_10

Згідно положень ч. 1 ст. 128 ЦК України в редакції 1963 року, який був чинним на час укладення даного договору, право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, а тому ОСОБА_1 із 14 липня 2003 року став власником вищезазначеного гаража.

Із копії договору посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори 08.12.1995 року вбачається, що ОСОБА_10 купив у продавця ОСОБА_12 гараж, розташований по вул. Польовій, 17 в м. Богуславі, площею 25,8 кв.м., 1987 року забудови. Зі змісту цього договору видно, що гараж належав ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право власності на гараж, виданого виконкомом ОСОБА_6 міської ради 13 листопада 1995 року, зареєстрованого Білоцерківському бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 50.

Із копії рішення виконкому ОСОБА_6 міської ради від 18.10.1995 року № 188 вбачається, що Білоцерківському МБТІ було дозволено видати відповідні правовстановлюючі документи на самовільно побудовані споруди громадянам міста, в тому числі, ОСОБА_12 на гараж побудований за збільшеними розмірами 6,30 х 3,90 м на місці сараю по вул. Польова, 17 та закріпити за ним земельну ділянку відповідного розміру.

На даний час відсутні відомості про те, що вищезазначене рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради будь-ким оскаржувалось чи було скасоване, а також відсутні відомості про те, що свідоцтво про право власності на гараж по вул. Польовій, 17 в м. Богуславі визнавалось недійсним.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він з дозволу ОСОБА_8 в кінці 1980-х років побудував на його земельній ділянці гараж, після чого вчинив всі дії направлені на оформлення права власності на цей гараж зі згоди ОСОБА_8, який не заперечував проти вилучення в нього земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаража.

Оскільки перший власник даного гаража ОСОБА_12 мав відповідні правовстановлюючі документи на гараж, а також мав право на користування земельною ділянкою, на якій розташований гараж, і в установленому порядку відчужив зазначене нерухоме майно ОСОБА_10, то як наслідок до останнього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться гараж по вул. Польовій, 17 в м. Богуславі.

Таке право у ОСОБА_10 виникло згідно положень ст. 30 Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992 року, який діяв на той час, оскільки даною нормою Закону передбачалось, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими обєктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення

Позивач ОСОБА_1 купив у ОСОБА_10 гараж 14 липня 2003 року, коли діяв чинний Земельний кодекс України в редакції від 25 жовтня 2001 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України в редакції від 25.10.2001 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці обєкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то вразі набуття права власності на ці обєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, до позивача ОСОБА_1 після придбання гаража по вул. Польовій, 17-а в м. Богуславі перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщений даний гараж.

Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 116 Земельного Кодексу України позивач ОСОБА_1 має право на приватизацію земельної ділянки для обслуговування гаража по вул. Польовій, 17-а в м. Богуславі Київської області, яка перейшла у його користування після купівлі гаража у ОСОБА_10

Порядок приватизації земельних ділянок визначений ч.ч. 1, 2 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме до відповідного органу місцевого самоврядування має бути подана заява про приватизацію земельної ділянки, після чого приймається рішення у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Натомість, позивач не може реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки, так як земельна ділянка, на якій розташований його гараж, раніше була передана у власність відповідачу ОСОБА_7 на підставі рішення 19 сесії ОСОБА_6 міської ради IV скликання від 25.02.2005 року, в складі земельної ділянки по вул. Польовій, 17 в м. Богуславі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0992 га та ОСОБА_8 було видано державний акт серії КВ № 108522 04.11.2005 року на право власності на вищевказану земельну ділянку

02 липня 2008 року зазначену земельну ділянку ОСОБА_8 подарував ОСОБА_3, який також отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0992 га по вул. Польовій, 17 в м. Богуславі, що підтверджується копією договору дарування та копією відповідного державного акту на право власності на земельну ділянку.

В технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка була оглянута в судовому засіданні, вбачається, що відповідач ОСОБА_8 не подавав відомостей до органу місцевого самоврядування про те, що на земельній ділянці, яку він приватизує, знаходиться гараж, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1

Згідно пункту 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43, складання державного акта на право власності на земельну ділянку при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку відповідною технічною документацією.

Пунктом 2.6 зазначеної Інструкції передбачено, що на кадастровий план земельної ділянки наносяться, в тому числі межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці.

Як убачається із оглянутої в судовому засіданні технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельну ділянку на імя ОСОБА_8 і ОСОБА_3, кадастрові плани не містять меж будинків і споруд, які на ній знаходяться, а також не відмічено наявність на цій земельній ділянці гаража, який належить позивачу.

Довідка управління земельних ресурсів у ОСОБА_6 районі №02-33/2369 від 27.06.2008 року, на яку посилається відповідач ОСОБА_3 у своєму запереченні на позов, містить недостовірну інформацію про те, що станом на 27.06.2008 року обмежень,обтяжень на земельну ділянку по вул. Польовій, 17 в м. Богуславі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, не має, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що на цій земельній ділянці розташований гараж, який належить позивачу ОСОБА_1

Перевіряючи законність рішення 19 сесії ОСОБА_6 міської ради IV скликання від 25.02.2005 року в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки по вул. Польовій, 17 в м. Богуславі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0992 га., суд приходить до висновку, що орган місцевого самоврядування постановив дане рішення всупереч чинного законодавства України, яким регулюється порядок надання земельних ділянок громадянам.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вищевказані положення Конституції України та інших законів України не були дотримані ОСОБА_6 міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення.

ОСОБА_6 міська рада на порушення вимог закону не прийняла рішення про припинення права користування земельною ділянкою, що належала позивачу, що могло бути зроблено у відповідності до п. а) ч. 1 ст. 141 ЗК України лише в разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою.

Порушено органом місцевого самоврядування принципи земельного законодавства, що визначені ст. 5 ЗК України, зокрема принцип забезпечення рівності права власності на землю громадян та забезпечення гарантій прав на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Оскільки при приватизації земельної ділянки на імя ОСОБА_8 було порушено процедуру приватизації земельної ділянки та не враховано, що на цій земельній ділянці знаходиться гараж позивача, то як наслідок незаконне рішення 19 сесії ОСОБА_6 міської ради IV скликання від 25.02.2005 року в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки по вул. Польовій, 17 в м. Богуславі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0992 га підлягає скасуваню, а державний акт на право власності на земельну ділянку, що виданий на імя ОСОБА_8, є недійсним.

Як наслідок, є також недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №019150 виданий ОСОБА_3 20 жовтня 2010 року на право власності на земельну ділянку по вул. Польовій 17 в м. Богуслав з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0992 га.

Щодо вимог позивача про визнання недійним договору дарування земельної ділянки площею 0,0992 га укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори 08.07.2008 року, суд враховує наступне.

Згідно положень ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 721 ЦК України якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, він зобовязаний повідомити про них обдарованого.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки відповідач ОСОБА_8 при укладенні зазначеного договору дарування не повідомив державного нотаріуса ОСОБА_6 районної нотаріальної контори про наявні обтяження щодо предмета договору і договір було укладено на підставі недійсного державного акту на право власності на земельну ділянку, то як наслідок договір дарування земельної ділянки укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_3 необхідно визнати недійсним.

Відповідачі і їх представник не заявляли в судовому засіданні вимоги про застосування позовної давності щодо вимог позивача і просили відмовити в позові за безпідставністю вимог, хоч про застосування строків позовної давності було зазначено у письмовому запереченні на позов.

Суд вважає, що підстав для застосування позовної давності до вимог позивача не має, оскільки останній дізнався про порушення свого права, коли почав здійснювати заходи по приватизації земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаража після 27.06.2012 року з часу отримання дозволу наданого ОСОБА_6 міською радою на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,004 га для будівництва індивідуального гаража по вул. Польовій, 17-а в м. Богуславі.

З огляду на викладене позивач правомірно предявив даний позов та має право вимагати від відповідачів усунення порушень закону.

З урахуванням викладеного та Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 59, 60, 61, 62, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 14, 19 Конституції України, ст. 128 ч. 1 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст. 203 ч. 1, 215 ч. 1, 321 ч.1, 721 ч.1 ЦК України в редакції від 16.01.2003 року, ст.ст. 5, 12, 116, 118, 120, 152 ЗК України, ст. 30 ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року, ст. ст. 4, 26 ч. 1 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 1.13, 1.16, 2.6 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 19 сесії ОСОБА_6 міської ради IV скликання від 25.02.2005 року в частині безоплатної передачі у приватну власність громадянину ОСОБА_7 земельної ділянки по вул. Польовій 17 в м. Богуслав з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0992 га.

Визнати недійсним державний акт серії КВ № 108522 виданий ОСОБА_8 04.11.2005 року на право власності на земельну ділянку по вул. Польовій 17 в м. Богуслав з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0992 га.

Визнати недійним договір дарування земельної ділянки площею 0,0992 га укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори 08.07.2008 року і зареєстрований в реєстрі № 1-3438.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ 019150 виданий ОСОБА_3 20 жовтня 2010 року на право власності на земельну ділянку по вул. Польовій 17 в м. Богуслав з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0992 га.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, о особами, які не були присутні в судовому засіданні при проголошенні рішення, через 10 днів з моменту отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Богуславський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду виготовлене 03 січня 2013 року.

Головуючий: суддя ОСОБА_15