Рішення № 28427079, 12.12.2012, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

12.12.2012 Суддя: Грицаюк Н. М.

Справа № 0551/12496/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2012 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі:

головуючого судді Грицаюк Н. М.

при секретарі - Кобець О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою здоровя на виробництві, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що він працював в вугільній промисловості з 25 січня 1983 р. по 02 жовтня 2011 р. на шахті ім. К. Румянцева. В наслідок небезпечних умов праці він був травмований: 27.02.1993 р., 23.04.2011 р. У звязку з чим 14. 06.1993 р. висновком МСЕК йому первинно було встановлено втрату працездатності 25% по трудовому каліцтву - 27.02.1993 р.

Висновком МСЕК від 15. 08. 2011 р. йому було встановлено втрату працездатності 20% з котрих:

10%- по трудовому каліцтву 27.02.1993 р.- повторно;

10% - по трудовому каліцтву 23.04. 2011р.- первинно.

Висновком МСЕК від 22.10. 2012р. йому було встановлено втрату працездатності 60% з котрих:

10% - по трудовому каліцтву 27.02.1993 р.- повторно;

10% - по трудовому каліцтву 23.04. 2011р.- повторно;

40% - хронічний бронхіт первинно.

Внаслідок стійкої втрати працездатності він змушений був змінити свій уклад життя, не може виконувати працю, повязану з будь якими навантаженнями, а також працювати на посадах, які дозволяють одержувати великий особистий заробіток. При цьому він переносить моральні й психічні страждання, його не залишає почуття дискомфорту, власної неповноцінності у звязку з утратою його організмом значної частини нормальних життєвих функцій унаслідок отриманого ушкодження здоровя. Все це в сукупності вкрай негативно відбивається на його душевному й психічному та щиросердечному стані, загаюючи щодня йому моральні страждання, тобто моральну шкоду. Крім того, постійно проходить курси лікування в умовах стаціонару та амбулаторно у звязку із професійними захворюваннями. Моральну шкоду він оцінює в 60 000 гривень яку і просить стягнути з відповідачів на його користь.

В судове засідання позивач та представник відповідача не зявились. Надавши до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позивач на позові наполягав, а відповідач позов не визнав в повному обсязі.

Вивчивши письмові докази та надавши їм оцінку в їх сукупності суд прийшов до наступного.

Позивач працював в вугільній промисловості з 25 січня 1983 року по 02 жовтня 2011 року на шахті ім. К. Румянцева, що підтверджується трудовою книжкою. У наслідок небезпечних умов праці він був травмований: 27.02.1993 р., 23.04.2011 р.

08.08.2012 р. було винесено повідомлення форми П-3 про професійне захворювання ОСОБА_1 26.04.2011р. були складені: акт розслідування нещасного випадку, що стався 23.04.2011р., акт № 8 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, а також 03.09.2012р. акт форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання

У звязку з чим, 14. 06.1993 р. висновком МСЕК (довідка № 1503005) йому первинно було встановлено втрату працездатності 25% по трудовому каліцтву - 27.02.1993 р.

Висновком МСЕК від 15. 08. 2011 р. (довідка № 040645) йому було встановлено втрату працездатності 20% з котрих: 10%- по трудовому каліцтву 27.02.1993 р.- повторно; 10% - по трудовому каліцтву 23.04. 2011р.- первинно.

Висновком МСЕК від 22.10. 2012р. довідка (серія 10 ААА № 128430) йому було встановлено втрату працездатності 60% з котрих:10% - по трудовому каліцтву 27.02.1993 р.- повторно; 10% - по трудовому каліцтву 23.04. 2011р.- повторно; 40% - хронічний бронхіт первинно.

Проти цих обставин сторони не заперечували.

Відповідно до ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її права.

Моральна шкода потерпілого від професійного захворювання полягає вчасності, в фізичній болі , духовному стражданні, які випробував позивач, у звязку з пошкодження здоровя.

Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч. 1 та ч. 2 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосити право громадян на належні, безпечні і здорові умови раці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності , втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Окремим видом загальнообовязкового державного соціального страхування , згідно з абзацом пятим частини першої статті 4 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі основи), є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, як спричинили втрату працездатності.

Основами передбачено відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним своїх трудових обовязків (п.4ч.1 ст.25).

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України „ Про охорону праці в редакції від 21 листопада 2002 року державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема. На принципах пріоритету життя здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З урахуванням конституційної значущості здоровя як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, законодавець урегулював обсяг та характер відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя нещасним випадком чи професійним захворюванням і передбачив комплекс заходів, спрямованих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

У відповідності зі ст.. ст.. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або в слідство профзахворювання складається, зокрема у фізичному болю, фізичних та душевних страждання, яких він поніс у звязку з ушкодженням здоровя.

Нещасний випадок це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обовязків, внаслідок яких заподіяло шкоду здоровю або настала смерть.

До професійного захворювання належить: захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключного або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, повязаних з роботою.

Разом з тим, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 11 квітня 2011 року, тобто після набрання чинності Закону України № 717 від 23 лютого 2007 року про внесення змін до Закону України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрати працездатності , що послужили причиною втрати працездатності „ від 23 вересня 1999 року з наступними змінами і доповненнями, котрим включена обовязковість Фонду по сплаті моральної шкоди.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 вказаної постанови розяснено, що відповідно до ст.. 237-1 КЗПП за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоровя, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні й фізичні страждання, обмежують його можливість вести звичний спосіб життя. Як наслідок, моральна шкода заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як про на життя, право на охорону здоровя.

Ушкодження здоровя заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згідно розяснення Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995 р. „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди , де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру фізичної або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльність інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя (п.3) у порушенні нормальних життєвих звязків, неможливість продовжування активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.

Зазначені обставини наступили в позивача у звязку із втратою працездатності, що було встановлено в судовому засіданні, тому суд доходить висновку про те, зо позивачеві заподіяна моральна шкода. Таким чином, суд вважає, зо позивачеві заподіяна моральна шкода умовами виробництва, що покладає на відповідача обовязок відшкодувати цю шкоду.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03. 1995 року „Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами, вказав, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Оскільки Державне підприємство „Артемвугілля не забезпечила небезпечні умови праці своєму робітнику ОСОБА_1, у звязку з чим він отримав професійне захворювання та встановлено часткову втрату професійної працездатності, моральну шкоду необхідно стягнути з підприємства.

Правовідносини по відшкодування моральної шкоди по трудовому каліцтву 1993 року внаслідок встановлення висновком МСЕК від 14.06.1993р. стійкої втрати професійної працездатності 25 % суд застосовує Постанову КМУ від 23 червня 1993 р. № 472 «правила відшкодування шкоди власником … «, яка регулювала на той час відшкодування моральної шкоди ( максимальний розмір якої на той час, згідно вказаної Постанови, не міг бути більшим 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян а це 2550 грн.)

Таким чином, розвязуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд ураховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, погіршення стану його здоровя, ступень втрати професійної працездатності 60 %, доходить висновку про часткове задоволення позову у розмірі 15000 гривен.

Керуючись ст. ст.10-11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.. ст.. 23, 1167 ЦК України, ст.. 21, 31 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили страту працездатності ст. 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної втратою здоровя на виробництві в розмірі 15000 (пятнадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривен 60 копійок на користь Державного бюджету у Центрально - міському районі м. Горлівки 22030001 на р/р № 31219206700021 код за ЄДРПОУ 34686448.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. М. Грицаюк