Постанова № 28426934, 04.01.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за поданням спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби до комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»про стягнення коштів за податковим боргом, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшло подання спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби (далі –СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі) до комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»(далі –КП «Теплопостачання міста Одеси»), в якому позивач просить стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси»кошти за податковим боргом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 54 611 463 гривні 62 копійки, у тому числі недоїмка 48 814 330 гривень 77 копійок та пеня 5 797 132 гривні 85 копійок на користь держави: отримувач Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, код 37607526, банк Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, МФО 828011, рахунок 31119029799002, код б/к 14010100, назва платежу податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

В поданні СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі зазначено, що за КП «Теплопостачання міста Одеси»станом на 01.01.2013р. наявний податковий борг з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 54 611 463,62 грн., у тому числі недоїмка 48 814 330,77 гривень, пеня 5 797 132,85 гривень. Дана сума податкового боргу виникла 31.10.2012р., оскільки КП «Теплопостачання міста Одеси»не сплачені самостійно визначені поточні зобов'язання за вересень 2012 року та за наданими уточнюючими розрахунками з податку на додану вартість за період січень 2011 - березень 2012 року, у зв’язку з чим на підставі пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України відповідачеві нарахована пеня. З метою погашення вказаного податкового боргу було сформовано податкову вимогу від 01.11.2012р. №21, яка вручена особисто під розпис посадовій особі КП «Теплопостачання міста Одеси»01.11.2012р. При цьому, КП «Теплопостачання міста Одеси»самостійно не погашено вказану суму податкового боргу, що свідчить про небажання вчиняти такі дії в добровільному порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування подання у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявною в матеріалах справи факсограмою та зворотнім почтовим повідомленням (а.с.147, 152) Суд із врахуванням зазначених обставин, вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, заперечення на подання не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч.4 ст.128 та ч.7 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.6 ст.71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши доводи подання, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

27.06.2006 року виконавчим комітетом Одеської міської ради було зареєстровано комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси», що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії А00 №579190, виданою Головним управлінням статистики в Одеській області 24.04.2012 року (копія а.с.10).

Згідно з довідкою СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі про взяття на облік платника податків від 24.04.2012 року №109 КП «Теплопостачання міста Одеси»а обліковується як платник податків в СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі (копія а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 191500 від 24.10.2006 року №40380750 відповідач є платником податку на додану вартість, у зв’язку з чим йому було присвоєно індивідуальний податковий номер 346741015014 (копія а.с.11).

У своєму поданні позивач вказує на наявність у відповідача податкового боргу станом на 01.01.2013 року у сумі 56 114 463 гривні 62 копійки, з яких 48 814 330 гривень 77 копійок –недоїмка, та 5 797 132 гривні 85 копійок –нарахована пеня.

01.11.2012 року позивачем було складено та вручено КП «Теплопостачання міста Одеси»податкову вимогу № 21, в якій зазначено про суму податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов’язаннями станом на 31.10.2012 року у сумі 3594463,00 грн., у зв’язку з чим викладено вимогу про термінову сплату наявного податкового боргу (копія –а.с. 20).

Як вбачається з корінця зазначеної податкової вимоги, вона була отримана представником відповідача 01.11.2012 року, про що свідчить відповідний підпис, зроблений першим заступником директора підприємства (копія –а.с. 20).

Згідно з пп. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Поряд з цим, відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2. зазначеної норми права передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

При цьому статтею 95 Кодексу визначено декілька способів стягнення коштів з метою погашення податкового боргу, кожен з яких потребує окремого судового рішення.

Так, п. 95.3. ст. 95 Кодексу визначений такий спосіб стягнення як стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, що здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Крім того, орган державної податкової служби може звернутися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, що є іншим способом стягнення коштів з платника податку в рахунок погашення податкового боргу.

Водночас, відповідно до п. 95.4. ст. 95 орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Зі змісту наведених вище норм закону вбачається, що орган державної податкової служби з метою стягнення податкового боргу платника податків діє у чіткій послідовності: спершу звертає стягнення на кошти на рахунках у банках, що належать такому платнику податків, а також готівкові кошти, і лише в разі їх недостатності - на майно такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Поряд з цим, за загальними правилами, визначеними зокрема в Законі України «Про виконавче провадження», стягнення боргу з боржника передбачає можливість як його звернення на кошти боржника на рахунках у банках та інших фінансових установах, на готівкові кошти, виявлені у боржника, так і на майно боржника, що, в свою чергу, не потребує прийняття додаткового рішення суду. Однак, Податковим кодексом України, який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері справляння податків і зборів, визначена спеціальна процедура стягнення податкового боргу з платників податку, яка відрізняється від вищенаведеної загальної процедури.

Таким чином, орган державної податкової служби має звертатися до суду з окремими вимогами: 1) про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків платника податків у банках; 2) про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить платнику податків; 3) у випадку недостатності коштів боржника - про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Проте, заявляючи у своєму поданні вимогу про стягнення з КП «Теплопостачання міста Одеси»коштів за податковим боргом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на користь держави, позивач не визначив конкретного способу погашення узгоджених, на його думку, податкових зобов’язань відповідача.

Водночас, відповідно до вимог статей 6, 50 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного вимога органу державної податкової служби про стягнення суми податкового боргу без визначення конкретного виду стягнення не може бути задоволена судом.

Крім того, згідно з пп.14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, підставою для визнання податкового боргу є несплата платником податків саме узгодженої суми грошового зобов’язання таким платником.

Відповідно до п. 31.1. ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 36.1. ст.36 вказаного нормативно-правового акта передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виходячи з положень п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому згідно з пп. 49.18.1. п. 49 ст. 49 цього Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, умовою, за наявності якої податкове зобов’язання слід вважати узгодженим, є факт самостійного декларування платником податку суми відповідного податкового зобов’язання.

Позивач надав до суду, як пояснив у судовому засіданні представник - роздруківки податкових декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок КП «Теплопостачання міста Одеси», які, на його думку, підтверджують факт узгодження відповідачем суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що, в свою чергу, визначені відповідачем як сума податкового боргу, яка підлягає стягненню (а.с. 44-142).

Відповідно до ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Виходячи з положень ст. 49 вказаного Кодексу, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

Електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з положеннями ст. 3 цього Закону електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Ця Інструкція визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції визначено, що для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Виходячи з положень п. 4 цього розділу Інструкції 4. податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

При цьому порядок подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, визначений і розділі ІІІ Інструкції, передбачає, що платник податків:

отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;

після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Крім того, як вбачається зі змісту п.п. 7.3.-7.5. розділу ІІІ Інструкції, після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Дослідивши надані позивачем до суду роздруківки - податкових декларацій та уточнюючих розрахунків, як докази наявності у відповідача податкового боргу, який підлягає стягненню до державного бюджету, суд встановив, що зазначені документи не містять обов’язкових реквізитів податкової звітності визначених Податковим кодексом України, а саме: підписів посадових осіб платника податку, засвідчених печаткою платника податку; дати надходження, а посвідчувальний надпис зроблений позивачем при прошитті письмових доказів засвідчує тільки кількість наданих до суду аркушів письмових доказів, а не їх відповідність оригіналам звітності відповідача.

Водночас, до суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що надані декларації були отримані позивачем саме в електронному вигляді, а також правомірності направлення відповідачем до податкового органу податкової звітності в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису, в тому числі, укладеного із платником податків відповідного договору, других примірників першої та другої квитанції про підтвердження передачі податкових документів платника податків в електронному вигляді до органу ДПС та їх прийняття до бази даних ДПС, які повинні зберігатися в органі державної податкової служби.

Будь яких інших доказів, які б свідчили про достовірність даних, занесених до вказаних податкових декларацій, до суду також не надано.

Зазначені факти позбавляють можливості суд належним чином оцінити надані до суду докази та встановити їх допустимість у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, в порушення вимог вищенаведених положень процесуального закону позивачем належними доказами по справі не доведений факт наявності узгоджених грошових зобов’язань відповідача, а відтак, і наявності податкового боргу, з приводу стягнення якого позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що подання СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі до КП «Теплопостачання міста Одеси»про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) є недостатньо обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись: Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Податковим кодексом України, ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69 -71, 86, 160-163, 167, 1833, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби до комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 54611463,62 грн., в тому числі недоїмки – у сумі 48814330,77 грн., пені – у сумі 5797132,85 грн. на користь держави – відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею о 16 год. 30 хв. 04.01.2012 року.

Суддя С.М.Корой

04 січня 2013 року

.