Постанова № 28425656, 20.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року № 2а-4314/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

з участю секретаря судового засідання Процько Ю.В.,

представників позивача Кирилова В.О., Кунтого Н.О.,

представника відповідача Базарника Б.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Юнайтед Мобайл Ком'юнікейшн»

до Державною податкової інспекції (далі ДПІ) у Галицькому районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом у якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0002322321, 0002332321 від 19.12.2011 р.

Позов мотивується тим, зокрема, що: при перевірці позивача контролюючими органами не встановлено обставин, які могли б свідчити, що проведені позивачем господарські операції є безтоварними; для підключення фізичних та юридичних осіб до мережі мобільного стільникового зв'язку не потрібні виробничі потужності та кваліфіковані працівники; висновки працівника ДПС, зроблені в результаті дослідження первинних документів, суперечать нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; у наданих до перевірки договорах, актах про надані послуги та податкових накладних наявні усі зазначені у законі реквізити.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилався на факти, виявлені під час позапланової виїзної документальної передвіки ТзОВ «Юнайтед Мобайл Ком'юнікейшин»з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та платежів до бюджету за період з 31.03.2009 по 30.09.2011 рр. та акти перевірок контрагентів позивача, зазначив, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Версант»та ПП «Ново-Ком»фактично не відбувались, просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Юнайтед Мобайл Ком'юнікейшин»з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та платежів до бюджету за період з 31.03.2009 по 30.09.2011 рр., за результатами якої складено акт № 4183/23-209/36461903 від 05.12.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 290982 грн. (з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 р. та 1 квартал 2011 р.); п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р., заниження податку на додану вартість на загальну суму 33125 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), заниження податку на додану вартість на суму 8557 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 р. № 0002332321, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «ЮМК»з податку на прибуток на суму 361191 грн., з яких 290982 грн. зобов'язання за основним платежем, 70209 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 р. № 0002322321 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 49964 грн. (41682 грн. -основний платіж, 8282 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94).

Згідно п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

На дослідження податкового органу та суду позивачем представлено: дилерський договір доручення № 117/2009 від 15.05.2009 р., укладений ТзОВ «Менс»та ТзОВ «ЮМК»; субдилерські договори доручення № 4/117/2010 від 30.04.2010 р., № 4/29 СDМА від 30.04.2010 р. та договір купівлі-продажу № 06/2010 від 30.04.2010 р., укладені позивачем з ПП «Версант»; субдилерські договори доручення № 5/117/2010 від 30.06.2010 р., № 5/29 СDМА від 30.06.2010 р. та договір купівлі-продажу № 05/2010 від 30.06.2010 р. на підтвердження взаємовідносин з ТзОВ «Іртас»; субдилерські договори доручення № 3/117/2009 від 30.11.2009 р., № 3/29 CDМА від 30.11.2009 р. та договір купівлі-продажу № 05/2009 від 30.11.2009 р. з контрагентом ПП «Львівкомфортгруп-К»; субдилерський договір доручення № 8/117/2010 р. від 28.12.2010 р., укладений ТзОВ «ЮМК»та ПП «Ново-Ком».

До справи долучено також копії актів про надані послуги по підключенню до мережі «МТС», підписані позивачем та його контрагентами ПП «Версант», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К»та ПП «Ново-Ком»у спірному періоді, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, а також докази на підтвердження оплати послуг.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).

Дослідивши представлені позивачем на огляд суду докази та заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до думки про відсутність фактичного надання послуг ПП «Версант», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К»та ПП «Ново-Ком» позивачу.

Так позивачем та його контрагентами задокументовано надання останніми послуг по укладенню угод з абонентами по підключенню до мережі стільникового зв'язку «МТС». До актів про надані послуги долучались комісійні рахунки для дилера за надання послуг, у яких містився перелік користувачів послуг МТС.

Директор позивача -Кирилов В.О. підтвердив, що жодний з його контрагентів - ПП «Версант», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К»та ПП «Ново-Ком»угоди з абонентами по підключенню до мережі стільникового зв'язку «МТС»не укладав, посилався на те, що право на виконання робіт за субдилерськими договорами було передоручено іншим юридичним особами, які йому не відомі. При тому, що повноваження субдилера на передоручення його обов'язків за договорами обмежено необхідністю надання попередньої письмової згоди МТС та ТзОВ «ЮМК»на такі дії.

Як у ТзОВ «ЮМК», так і у ПП «Версант», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К»та ПП «Ново-Ком»не було затверджених МТС пунктів продажу, де за умовами субдилерських договорів повинно здійснюватись підключення клієнтів.

Судом не встановлено факту передання матеріальних ресурсів, необхідних для виконання договорів: SІМ-карт, телефонних номерів, їх замовлення, резервування, видачі, повернення, тощо.

Також судом не встановлено факту отримання та передання юридичними особами електронних ваучерів -«super voucher (пряме поповнення МТС)», які є оплаченими рахунками-фактурами на послуги зв'язку (не підтвердженим є факт переведення та зарахування коштів на рахунок клієнта).

Позиція податкового органу про відсутність реального здійснення оцінюваних господарських операцій підтверджується результатами невиїзних документальних перевірок ТзОВ «Іртас», ПП «Версант», ПП «Ново-Ком», ПП «Львівкомфортгруп-К»(акти № 117/23-2/34419121 від 17.02.2011 р., № 115/230209/35383018 від 16.02.2011 р., № 1811/231-36917481 від 14.11.2011 р., № 4336/23-4/36828580 від 21.09.2010 р.) та постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 р. у справі № 1-104/11. З матеріалів кримінальної справи, розслідуваної слідчим відділом ПМ ДПА у Львівській області, порушеної, зокрема проти керівників контрагента позивача Різника Р.Л. та ОСОБА_6, видно, що ТзОВ «Іртас»жодної діяльності не здійснювало, з метою надання реально діючим суб'єктам господарської діяльності «послуг»по мінімізації податкових зобов'язань -безпідставному формуванню податкового кредиту, валових витрат оформляли підроблені первинні документи, що також підтверджується протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 04.11.2010 р., копію якого долучено до справи.

З врахуванням вказаного, суд прийшов до переконання, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 19.12.2011 р. № 0002322321 та № 0002332321. В задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крутько О.В.